Для всіх, кого не відпускає нечитун, експертка з читання Таня Орлик придумала техніку ЧЯП. Вона допоможе за три прості кроки зрозуміти, що дає вам читання, як воно працює та як перетворити його на звичку. Таня на цьому розуміється: вона 10 років працює з читанням людей та компаній, керує українським напрямом в австралійській організації Library For All, допомагає людям читати краще на особистих консультаціях та лекціях, викладала курс стратегії читання на МВА-програмах kmbs, а також веде блог про творче читання. Своїми порадами Таня поділилася з HappyMonday.
У 18 років я читала, аж гай шумів. А зараз так чомусь не виходить. Хоча хочу менше залипати в телефоні й більше читати.
Після початку повномасштабного вторгнення мені стало важко зосередитись. Я сумую за часом, коли багато читав і відчував себе розумнішим.
Приблизно так виглядають типові запити людей, що приходять до мене на консультації з читання. Щоб тут допомогти, не досить порадити хорошу книжку. Одна книжка, якою б захопливою вона не була, не поверне читацьку форму. А от що справді допоможе повернути читання, то це техніка ЧЯП, яку я придумала.
Техніка ЧЯП — це:
Ч — Чому. Чому саме вам кортить читати? Що читання вже вам давало або може дати в майбутньому? Особисте «Чому» — це база-ґрунт-основа тривалої читацької мотивації. Я — Як. Як працює читання? Як зрозуміти, достатньо ви читаєте чи ні? «Як» допомагає ставити зрозумілі й досяжні читацькі цілі. П — Поволі. «У мене немає часу на читання», «Я не можу зосередитись» — такі думки виникають, коли ми надто вимогливі до себе. Розуміння типових перешкод допоможе не ставити на собі хрест і рухатися поволі. Ви зможете починати знову й знову, поки не помітите перші якісні зміни від читання в вашому житті.А тепер розберемо кожен пункт.
Розуміння власної мотивації — найважливіший крок у поверненні звички читання. Знайдіть і запишіть своє «чому» одним реченням.
Можливо, ваш дідусь любив читати, і тому читання — ваш спосіб підтримувати важливу для вас традицію? А може, ви просто подобаєтеся собі, коли читаєте?
Ви можете знайти своє власне «чому» або ж використати як мотиватор одну з неочевидних переваг читання нижче.
Згідно з дослідженням Yale University School of Public Health, регулярні читачі в середньому живуть на 2 роки довше.
В опитуванні 1200 найбагатших людей світу, яке проводив бізнес-тренер Стів Сіболд, читання виявилося єдиною звичкою, притаманною їм усім. Також дослідження показують, що люди, які частіше читають, більше жертвують на благодійність і допомагають своїй громаді.
Читання і терапія доповнюють одне одного. Прикладом може слугувати програма «Reading Well. Книжки за рецептом», яка діє у Великій Британії з 2013 року. Будь-який сімейний лікар може виписати «рецепт» на книжки, які людина потім безплатно бере в бібліотеці. Ця програма з’явилась, коли британський психотерапевт Ніл Фруд з’ясував, що його пацієнтам доводилось місяцями чекати на запис за страхуванням, а регулярна приватна психотерапія більшості людей не по кишені. Тож він запропонував додати в медичну систему ланку, яка б ефективно допомагала людям із легкими та помірними проблемами з ментальним здоров’ям.
Такою «першою допомогою» стали книжки, оскільки позитивний вплив читання на ментальне здоров’я має солідну доказову базу. Програму підтримала Національна служба охорони здоров’я, і нею вже скористалися більш ніж мільйон людей. Серед результатів — поліпшення когнітивних навичок, зняття стресу, відчуття зв’язку з іншими людьми, краще розуміння власних емоцій та моделей мислення інших людей.
У практиці читання важлива регулярність. Вашу читацьку форму визначає те, як часто ви читали останні кілька місяців.
Не варто підходити до себе з планкою своєї пікової читацької форми та пригадувати, як підлітком ви читали дві книжки на день. Читання — це спорт для мозку, і у «велике читання» потрібно повертатись поступово. Почати можна всього з 6 хвилин читання (орієнтовно 2 сторінки) на день, це вже почне допомагати. Згідно з дослідженням університету Сассексу, читання знижує рівень стресу на 68%.
Ми часто схильні до «запійного» читання: то три місяці геть не читаємо, то натрапимо на підхожу книжку й — іскра, буря, безумство — «ковтаємо» її за три дні. Якщо це про вас, спробуйте розтягнути задоволення, щоб уникнути різких перепадів читання й нечитання. Нечувано, але факт: щоб читати більше, потрібно читати менше. Наприклад, зумисне спиніть себе на годині читання цікавої книжки. Тим солодше буде завтра до неї повернутися.
Виняток: якщо ви вже важкоатлет читання й читаєте щодня, то хто я така, щоб забороняти вам гульнути. У вашому випадку три години читання будуть вишенькою на торті регулярної читацької звички.
Подумайте також про «дизайн» вашого читання, який мотивуватиме вас та сприятиме тому, що ви будете отримувати задоволення від процесу. Це про місце читання, час (ще одна порада — бронюйте час на читання в календарі) та навіть форму, якою можуть слугувати, наприклад, улюблені шкарпетки.
Правило трьох побачень допоможе легше починати (й закінчувати) стосунки з книжками. Ви берете будь-яку книжку та даєте їй три шанси. Якщо хімії не вийшло — облиште її.
Якщо вам складно зосереджуватися — це тренується якраз читанням. Самі книжки підвищують нашу здатність до тривалої концентрації. Науковиця й дослідниця читання Маріен Вульф говорить, що м’язи уваги тренуються щоразу, коли ми відволікаємося, а потім зусиллям волі напружуємо увагу, щоб повернутися до книжки. Також дуже ефективними є візуальні вправи для фокусування. Перш ніж братися до читання, оберіть точку в просторі та протягом 30 секунд зосереджуйте на ній погляд. Це працює!
Усе, що допомагає вам з іншими корисними звичками, працюватиме і з читанням. Можна підв’язати читання під іншу звичку, яку ви вже маєте — наприклад, поєднати читання зі щоденним чаєм чи кавою.
Ставте ціль не прочитати, а почитати — і буде вам читацьке щастя.
Читання — складний когнітивний процес. Наче штучний інтелект, навчений на масиві даних, ми розв’язуємо завдання та щохвилини намагаємось вгадати, що буде далі.
Саме тому детективи й трилери ідеально підійдуть для повернення звички читання. Вони лоскочуть наш мозок, саджають на гачок і дарують задоволення у квадраті. Тож наостанок — мої книжкові рекомендації, що можуть вивести вас зі стану нечитуна:
Проста, на перший погляд, історія про патологоанатома-невдаху. Северина не цінують на роботі й мало платять, з особистим життям чоловіка відбувається щось незрозуміле, самооцінка на нулі. Тож перебуваючи практично на дні, він одразу ж хапається за можливість підзаробити. Так, пропозиція не зовсім легальна, так, навряд чи можна чекати чогось доброго від ринку трансплантації органів, але так спокусливо нарешті влаштувати собі забезпечене життя.
Київського кримінального психолога Андрія Гайстера відправляють консультантом у богом забуте селище Буськів Сад. Зимової ночі там зникла маленька дівчинка. А ще там водиться Звір — серійний маніяк, убивств якого тамтешні мешканці воліють не помічати… У цьому проклятому селищі, де все по колу і всі живуть життям, яке ненавидять, розслідування постійно заходить у глухий кут. Андрій вірить, що загублена дівчинка, попри все, жива і він її знайде. Але нікому, крім нього, це не потрібно.
Коли до офісу детективів приходить перелякана Еді Ледвелл, благаючи про розмову з Робін Еллакотт, приватна розслідувачка не знає, що й думати. Еді, співавторку популярного коміксу «Чорнильно-чорне серце», переслідує таємнича особа з інтернету, що називає себе Аномія. Еді конче треба дізнатися, хто ця людина. Робін вирішує, що у такій справі агенція допомогти не може — і більше не згадує про цей випадок, аж поки за кілька днів не надходить шокуюча новина: Еді викрали, використавши шокер, та вбили на Гайґейтському цвинтарі, де відбуваються події «Чорнильно-чорного серця».
Фрамбуаза отримала дивний спадок від матері. Її брату дісталася ферма, старшій сестрі — винний погріб, сповнений бурштиново-сонячних пляшок, а Фрамбуазі — альбом з кулінарними рецептами. Не багацько… Але на берегах зошита впереміш зі старовинними рецептами різноманітних смаколиків вона знаходить загадкові нотатки. Секрети та зізнання матері. Життя, яке вона так ретельно приховувала від дітей, у часи війни й окупації. Маленькі радощі й прикрощі, потаємні думки, дитячі образи та щира сповідь жінки, що боялася любити. Минуло стільки років. Лишилося стільки запитань. Відповіді на них — у цьому старому щоденнику. Настав час розкрити моторошні таємниці минулого.
{{read_more|Читайте також| 4316, 4965}}
Джерело фото Depositphotos
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram