Ми часто покладаємося на інтуїцію і на її основі ухвалюємо багато рішень. Але у багатьох випадках вона дає нам неправильні відповіді. Не варто довіряти інтуїції так сильно, як ми це робимо зазвичай, розповідає лауреат Нобелівської премії з економіки Деніел Канеман.

Завдяки дослідженням Деніела Канемана – психолога, який отримав Нобелівську премію з економіки, – в науці з’явився новий напрямок — поведінкова економіка. Через 40 років його стаття про прийняття рішень залишається однією з найбільш цитованих у світі. Поєднавши знання з психології та економіки, Канеман разом з Амосом Тверські на основі багатьох експериментів показали, що люди припускаються систематичних помилок через упередження та когнітивні викривлення, які їм притаманні.

На відміну від традиційної економіки, яка припускала, що люди поводяться раціонально, поведінкова економіка враховує людські упередження при прийнятті рішень.

Коли наша інтуїція працює 

Лише один з прикладів. Під час експерименту групі людей запропонували вгадати GPA [середній бал в американській освітній системі] дівчини в університеті. Єдиний факт, який про неї було відомо – те, що у 4 роки вона вміла дуже гарно читати.

Люди назвали дуже високі оцінки, в середньому 3,7 по 4-бальній шкалі. Учасники експерименту припустили, що якщо дівчинка гарно читала у дитинстві, то вона гарно навчалась в університеті.

Але вони знали про лише один факт про дівчину, на основі якого і зробили своє припущення. Існувало безліч інших факторів, які могли вплинути на її середній бал, про які нам не відомо. Вона могла вчитись дуже добре так само як і дуже погано. І якби ми дійсно хотіли вгадати її середній бал – найкраще було б назвати число близьке до середнього GPA в університетах. Так було б більше шансів вгадати, ніж називати дуже високий показник. 

Це приклад того, як ми часто, маючи якийсь один факт або дуже мало інформації, надаємо їм великої ваги й робимо висновки про те, що напряму з цим фактом не пов’язано, або не враховуємо, що є купа інших факторів, які можуть вплинути на результат. Тому ми дуже часто помиляємося в наших рішеннях, якщо занадто покладаємося на інтуїцію.

Ситуації, коли інтуїція справді може допомогти нам приймати правильні рішення, існують. Але для цього мають виконуватися три умови:

  • Постійний досвід (багато практики)

Ми можемо говорити, що в нас розвинена інтуїція щодо тих питань, над якими ми постійно працюємо. Це або наша робота, або наше хобі, яким ми багато займаємося. 

Наприклад, одного разу пожежники зайшли у кухню в будинку, яка палала. Через кілька секунд керівник групи крикнув, щоб всі негайно вийшли. Одразу після цього підлога обвалилася. Виявилося, що джерело пожежі було не в кухні, а у підвалі під нею, і якби пожежники не вийшли з будинку, вони б загинули. 

Керівник наказав виходити з будинку, не маючи логічних пояснень свого рішення. Пізніше, аналізуючи цю подію, він сказав, що полум’я у кухні було занадто тихим, а його вуха занадто гарячі. Увесь його попередній досвід підказав йому, що тут небезпечно, хоча він не міг пояснити це аргументовано. 

Так ми неусвідомлено ухвалюємо рішення, яке може бути правильним, адже раніше ми багато разів переживали або вивчали щось дотичне. Рішення у таких випадках є відображенням досвіду, який в критичні моменти може видавати не зовсім усвідомлені відповіді.

Постійний зворотній звʼязок

Якщо ми на основі інтуїції ухвалили якесь рішення, в результаті ми маємо дізнатися, воно було правильним чи ні. Інакше ми не розумітимемо, чи правильну підказку нам дала наша інтуїція. Відповідно ми не знаємо, чи ми можемо далі на неї покладатися. Якщо способу перевірити немає, ми не можемо стверджувати, що наша інтуїція працює гарно.

Важливо, щоб це був негайний зворотний зв'язок. Наприклад, анестезіолог має швидкий зворотний зв'язок, бо одразу бачить, як пацієнт реагує на анестезію, тому у нього може розвиватися інтуїція. Водночас психолог такого фідбеку не матиме.

Незмінність умов (регулярний порядок)

Умови, за яких наша інтуїція працює і ми на неї покладаємося, повинні бути весь час однаковими. Наприклад, на фондовій біржі умови дуже швидко змінюються. Тож брокери, які торгують акціями, не можуть у своїй роботі покладатися на інтуїцію – умови, за яких ціна акцій зростає чи падає, весь час різні. У цій ситуації неможливо виробити інтуїцію, яка підказала б, що правильно, а що ні. Приклад, коли незмінність умов виконується – це гра в шахи. Шахісти можуть мати дуже добре розвинену інтуїцію, бо грають весь час за одними правилами. 

Ситуацією, коли виконуються всі три умови, а отже, можна покладатися на інтуїцію, є подружнє життя. Наприклад, чоловік дуже швидко може зрозуміти, що у дружини поганий настрій. Це відбудеться інтуїтивно, дружині не потрібно прямо про це казати. Тут виконуються всі три умови: постійний досвід, оскільки вони довго живуть разом; незмінність умов, оскільки це ті ж люди і взаємодіють вони приблизно однаково; зворотний зв'язок (швидше за все, раніше дружина прямо казала, що у неї поганий настрій).

Часто інтуїцію розуміють як: знати щось, не знаючи, звідки ми це знаємо. Це неправильне визначення. Насправді інтуїція – це думати, що ми знаємо, не знаючи, звідки ми це знаємо. Не варто покладатися на інтуїцію занадто часто. Якщо подивитися на результати наших рішень, ми не мали б так сильно довіряти їй.

Чому «донести» до росіян правду про війну в Україні зараз неможливо

Людям не потрібні факти, щоб вірити. Коли ми намагаємося когось у чомусь переконати, проблема полягає не в тому, що у людей немає доступу до інформації. Для того, щоб у щось вірити, людям не потрібні факти. Вони спочатку у щось вірять, а потім шукають факти, які допомагають підтвердити цю думку. 

Правда є дуже болючою. І це дуже дорого – дізнатися правду, адже тоді віра у щось «вище та краще» руйнується. Якщо людина живе в Росії й щодня слухає пропаганду, і потім почує зовсім іншу інформацію про те, що відбувається, її країну ненавидить весь світ, що світ проти них, що вони агресори, її бачення світу перевернеться, а психологічно це дуже важко. Тому людині легше не слухати інше і відгороджуватися від цього, ніж прийняти. Дізнатися, що біле є чорним, а чорне є білим – це дуже травматично. 

Власне, тому спроби «донести» до росіян правду або пробитися крізь їхню пропаганду майже завжди приречені на невдачу. Пропаганда працює таким чином, що у них немає розуміння, що те, що вони роблять, є неправильним і неприйнятним, і немає постійного практикування загальноетичних норм. Пропаганда творить альтернативну картину світу, в якій не відбувається стандартного циклу навчання.

Читайте також
Булгаков має розділити долю Пушкіна і піти слідом за кораблем

Булгаков має розділити долю Пушкіна і піти слідом за кораблем

Що робити з російськими письменниками у школах
05.05.2022 0
Ми вийдемо з цієї війни абсолютно іншим суспільством

Ми вийдемо з цієї війни абсолютно іншим суспільством

Про зміни в українському суспільстві
04.05.2022 0

Джерело фото Depositphotos

Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram