12 мільйонів українських підписників має YouTube-канал російського мультфільму «Маша та Ведмідь». Мультик перекладений українською мовою, та чи стає він від цього менш шкідливим для дітей? Що саме транслює Маша? Та чим замінити Машу і Фіксиків? Про це Освіторія поговорила з Христиною Шабат, керівницею Центру гідності дитини при Українському Католицькому Університеті. Вона переглянула серіали «Маша та Ведмідь» та «Фіксиків» і переконана: це шкідливий контент і його точно не варто показувати українським дітям.
Що не так із Машею
Цей мультик абсолютно беззмістовний і шкідливий. Казки почали складати для того, щоб транслювати важливі речі та прищеплювати цінності дітям. Дитячі мультфільми також покликані доносити важливі речі до дітей зрозумілою їм мовою, образами, у розважальній формі. Але щоб досягати більшого охоплення і вірусності почали створювати безсенсовний фан-контент, де діє лише один принцип: що смішніше, то краще.
Якісний хороший мультик повинен показувати дитині елементарні норми прийнятної поведінки: казати «дякую», «будь ласка» та інші слова ввічливості, спокійно чекати своєї черги, перепрошувати, якщо ненароком когось зачепив чи штовхнув, класти речі на свої місця, запитувати дозволу взяти чужу річ тощо. За віковою категорією мультик «Маша і Ведмідь» — це контент для дошкільнят. І саме в дитячому садочку дітей вчать ось цих базових правил взаємодії між собою.
Що бачить дитина в мультику про Машу:
-
Можна не поважати чужу приватну власність: Маша постійно бере без дозволу чужі речі, руйнує і трощить майно довкола себе. І жодного покарання за це не отримує. Ба більше, із ситуації, коли вона руйнує чуже майно, можна сміятися. Отже, дитина зчитує: можна не мати чутливості до руйнування чужих речей, треба спершу зруйнувати самому, посміятися, а потім зруйнують твою річ.
-
Маша не реагує на слова «стоп» і «ні»: Ведмідь щоразу безсило розводить руками і лишається з наслідками поведінки Маші. Отже, дитина вчиться не реагувати на слова дорослих. У дитини не формується поняття справедливості, натомість закладається звичка вседозволеності. Цей мультик вчить не дотримуватися правил, а головній героїні взагалі правила не писані, вона може робити що завгодно.
-
У мультику всі герої — тварини, а Маша — людина, вона єдина говорить мовою, решта героїв — не розмовляють. Коли Маша говорить, вона або сміється, або віддає накази, або щось стверджує. Вона ніколи не пропонує, не запитує, не веде діалог. Власне тому цей продукт і спрямований на внутрішній російський ринок, бо вони так поводяться: в їхній культурі немає діалогу, дискусії, спільного обговорення ідей, натомість є накази і німе виконання наказів. Це дуже важлива модель поведінки, яку вони прищеплюють своїм дітям: не думай, виконуй, що кажуть, навіть якщо цей наказ тупий чи злочинний. Маленька Маша — це як маленький путін, що живе в голові кожного росіянина.
-
В одній із серій Маша няньчить зайченят, вони бешкетують і трощать все у хаті. Заспокоїти їх змогла мама-зайчиха, яка свиснула у свиток — і діти строєм помарширували за нею. Це алгоритм виховання російських дітей: їх привчають ходити строєм, їхня думка і слово неважливі, їхні інтереси не беруть до уваги. Чи хочемо ми, щоб наші діти зчитували та повторювали такі поведінкові моделі з мультфільму?
Мультик перекладений українською мовою: чому це не змінює суті
Справді, мультик перекладений українською, але це ще гірше: ми ніби показуємо дітям, що воно наше. Попри те, що Маша говорить українською, наративи там все одно ворожі.
На жаль, у нас немає жодної установи, яка вчить українських батьків бути батьками. Ми, дорослі, маючи достатній рівень критичного мислення, повинні щоразу думати, чи варто показувати дитині той чи інший контент, чого він дитину навчить, які поведінкові сценарії дитина звідти зчитає і буде відтворювати. Я б дуже хотіла, щоб запит про заборону чи бойкотування мультика про Машу ішов не згори — від держави, а знизу — від самих батьків. Бо цей мультик не вчить нічого хорошого, не показує жодних позитивних соціальних навичок, створений країною-агресором і точно не виховує візуальний смак та естетику в дитини. Цих причин цілком достатньо, щоб відмовитися від Маші.
Я розумію, що під час війни батьки почали більше включати мультики дітям. Але маємо подумати: поки ми, батьки, відпочиваємо чи відновлюємо свій психоемоційний ресурс, що в цей час впливає на дитячий мозок через мультфільми?
Що не так із «Фіксиками»
Це приклад того, як із хорошої ідеї — зацікавити дітей наукою — вийшло щось зовсім інше. Отже, що ми бачимо у «Фіксиках»:
-
Є якісь таємничі створіння — фіксики, і є секрет, який діти не повинні розповідати дорослим. Хоча з огляду на безпеку та цивілізовані норми виховання між дітьми і батьками є взаємна довіра і діти не мають секретів від батьків.
-
У кожній серії той самий алгоритм: уявні друзі хлопчика — фіксики постійно розповідають йому щось про науку. Байдуже, чи хлопчик запитував, чи ні, вони просто згодовують йому інформацію.
-
Часто в серіях з’являються соціальні ситуації, але вони завжди залишаються невирішеними: хтось когось образив — серія закінчилась, хтось засмучений і плаче — серія закінчилась.
-
Загалом «Фіксики» реплікують радянську школу: є хтось, хто знає краще за тебе, він тобі скаже правильну відповідь. До того ж hard skills — знання — важливі, а комунікація і всі м’які навички — не важливі, їх просто немає в мультику.
Замість «Фіксиків» раджу включати дітям мультфільм «Дослідниця Ада Твіст». Просто порівняйте, як тут розвивають допитливість дітей:
-
У дітей завжди є проблема, яку вони самі прагнуть вирішити.
-
У кожній серії діти проводять мозковий штурм і приймають усі ідеї, жодну не критикують.
-
Діти висувають гіпотезу і перевіряють її через експерименти. У них кілька разів нічого не виходить, але вони не здаються, а вдосконалюють свої ідеї, пробують щось інше. Врешті — все виходить.
-
Тут також є покликання на наукові факти, але hard skills ідуть фоном, натомість акцент — на м’яких навичках: робота в команді, спілкування, прийняття помилок, багато спроб і підтримка одне одного, порівнювати варто себе із собою вчорашнім, а не себе з кимось іншим.
-
Наука тут подається не як магія, а в кожній серії є простий алгоритм справжнього наукового дослідження.
Як батькам перевірити, чи мультик не нашкодить:
-
Звертайте увагу на вікову категорію мультика: наприклад мультики про Губку-Боба і Сімпсонів — це контент для раннього підліткового віку, серіал про Венздей — це 13+.
-
Подивіться кілька серій мультика перед тим, як показувати дитині.
-
Проаналізуйте серію: чи є в ній соціальні ситуації і як вони розв’язуються?
-
Чи формує цей мультик соціальні навички: дякувати, перепрошувати, класти речі на місце, дружити.
-
Чи показують герої мультика бажану і соціально прийнятну поведінку? Запитайте себе: чи хочу я, щоб моя дитина наслідувала цього героя і його поведінку?
Що ще раджу дивитись:
-
YouTube-канал Пташеня. Дитячий простір
-
«Мої маленькі поні», «Щенячий патруль»
-
Повнометражки від Disney
-
Екранізація історій про Вінні Пуха від Disney
ChatGPT доступний в Україні: що це таке і як він змінить освіту
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram
Якщо ви зареєстрований користувач і хочете додати коментар то вам потрібно увійти, або ви можете додати коментар нижче анонімно.