На семінарі в Києві 21 жовтня 2021 р. Паата Амонашвілі провів паралелі між принципами гуманної педагогіки (ГП) та принципами ефективного управління педагогічним колективом. Я записала тезисно і пропоную вам скласти свою думку щодо цього питання.
Управління засноване на примусі не настільки ефективне, як управління, яке ґрунтується на злагоді/згоді й домовленостях. Від ГП тут пошук внутрішньої мотивації й спільних рішень.
Працівники негативно сприймають критику. Ні діти, ні дорослі не люблять, коли їм вказують на їх помилки. ГП не толерує критику. Краще сказати:«Ти все зробив добре. Прийми дружню пораду».
Щоб команда працювала з натхненням, її треба хвалити. Як, власне, і дітей.
Співробітники копіюють/наслідують лідера. По риториці викладачів/кураторів/тьюторів можна сказати, який в них директор. Так само з батьками й дітьми.
Співробітники не чинять опір рішенням, якщо вони брали участь в обговоренні, навіть якщо їм це рішення не подобається. Залучайте дітей до сімейних нарад. Дайте їм відчути свою значущість – їх думка важлива.
Керівник має допомогти співробітникам знайти мрію. Не матеріальну, а ту, яка має форму служіння.
Завдання лідера – створити плідне середовище для працівників. Батьки створюють середовище, в якому проростають зерна можливостей дитини...
Якщо керівник очікує чогось від співробітників, то хай навчить їх цього. Не треба очікувати від дітей того, чого не вмієш сам...
Єдність команди зміцнюється спільними справами. Керівник має призначити людину, яка б взяла на себе організацію спільних справ команди, тому що спільні справи об'єднують і зміцнюють спільноту – як колектив, так і сім'ю.
Не забувайте – рано чи пізно нас звільнять (діти підростуть), а ми живемо і розвиваємось і на нас чекають нові висоти...
{{read_more|Читайте також| 5143, 5142}}
