Osvitanova.com.ua

Близько 12 мільйонів людей були змушені покинути свій дім починаючи з 24 лютого. Їх називають переселенцями, вимушеними мігрантами, біженцями, ВПО. Утім, ці терміни часто плутають. Те, які слова ми використовуємо для опису досвіду різних людей – важливо. Некоректне слово може викликати негативні емоції або нівелювати досвід людини чи групи людей. Аби уникнути цього, cedos пропонує розібратися, як коректно називати тих, хто покинув дім через війну.

Як називати людей, які покинули дім через війну

Усталеної назви, що охоплювала б усіх людей, які були змушені втікати від війни, немає. Можна говорити «переміщені люди/особи» або «вимушені мігранти». Ці поняття підкреслюють вимушений характер переїзду.

Поняття «біженці», «внутрішньо переміщені особи» не охоплюють досвід усіх, хто були змушені втікати від війни.

Як називати людей, які через війну переїхали у межах України

Усталене юридичне поняття – «внутрішньо переміщені особи» (ВПО). Кажуть також «вимушені переселенці» чи «переселенці». Внутрішньо переміщеними особами можна називати усіх, хто покинув домівки через війну та перемістились у межах країни – незалежно від наявності довідки ВПО.

Вживати поняття «біженці» щодо цих людей некоректно. Біженцями вважаються ті, хто перетинає міжнародний кордон. Внутрішньо переміщені особи перебувають під захистом свого уряду, а люди зі статусом біженця мають міжнародний захист (тобто гарантований міжнародним законодавством).

Як називати людей, які через війну виїхали за кордон

Таких людей називають біженцями. У широкому сенсі біженці – це всі, хто виїхали за кордон через війну, насильство та переслідування, а у вузькому – ті, хто отримали юридичний статус біженця.

Вживати поняття «мігранти» щодо таких людей некоректно — адже це сприймається так, ніби рішення про переїзд приймається людиною вільно і без втручання зовнішніх обставин. Представники Євросоюзу та міжнародних організацій, зокрема Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, наголошують, що українки, які рятуються від розпочатої Росією війни, є біженцями.

При цьому українки здебільшого не отримують статус біженця, а подаються на тимчасовий захист. У чому різниця?

Тимчасовий захист та статус біженця

Отримання статусу біженця чи тимчасового захисту — різні юридичні процедури. Правовий статус біженця визначений у міжнародних документах, зокрема Конвенцією про статус біженців, і застосовується на територіях всіх держав-підписантів Конвенції (всього 145 країн). Серед підстав для отримання статусу біженця — переслідування, насильство під час збройного конфлікту чи інші прояви порушень прав людини.

Натомість правовий режим тимчасового захисту визначений Директивою ЄС 2001/55/ЕС, що була активована спеціально для захисту переміщених з України внаслідок повномасштабного вторгнення Росії 24 лютого. Режим тимчасового захисту застосовується лише країнами Євросоюзу і тільки стосовно переміщених людей з України: українських громадян; людей, які мали статус біженця або перебували під іншим захистом в Україні, а також людей, які перебували в Україні на законних підставах та не можуть повернутися до своєї країни.

Ці статуси регулюються по-різному, тому мають відмінності. Різною є тривалість процедури для отримання статусу і її складність, термін дії, особливості розміщення у державах тощо. До прикладу, для тимчасового захисту достатньо подати заяву та отримати результати розгляду одразу або протягом кількох тижнів. Натомість розгляд заяви на статус біженця може тривати понад рік та є поетапним — потрібно надавати обґрунтовані докази і проходити інтерв’ю.

Тимчасовий захист забезпечує дозвіл на проживання, а також пов’язані з ним права: доступ до житла, роботи, соціальної і медичної допомоги та освіти дітей. Біженці мають подібні права, але не всі з них стають доступними одразу — лише після отримання офіційного статусу або після спливу певного терміну розгляду заяви на отримання статусу. Людей, які подали заяву про статус біженця і чекають на результат її розгляду називають шукачами притулку.

Як не образити людину

Частині переміщених людей з різних причин може не подобатися терміни «біженець» чи ВПО, навіть якщо у них є такий статус. Хоча самі ці поняття є нейтральними, їх іноді застосовують з негативними значеннями – у тому числі через непоінформованість, бажання образити, для маніпуляцій або з політичною метою.

Зверніть увагу або спитайте, як людина сама говорить про себе — використовуючи цей термін у розмові з нею, ви точно її не образите. Можна також не називати людину через її статус: звертаючись до неї або говорячи про неї, використовуйте ім’я або інші слова. Вимушений мігрант — це лише одна з ідентичностей. Біженець також може бути батьком, активістом, фахівцем. Переселенка може бути донькою, підприємицею, експерткою.

Джерело фото Depositphotos

Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram

Поширити у соц. мережах: