Міністерство освіти і науки опублікувало проект нового порядку зарахування дітей у школи. Зокрема, першачків пропонують приймати за територіальним принципом – право на першочергове зарахування пропонують надати тим, хто живе на території обслуговування школи. Також перевагу на зарахування до певної школи хочуть надати дітям, якщо там вчаться їхні брати чи сестри або ж працюють батьки.
Свої правки до документу можна надсилати до 25 березня. Тож за цей час ми пропонуємо вам трошки вивчити досвід інших країн. Цей текст – про Велику Британію і США (штат Массачусетс). Ми прочитали нормативні документи цих країн, які регулюють зарахування учнів у початкову школу.
Фото: автор – viorelkurnosov, Depositphotos
У Британії діти починають навчання в молодшій школі в 4 роки (підготовчий етап). Зареєструватись у школу можна онлайн (хоча ця функція доступна лише в Англії та Уельсі). Якщо ж дитину потрібно влаштувати в школу посеред навчального року – потрібно обов’язково звертатись до місцевої ради.
Під час реєстрації батьки можуть вказати максимум три бажаних школи (їх вказують у порядку пріоритетності). Як правило, обирають школи з району, в якому живе сім’я. Проте обрати заклад з іншого району – не заборонено.
У кожному районі прийом документів у школи розпочинається в різний час. Зазвичай це осінь. Тобто батьки подають документи десь за рік до початку навчання дітей. Дізнатись про точні дати початку прийому документів можна також онлайн – у Британії є спеціальний сайт з інформацією щодо всіх районів і шкіл.
Дата закінчення реєстрації встановлена на національному рівні – 15 січня. А 16 квітня (або в найближчий робочий день після цієї дати) всі місцеві ради надсилають батькам відповіді щодо їхніх заявок. Пропозиція стосуватиметься найбільш бажаної школи з батьківського списку, в якій є місця.
Якщо в школу надійшло менше заявок, ніж вона може взяти учнів, то зараховують всіх. Якщо ж кількість заяв перевищує спроможність закладу (максимальна кількість учнів у класах – 30) – то він повинен ранжувати заявки залежно від визначених критеріїв.
У шкіл можуть різнитися критерії – в залежності від рішення школи або місцевої ради. Їх переглядають щороку. Кодекс щодо вступу в школи надає список можливих критеріїв, проте він не є вичерпним. Приймальна комісія може вирішити, які критерії підходять найбільше саме цій школі чи району.
Зокрема, школа може надавати пріоритетність таким категоріям дітей:
тим, хто має рідних брата чи сестру серед учнів школи (діти обов’язково повинні жити в одному будинку; до цієї категорії також відносяться зведені брати й сестри, а також прийомні діти);
хто живе близько до школи (у випадку однакової відстані до будинків різних дітей школа в праві зробити рандомний вибір);
належить до певної релігії (для релігійних шкіл);
діти працівників школи (людина має пропрацювати в школі мінімум 2 роки, перш ніж її дитина зможе отримати пріоритетність під час зарахування);
діти, які навчались у дитячому садку при школі.
Також школа в будь-якому разі повинна прийняти дитину з особливими освітніми потребами, а також надати пріоритетність дітям, які перебувають або перебували під наглядом соціальних служб.
Перед початком вступної кампанії приймальна комісія повинна чітко оголосити, які критерії використовуватиме в разі завеликої кількості заяв. Докладну інформацію, за якими критеріями школи приймають учнів, завжди можна отримати в місцевій раді.
Якщо школа буде користуватись показником наближеності будинку до школи, то повинна чітко пояснити, як визначається дистанція від будинку до школи, а також зазначити, як визначається домашня адреса і якою є кінцева точка в школі (наприклад, це може бути відстань від головного входу в будинок до головного входу в школу). Ці показники також повинні враховувати випадки, коли батьки розлучені, і дитина періодично живе в кожного з них.
Місцева влада не може використовувати рандомний вибір у всіх школах, якими вона завідує. Якщо вирішено запровадити рандомний принцип зарахування, має бути зрозуміло, як це відбувається. За процесом рандомного зарахування учнів має спостерігати хтось незалежний від школи. Окрім того, діти, які перебувають або перебували під наглядом соціальних служб, отримують пріоритет.
Під час зарахування учнів школа в жодному разі не повинна:
враховувати будь-які критерії, окрім тих, що були офіційно опубліковані;
надавати перевагу дітям, тому що батьки позначали цю школу найпершою в списку пріоритетності;
проводити відбір за здібностями;
надавати перевагу учням на основі того, що їхні батьки надали школі або пов’язаній з нею організації певну допомогу (включно з фінансовою);
надавати пріоритетність учням на основі статусу батьків: робота, шлюб, фінанси чи освіта (виняток – діти працівників школи);
дискримінувати дітей через інвалідність або ж через те, що вони починають навчатись не “в типовому” для цього віці;
надавати перевагу учням через їхні хобі чи активності батьків (як теперішні, так і минулі);
проводити співбесіди з дітьми або батьками;
вимагати фінансові внески (враховуючи волонтерську, благодійну допомогу чи будь-які інші внески – навіть якщо ці гроші повернуть);
вимагати фотографії дитини.
Може статись, що батькам прийде відмова з кожної школи, які вони вказали під час реєстрації. Місцева влада обов’язково має вказати причину відмови.
Тоді батьки повинні зв’язатися з місцевою радою. Вона надішле їм лист з рішенням, в яку школу мусить піти дитина. У листі також буде зазначено, як можна оскаржити рішення.
Якщо батьки вважають, що школа порушила законність щодо зарахування, то до 15 травня можуть звернутись до судді зі справ шкіл. Рішення щодо цієї справи винесуть до 30 червня (ці дати пов’язані з тим, що в цей час школи ще мають вільні місця).
Якщо батьки вважають, що дитині зарано розпочинати навчання, вони можуть попросити про відтермінування на один рік. Проте це можливо, лише якщо дитина народилася в проміжку між 1 квітня і 31 серпня. Тоді дитина розпочне навчання у вересні, коли їй виповниться 5 років. Щоб це зробити, потрібно зв’язатися зі школою або місцевою радою (у залежності від району це може бути по-різному).
Фото: автор – boldg, Depositphotos
Навчання у школах Массачусетса починається в шестирічному віці. Більшість дітей відвідують школи в районі, в якому живуть. Проте батьки можуть віддати дитину в школу й за межами свого району. Зокрема, це може бути чартерна школа, або участь у міжокружній програмі вибору школи (the inter-district school choice program).
У Массачусетсі є система ділення на шкільні райони. Місто чи містечко може мати власний шкільний округ – тоді дитина з цього населеного пункту матиме право відвідувати будь-яку школу цього району.
Деякі міста і містечка разом утворюють регіональний шкільний округ. Якщо дитина живе в населеному пункті, що входить до певного регіонального округу, то може відвідувати будь-яку школу в цьому окрузі.
Часом містечко утворює власний освітній округ для молодших школярів і входить у регіональний для старшої школи. Це пов’язано з тим, що початкову школу зручніше тримати ближче до місця проживання дитини.
Також деякі містечка не мають власного округу і не прикріплені до регіонального. У цьому випадку населений пункт підписує угоду з близько розташованим округом і платить за те, що його маленькі мешканці відвідують там школи.
Деякі шкільні округи мають по одній школі для забезпечення освітою на кожному рівні, інші – по кілька шкіл різних рівнів. Якщо в окрузі є більше однієї школи, окружна влада визначить, яку школу відвідувати дитині. У якихось випадках це буде школа, максимально наближена до її місця проживання, в інших – батьки зможуть висловити свої побажання щодо школи. Дізнатися більше про політику зарахування учнів в окрузі можна в батьківському інформаційному центрі або в начальника управління освіти.
Батьки також можуть віддати дитину в школу іншого району. Для початкової школи існують дві програми.
Перша – міжокружна програма вибору школи. Головне обмеження для участі в ній – наявність вільних місць у школі. Якщо школа поза районом проживання дитини не має вільних місць – то й взяти участь в програмі буде неможливо. Тож, щороку кожна школа вирішує, чи зараховуватиме учнів за цією програмою. Подивитись інформацію, які школи прийматимуть учнів з інших округів, можна на спеціальному сайті. Іншою проблемою для батьків може стати те, що ця програма не передбачає довезення учнів.
Щоб потрапити в школу іншого округу, батьки звертаються до місцевого управління (і їм не потрібно отримувати жодних дозволів у своєму окрузі).Батькам радять робити це заздалегідь – зимою або весною. Якщо в школу подалися більше дітей, ніж там є місць, округ влаштовує лотерею, аби обрати, хто саме отримає місця в школі. Діти, чиї брати чи сестри вже вчаться в цій школі, отримують перевагу.
Другий спосіб навчатися не в своєму окрузі – піти в чартерну школу. Це державні школи, що працюють незалежно від локальних шкільних округів. Кожна школа управляється опікунською радою. Більшість чартерних шкіл мають статус штатних – це означає, що будь-яка дитина, яка живе в штаті, може там навчатись.
Чартерні школи, як і в попередньому випадку, влаштовують лотерею, якщо кількість заявок перевищує кількість місць. Їх зазвичай проводять у січні чи лютому – тож, батькам радять подавати заявки заздалегідь. Перевага також надається дітям, чиї брати й сестри вже навчаються в цій школі, а також учням, які живуть у місті чи містечку, в якому розташована школа. Також деякі чартерні школи покликані обслуговувати кілька населених пунктів – у цьому випадку діти з цих міст і містечок теж отримують привілеї під час зарахування.
Перевезення в чартерні школи зазвичай можливе лише для учнів, які живуть в окрузі, де розташована школа. Для реєстрації в школі достатньо зв’язатись з нею напряму.
Фото: автор – garagestock, Depositphotos
1. Початкова освіта має бути загальнодоступною. На ранньому етапі не повинно бути розділення учнів за здібностями.
Дослідження показують, що країни, в яких розподіл учнів відбувається на етапі середньої або старшої ланки, мають більш успішні освітні системи. Окрім того, перевірка здібностей дітей перед початковою школою має великий ризик упереджень. Натомість перевірка в більш старших класах може мати конкретніші критерії (наприклад, наскільки учень засвоїв певний предмет).
2. Затвердити справедливі та неупереджені процедури розподілу місць у школах.
Серед прикладів таких процедур – пріоритет за датою народження або автоматизований процес випадкової вибірки (наприклад, жеребкування).
3. Створення простої і зрозумілої системи оскарження рішень щодо вступу.
Окрім того, пропонується запровадити фінансові санкції для управлінь освіти, які не дотримуються загальновизначених правил.
4. Надавати більш якісну інформацію про школи батькам і органам, що відповідають за планування шкільної мережі.
На думку авторів дослідження, це один зі способів покращити зв’язок між процесами містобудування і місткістю шкіл. Батьки ж, отримуючи об’єктивну інформацію про школи, зможуть обирати не лише ті школи, що прийнято вважати хорошими чи то пак – елітними. Зокрема, таку картину зможуть надати якісні інспектування шкіл.
5. Перегляд стандартів планування міської забудови та житлового будівництва
Зараз стандарти житлового будівництва покладають відповідальність за створення додаткових місць у школах на міську і районну владу (це робиться з податків, що сплачують компанії-забудовники). Втім, як показує інформація про переповненість шкіл у великих містах, такий принцип є неефективним. Тому автори дослідження пропонують включити будівництво шкіл до критеріїв для затвердження будівельних проектів.
Вікторія Топол, “Нова українська школа”