Кожного року напередодні 9 березня українські вчителі думають про одне: як відзначити день народження Тараса Шевченка. Як зробити свято не банальним та нудним, а справді цікавим для учнів? Мало просто розказати про письменника – необхідно показати сучасним дітям його актуальність.
Часи змінюються, отже мають змінюватись і слова, якими ми говоримо про Кобзаря. Чому він потрібен дітям? Як і чому його можна наслідувати? Так, може здатися, що значення і цінність Шевченка, його творчості, очевидні. Утім, для дітей це не так. Наурок допоможе розібратися!
На початку 2021 року на широкі екрани вийшла дещо нетипова для українського ринку стрічка «Безславні кріпаки», головним героєм якої став Тарас Шевченко. Фільм заздалегідь назвали калькою з Тарантіно та «сало-вестерном». Як викладачам ставитися до подібного продукту? Що це взагалі – блюзнірство, чи нове прочитання долі легендарного митця?
Цікаво знати: «Безславні кріпаки» (відсилає до фільму К.Тарантіно, що конструює альтернативні події другої світової війни) – типовий постмодерністський твір, де поєднується непоєднуване. Американський літературознавець і письменник Ігаб Хасан виділив кілька рис постмодернізму, серед яких:
1. Невизначеність, культ неясностей, помилок, пропусків.
2. «Деканонізація», недовіра до авторитетів, відносність істини, деконструкція або піддавання сумніву класичних варіантів історій (типовий приклад «Малефісента»).
3. «Усе відбувається на поверхні», відсутність психологічних і символічних глибин.
4. Позитивна іронія, що затверджує плюралістичний всесвіт.
5. Змішування жанрів, високого і низького, подолання межі між масовою та елітарною культурою.
6. Театральність, робота на публіку.
Щоб не думали ми особисто, таке кіно подобається людям, особливо молоді. У ньому чітко визначені добро і зло, Шевченко постає молодим, привабливим, активним персонажем, цілі та цінності якого підлітки чудово розуміють. І це чудово. Але чи не призведе такий підхід до знецінення?
Цікаво, чи виникають подібні запитання у британців під час перегляду стрічки «Гордість, упередження та зомбі» або американців від фільму «Лінкольн: мисливець на вампірів»? А те, що роблять зі своєю історичною спадщиною в аніме японці, взагалі тема окремої статті. То чому ж саме в Україні образ класиків став суворим табу?
Річ у тім, що Україна довгий час перебувала на позиціях культурної облоги, коли національна спадщина піддавалася утискам, спробам висміяти, применшити, знецінити. Можливо, саме тому зараз позиція «захисного консерватизму» є дуже сильною. На жаль, це має і негативні наслідки, наприклад, виключає можливість експериментів, певної легкості та несерйозності, що важливі при викладанні класичної літератури дітям.
Розважальне кіно має свої недоліки, але можна виділити ряд важливих моментів, що може використати у своїй роботі вчитель:
Шевченко постає героєм у найпоширенішому в сучасній попкультурі сенсі.
Українська культура поставлена в один ряд із японською та американською.
Боротьба проти кріпацтва і несправедливості вписується у світовий контекст звільнення від рабства.
Типові традиційні образи обігруються модно, а український мотив починає звучати не як містечковий, а універсальний.
З огляду на це розглянемо кілька прийомів, що допоможуть показати образ Шевченка по-новому.
Фільм ставить боротьбу з кріпацтвом в один ряд зі всесвітнім рухом за рівність людей. Дивовижно, але багато хто на Заході не знає, що рабство стосовно білої людини існувало у 19 столітті в імперській Росії.
При цьому процес звільнення проходив майже в тих самих часових межах. Проведіть паралель із Америкою, де рабство було скасовано в результаті Громадянської війни 1861-1865 років і прийняття Тринадцятої поправки до Конституції США (грудень 1865 року).
У Російській імперії цей процес був наслідком революційної ситуації 1857-1861 років, що змусила уряд Олександра ІІ провести реформи, якими юридично скасували кріпацтво. 19 лютого 1861 року імператор Олександр ІІ підписав Маніфест і серію законів про скасування кріпацтва.
Чому Шевченко носив шапку і кожуха? Цікаво, що реальний поет одягався зовсім інакше, однак перед фотокамерами позував у традиційному вбранні. Причиною всьому ідеї романтизму – мистецького напрямку, що популяризував повернення до витоків та збереження національної спадщини.
Поясніть школярам, що подібний етнотренд є популярним і сьогодні. Після розпаду Радянського Союзу Україна також відроджує свої традиції. Покажіть обкладинки альбомів Онуки, Дахабраха, розкажіть про реп-колядки та рейв-фолк Go_A, що подобається європейцям.
Отож, у свій час Шевченко робив те саме, що робимо й ми. Чому пройшло так багато часу, а тенденції лишилися схожими? Нехай діти подумають над цим!
Ми маємо два образи Шевченка: молодого та зрілого (він і вважається класичним). Звісно, не варто ліпити з поета вічного молодика, який лише веде світське життя, любить театр і модні костюми. Достатньо зробити акцент на тих рисах характеру, що зацікавлять дітей:
прагнув незалежності України від імперії (психологічна сепарація дітей від батьків, бажання стати рівними);
хотів аби його народ мав змогу проявити себе (бажання підлітків заявити про себе);
був бунтарем (пошук цілі життя, смислів, протест проти офіційної позиції дорослих).
Такий підхід допоможе дітям зрозуміти мотиви й жертви поета, показавши, що такі цілі можуть стояти як перед молодою, так і зрілою людиною.
Цікава ідея: попросіть дітей уявити Кобзаря в образі супергероя з команди Месників. Як би він виглядав, як одягався, яку б використовував зброю? Зрештою, в чому його суперсила?
Історія Тараса Шевченка – це типова історія людини, яка почала з самого низу, але завдяки наполегливості, бажанню і таланту змогла досягти вершини. Погляньте на долю Кобзаря з цієї позиції, адже концепція «селфмейд» добре зрозуміла сучасній людині. Так це шаблон, але він позитивний.
Проведіть паралелі з видатними людьми сучасності. Наприклад – Опра Вінфрі, яка зазнавала дискримінації, але завдяки освіті й таланту ведучої змогла здобути всесвітнє визнання (і неабиякі статки!). Нехай діти подумають, кому було важче – Опрі чи Шевченку? Які стереотипи, кліше і суспільні закони заважали їй, а які – Тарасу Григоровичу?
Можливо, деякі поради можуть виглядати дивними. Навіщо ставити нашого поета в один ряд із медіаособистостями, проводити паралелі з подіями в інших країнах? Утім, легендарні особистості тому і є такими, що пам’ять про них постійно циркулює у сучасному контексті. Учителю лишається лише постійно оновлювати цей контекст, розглядаючи наших письменників у світлі сучасних подій.
{{read_more|Читайте також| 4740, 5939}}
Джерело фото Depositphotos
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram