Як там у нас? Мама з бабусею намагаються одягнути дітей тепліше, в сильний мороз з коляскою ні в якому разі не гуляти, нагодувати смашніше, відвезти в школу на машині, і взагалі одну дитину нікуди не відпускати. У Норвегії ж усіх з раннього віку привчають до самообмеження і відповідальності за власне життя і здоров’я. Ніхто не опікує своє чадо «від і до» і батьки над дитиною абсолютно не трясуться …
Особливість Перша. У природи нема поганої погоди.
Дітей з дитсадка вчать дружити з погодою і самим визначати, як одягатися в залежності від пори року. Тобто не мама видає шкарпетки-куртку-шапку, а дитина сама знає, коли одягнути гумові чоботи, а коли теплий пуховик.
При цьому всі шкільні перерви в будь-яку погоду діти повинні проводити у дворі: дощ, злива, вітер, сніг – неважливо. Вважається, що, бігаючи, стрибаючи і «провітрюючи мізки», дитина відпочиває, налаштовується на наступний урок, загартовується і запасається здоров’ям.
У школі дітям викладають уроки навколишнього середовища. Саме на них пояснюють, як правильно одягатися відповідно до прогнозу погоди. Наприклад, якщо на вулиці мінус десять, потрібно бути одягненим як капуста – багатошарово. Перший шар прилягає до тіла: довгі штани і пуловер з тонкої вовни або флісa. Другим шаром йде сукня або джинси з толстовкою. Третій шар – теплий, але легкий водовідштовхувальний комбінезон. Плюс прогумовані утеплені чоботи, рукавиці, вовняна шапка-шолом і, якщо зовсім холодно, капюшон.
Особливість друга. Харчування.
Особливість в тому, що тут немає ніяких «на обід обов’язково потрібно їсти суп» і «перше-друге-компот». Гарячі обіди в школах не передбачені. Батьки укладають дітям в пластмасові контейнери холодні сендвічі, пиріжки, фрукти, йогурти. Між уроками є одна півгодинна перерва, під час якої можна перекусити. Солодке заборонено: ніяких лимонадів, цукерок, печива, шоколадок. Горіхи теж не можна – щоб уникнути алергії. У всіх школах і садках висять таблички: Nut free zone ( «Вільна від горіхів зона»).
Особливість третя. Самостійність.
З молодших класів дитина сама збирається в школу, мама лише контролює.
В школу діти ходять без супроводу дорослих. Ніхто не привозить і не забирає своїх дітей на машинах, тут це взагалі нонсенс. До речі, крім важкого ранця з книгами, кожен несе з собою ще й пакет з ланчем. На тренування, додаткові заняття і т.д. – теж все самі.
Особливість четверта. Маніакальна турбота про зуби.
На шкільних заняттях учні читають «Пригоди Каріуса і Бактуса». Ця популярна в Норвегії дитяча книга Турбьєрн Егнера розповідає про те, як весела бактерія разом з другом карієсом руйнувала зуби ледачого хлопчика Марка, поки він не почав їх старанно чистити. Ще є мультик по цій книжці, який бачила кожна норвезька дитина, як у нас колись «Ну, постривай!».
Вся справа в тому, що медичні витрати тут, як правило, покриваються державною страховкою, але стоматологічна допомога надається тільки до 18 років, після – до стоматолога за свої кровні. Тому зуби бережуть з дитинства – мами починають чистити дитині зуби, ледь у нього в роті проклюнеться перший. І вчать самих чистити зуби раніше, ніж читати. До речі, цукерки і жуйки норвезькі діти бачать рідше, ніж гарячий суп на обід, а його вони бачать дуже рідко, як ви зрозуміли.
Особливість п’ята. Висока температура – не привід для паніки.
За норвезьким поняттям якщо у дитини температура 38 градусів, це не привід турбувати лікаря, а нежить – не підстава для пропуску занять у школі. При певному списку захворювань і нездужань, наприклад при мігрені або застуді, лікар може виписати так званий зелений рецепт. Це офіційна рекомендація піти прогулятися по лісі. Норвезька медицина влаштована за принципом «порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих». Сказати, що у тебе барахлить здоров’я, все одно що визнати, що ти лінивий і безвідповідальний. Не займався спортом, не гартувався, ось і захворів.
Особливість шоста. Спорт важливіший, ніж підручники.
Спортивній підготовці в школі приділяється, реально, навіть більше уваги, ніж іншим урокам. Навесні і восени – плавання, взимку – лижі. І цілий рік походи.
У державних школах діти починаючи з дев’яти років ходять в триденні походи з учителями, ночують в наметах, палять багаття, готують їжу в казанку. Крім того, раз на тиждень спеціальний автобус відвозить їх на тригодинну прогулянку в ліс або в гори, пішу навесні і восени, лижну – взимку.
Крім того, школярі постійно беруть участь в різних марафонах, благодійних забігах / запливах / велозаїздах, перераховуючи внески за участь то на допомогу голодуючим дітям Африки, то тим, хто зазнав лиха від землетрусу – непальським школярам…
До речі, спорт – єдине, де дітям дозволяють виділятися. У всьому іншому – ні в якому разі. Хвалитися не соромно тільки спортивними успіхами і рекордами, а ніяк не достатком, тачкою тата і де провів канікули.