Osvitanova.com.ua

За 10 місяців повномасштабного вторгнення росії в Україну наша освітня система зазнала небувалих випробувань і трансформацій. «Дітьми війни» стали 7 мільйонів юних українців. Та попри все вчителі працюють з учнями в умовах блекаутів, поміж повітряними тривогами, з бомбосховищ і коридорів власних квартир. «Освіторія» зібрала найбільш значущі освітні феномени року війни, що минає. 

Українські педагоги відкрили в собі суперсилу: навчати звідусіль

Невтомні, спраглі до перемоги й незламні вчителі України навчають за будь-яких умов. Ми зібрали всього кілька прикладів про те, що жагу українців давати та отримувати знання не зупинить війна, окупація, блекаути й обстріли. Наші педагоги викладають…

…з окопів

Професор Ужгородського університету Федір Шандор двічі на тиждень проводив лекції з соціології й туризму зі свого мобільного прямісінько в окопах. Студенти не одразу звикли до обстрілів на задньому плані, але вже за кілька тижнів навчилися розрізняти види ракет, побачили шрапнель у «прямому етері».

…у метро

Волонтерка й освітянка Олена Долгопол займалась із дітьми в харківській підземці, на станції метро «23 Серпня».

– Спершу діти були перелякані й похмурі. І малечу, і підлітків слід було просто відвернути від війни та підземного життя, гратися з ними, спілкуватися. Тож починала уроки з «обіймашок» та «усміхашок», яких так бракувало дітям у цей час. Одночасно на заняття приходили діти різного віку — від 5 років до підлітків. Інколи діти ще й просили заночувати в метро – з усмішкою згадує пані Олена.

…у коридорах під час ракетних атак

Учителька англійської мови Юлія Шахман з Херсона викладала та заспокоювала дітей в режимі онлайн, коли за вікном лунали гучні вибухи.

– Щоб діти не так сильно лякались обстрілів і швидко ховались, я придумала слово-пароль «Peach» — «персик». Ми домовились: якщо надсилаю його в чат, це означає: «Швидше ховайтеся, лунають вибухи». Щодня я просила учнів вмикати камери. І як би мені не хотілося плакати — усміхалась, щоб вселяти в них упевненість, що все скоро мине, – розповідає мужня вчителька.

…на блокпостах

Учителя математики та фізики школи Переяславської гімназії № 3 Андрія Бована часто називають «педагог із блокпоста». Роботу в теробороні чоловік поєднав з онлайн-уроками:

У 12-годинному чергуванні обідню перерву я присвячував заняттям. Явка була фантастична! Говорили не лише про математику, – ділилися, як хто живе. Дітям подобались патріотичні вікторини із запитаннями на кшталт: «З якого острова послали російський корабель?» – ділиться спогадами пан Андрій.

Вчителі з ТОТ організували справжнє освітнє підпілля

Геть невтішна цифра: на сьогодні понад 1000 шкіл опинилися в окупації. Найбільше шкіл-полонянок – у Луганській, Донецькій, Запорізькій областях. Коли восени школи в окупованих містах розпочали навчання за російськими програмами, багато школярів не захотіли повертатися за знайомі парти, а продовжили навчання дистанційно – за українськими програмами (там, де це дозволяє інтернет) та ретельно приховуючи відвідини онлайн-занять. Як розповіла «Освіторії» вчителька з Бердянська Наталія Поліщук (ім’я змінено з міркувань безпеки), уроки в підпіллі в умовах окупації проводяться освітянами виключно на свій страх і ризик:

– Я щільно зашторюю вікна та попереджаю дітей, що говоритиму тихо. Сусіди не повинні мене почути. Адже ми не знаємо, хто саме з цих людей може виявитись зрадником та за певний «бонус» доповісти окупантам про українські заняття. Такі випадки вже траплялись. Людей відправляють «на підвал», проводять багатогодинні допити, знущаються і піддають тортурам. Після цього навіть погляд людини змінюється. Якщо вона, звісно, повертається…

Інша вчителька з тимчасово окупованого Енергодару розповіла нам:

– Я знаю особисто вчителів-підпільників, які таємно запрошують до себе дітей та проводять уроки з української мови, історії. Моя знайома розповідає, що учні особливо чекають уроків історії, щоб обговорити поточну ситуацію в країні та місті. Є і вчителі початкових класів, які запрошують додому батьків із малечею та проводять заняття. Але всі бояться, щоби про це не дізнались «кроти-зрадники». Хтось тебе здає — і наступного дня приходять ці потвори з автоматами. З міста вже викрали чимало людей. Ніхто не знає, де вони.

Батьки українських учнів попри погрози рашистів «забирати дітей», яких не відпустили до росшкіл, навчають синів і доньок дистанційно. Роблять це, «коли з’являється можливість». Але категорично відмовляються чинити моральне насилля над дітьми, які теж усім серцем вболівають за Україну.

Запрацював потужний Фонд допомоги колегам−освітянам на фронті

Майже 1000 вчителів залишили стіни шкіл і пішли на фронт захищати нашу землю. Більшість запитів, що надходить від освітян із фронту закриває фонд «Учитель іде в ЗСУ». Його створили педагоги Юрій Гайдученко та Людмила Булигіна.

– Спільнота «Учитель іде в ЗСУ» об’єднала сотні освітян з різних куточків України. «Перемога – наш спільний проєкт» – фраза, яка вже давно є підтвердженням усього, що робить спільнота заради допомоги освітянам в ЗСУ, – розповідає Юрій Гайдученко. – За пів року свого існування разом ми допомогли понад 50 освітянам-військовим із різних куточків України, створили надійний тил.

Придбали 5 автівок для ЗСУ (2 Т4, 2 позашляховики, 1 пікап), понад 10 тепловізорів, приціли для автоматів, оптика, дальноміри, прилади нічного бачення, розвантажувальні системи, бронежилети, каски, навушники, рації, генератори, зимові та осінні форми.

Задонатити Фонду будь-яку комфортну суму можна тут і зараз:

Монобанка «УЧИТЕЛЬ ІДЕ В ЗСУ»

Так, це маленький знак саме для вас, дорогий читачу. Кожна гривня наближує нас до омріяної перемоги.

Освітня система очищується від російської мови

Цього літа ми видихнули з полегшенням, коли з’явилась новина: «У школах Києва на навчальний рік 2022-2023 не передбачено викладання російською мовою, а також вивчення російської мови як предмета чи факультативно». Те саме стосується 15-ти областей України (Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Івано-Франківська, Київська, Львівська, Миколаївська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська), де «російську мову» та «російську літературу» не викладають у школах ні як основну навчальну дисципліну, ні як факультатив. Тож наразі плекаємо надію, що заняття з російської припинять ще й в одиничних закладах Одеської та Кіровоградської областей – це лише питання найближчого майбутнього.

Але вдумайтесь: тільки з початком війни, на 31-му році незалежності, ми почали скидати з себе смердючу луску комплексу меншовартості, завдяки якому російськість ширилась і закріплювалась у свідомості нових поколінь. Залишається побороти залежність від рашистської на побутовому рівні.

Наші школи стали Пунктами Незламності

Те, що українські школи незламні – ми знали ще задовго до тієї миті, коли в навчальних закладах кожен без винятку може зігрітись, підзарядити гаджети й випити гарячий напій в умовах блекаутових знеструмлень міст і сіл. Саме в українських школах, гімназіях і ліцеях у кінці лютого – на початку березня запрацювали перші сховки з місцями ночівлі для людей, які вимушено покинули домівки, рятуючись від жахів війни. 174 заклади залишаються прихистком для внутрішньопереміщених осіб і зараз.

Українці відновлюють зруйновані школи, не чекаючи закінчення війни

Ворог показово й навмисно цілить у наші школи й дитячі садки – станом на кінець листопада 2022 року внаслідок обстрілів та бомбардувань пошкоджено 2783 заклади освіти, з них 337 – повністю зруйновано.

За негайне відновлення освітніх просторів у школах узявся благодійний фонд SavED. Його працівники провели детальну технічну оцінку кожної ушкодженої школи в Чернігові. Виявилось, що на відновлення чернігівських освітніх закладів потрібно 80 мільйонів доларів. Зараз SavED завершує відновлення класу інформатики у школі №20, який, як і низка інших класів, постраждав у результаті обстрілу школи. Вибуховою хвилею у школі вибило вікна, а уламками посікло стіни та стелю у класі. А до цього фонд відновив ушкоджений клас НУШ у школі №20 та обладнали укриття у двох дитячих садочках, куди віднині можуть ходити 711 дітей.

– Ніхто не знає напевне, скільки триватиме війна. Вже скоро 9 років. І рік повномасштабної. А діти мають право на освіту, гарантовану Конституцією. Ми, дорослі, маємо зробити все можливе і неможливе, щоб вони знали, що про них дбають, і що їх є кому захистити, – розповідає Оленка Северенчук, директорка Міжнародного благодійного фонду SavED, керівниця комунікаційного офісу Малої академії наук України. – Можна боятися повторного наступу, можна чекати на більш сприятливі часи, але давайте подивимося правді у вічі: немає кращого часу, аніж тут і зараз.

– Так, поки про фізичну новобудову шкіл говорять обережно, пошепки. Але все гучніше, і це головне, починають говорити про її переосмислення. Ми в SavED шукаємо рішень тут і зараз, як от цифрові освітні центри, які часто в звільнених селищах є єдиним місцем, де діти можуть взаємодіяти, практикувати англійську чи отримувати доступ до здавалося б банального – якісних книг та інтернету. Бо є обставни, коли працює гасіння пожеж, а не візії і довгострокове планування. І зараз обставини саме такі. Утім, разом із цим, ми працюємо з комплексною відбудовою. Зараз розпочинаємо річний проєкт з розробки концепції, стратегії і курикулуму для зруйнованого на початку березня Житомирського ліцею 25.

Стартувала реформа НУШ у 5 класах

НУШ продовжує набирати обертів! А робота з навчання нових стандартів у п’ятих класах триває і зараз, у надскладних умовах війни. Відтепер школи можуть користуватись великою самостійністю у виборі модельних програм і зможуть розробляти власні програми та створювати освітню програму закладу із власним навчальним планом, спираючись на типову освітню програму. Також можна змінювати кількість годин (у рамках запропонованих мінімуму та максимуму), вводити інтегровані курси й таким чином підлаштовувати програму під власні потреби.

А щоб учителям було легше навчитися розпоряджатися цією свободою, «Освіторія» розробила безплатний курс для вчительства за підтримки Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ).

– Уже 16 000 вчителів пройшли навчання на онлайн-курсі «НУШ: базова середня освіта», а підготовку за п’ятьма програмами пройшли 300 тренерів, – розповідає проєктна менеджерка «Освіторії» Ярослава Мозгова. – Серед них учителі з Бердянська, Мелітополя, Херсона. Деякі навчальні дні проходили в темній залі, осяяній телефонними ліхтариками та затятим бажанням покращувати українську освіту.

Почати проходження курсу безплатно ви можете просто зараз, натискайте ТУТ.

Психологи об’єдналися з освітянами, щоб покращити ментальне здоров’я

«Вибачте, але моя психіка вже на межі», «Не витримую», «Вигрібаю, але з останніх сил». Ну правда ж, бодай раз, але і ви ловили себе на таких думках? Дослідження «Зміни в житті дітей під час війни», проведене дослідницькою компанією Gradus, говорить про те, що 50% дітей від 0 до 18 років відчувають сильне погіршення ментального здоров’я.

Проте далеко не у всіх є кошти на підтримку від кваліфікованого психолога. Тож саме для вчителів, які хочуть навчитися краще розуміти та вправлятися зі своїми та дитячими емоціями, стабілізувати свій стан у критичних моментах «Освіторія» спільно за підтримки Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) створила безплатний курс із психологічно-емоційної підтримки «Розумію».

– Ми вклали в цей курс не лише експертизу, досвід і практичні поради. Ми наповнили його теплом, любов’ю і вірою, що ми впораємось. Він для всіх, хто виснажився і кому потрібна підтримка. Для всіх, хто хоче відшукати ресурси і навчитись підтримувати себе та інших у наше буремне сьогодення. Бо жити потрібно вже зараз. Для себе, – розповідає кураторка курсу, психологиня та проєктна менеджерка «Освіторії» Ірина Плешакова.

Ви можете розпочати проходження курсу просто зараз, натиснувши ось ТУТ. Ці 25 відеоуроків, розроблених досвідченими психологами та педагогами, стануть вашим маленьким (закреслено), насправді – великим внеском у психічне здоров’я.

Налагоджено очне навчання у школах

Ми певні: про українських освітян писатимуть книги. Їхній досвід живого викладання у школах під час війни, повітряних тривог, ракетних обстрілів та блекаутів – унікальний не лише в національному, а й у світовому масштабі. Станом на кінець осені 2022 року педагоги наживо навчають у 3 300 закладах загальної середньої освіти. А це – 982 676 учнів. У змішаній формі навчання залучені понад 4,1 тисячі шкіл та 1 037 515 учнів. Ще 5400 освітніх закладів надають освітні послуги дистанційно, і це не менш складно й архіважливо у наших екстремальних умовах життя.

Загалом 94,5% дітей охоплено навчанням у закладах загальної середньої освіти. Ми не лише не перестали навчати і навчатися – ми робимо це попри все.

За кордоном українські учні навчаються на дві школи

Станом на кінець року за кордоном перебувають 499 522 учні та 11 362 педагогічних працівників. Поєднання навчання в закордонних та українських школах – яскравий, але неоднозначний феномен. Психологи дотримуються думки, що такі учні надміру перевантажені, і високої продуктивності від них дорослим очікувати не варто. А ось загроза вигорання – надвисока. Батьки стоять на своєму: «Втрачати зв’язок з українською школою не хочеться. Ми готові в будь-який момент повернутися додому, щойно стане безпечно».

Якщо інших варіантів, окрім подвійного навчання немає, спеціалісти радять обирати чи перейти на екстернатну або сімейну форми навчання. Саме так з’явиться можливість займатися у вільний час, у власному темпі. Можливо, у вихідні, за принципом суботньої школи. Якщо замислюєтесь над зміною формату навчання для дитини, ми пояснили все про сімейну, дистанційну та екстернатну форми.

{{read_more|Читайте також| 5684, 4860}}

Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram

Поширити у соц. мережах: