Osvitanova.com.ua

Напевно, у всіх бувають дні, коли не хочеться йти на навчання. Та що робити, якщо кожного ранку перед школою або садочком дитина плаче, кричить і відмовляється виходити з дому? Інколи єдиним вирішенням цієї проблеми може бути зміна школи або домашнє навчання, однак перш ніж вживати кардинальні заходи, батьки мають дізнатися причину такої поведінки малюка. Можливі причини досліджував life.pravda.

Сприймайте дитину серйозно

У всіх дітей бувають погані дні. Однак якщо дитина неодноразово відмовляється від навчання, варто звернути на це особливу увагу, каже педагогиня Джейн Хілі. 

Небажання йти до школи може сигналізувати про соціальну, емоційну чи академічну проблему. 

Спершу поясніть, що відвідування школи – обов’язок дитини, і це не підлягає обговоренню, але якщо у дитини є проблема, ви хочете зрозуміти її й допомогти.

«Якщо дитина весь час любила школу і раптом почала відмовлятися від неї, це було б для мене сигналом. Я б запитала: «Це проблема з навчанням чи спілкуванням?», – каже педагогиня Джейн Блустайн.

Діти можуть не хотіти відвідувати садок або школу з багатьох причин, і кожна з них вимагає окремих рішень:

дитина стала жертвою булінгу; їй нудно у класі; вчителька/вихователька неприємна дитині.

Щоб розібратися з проблемою, варто поставити собі кілька запитань:

Чи збігається філософія та стиль навчання закладу з тим, що подобається вашій дитині?

Те, що садок або школа мають хорошу репутацію, не означає, що це правильний вибір для вашої дитини.

Чи був якийсь інцидент у закладі, який міг би вплинути на вашу дитину? Чи було у вашої дитини достатньо часу, щоб пристосуватися до нових умов? Чи були зміни у садочку або школі, які можуть викликати негативну емоцію? 

Наприклад, інший вчитель, нові правила поведінки або нові однокласники.

Чи змінилося щось у житті дитини загалом? Можливо, щось не так із розпорядком дитини вдома? Як давно у дитини виникла негативна поведінка? 

Наприклад, діти часто відчувають тривогу на початку навчального року, тоді їм треба дати час пристосуватися.

Розмовляйте з дитиною

Говоріть зі своєю дитиною про те, що відбувається протягом дня, радить Хілі.  Варто запитати, чи є в школі/садку хулігани? Може дитина соромиться свого почерку чи читання вголос? У дитини можуть бути й тимчасові занепокоєння, наприклад, запланована у школі контрольна або погане самопочуття. Це теж варто сприймати серйозно, говорить викладач Альфі Кон.

Будьте уважними до почуттів дитини

Заохочуйте вираження конкретних емоцій і обговорення того, що дитині подобається чи не подобається у садку або школі. При цьому будьте чуйними та емпатичними до вашої дитини. Не забувайте розпитувати, як пройшов її день. Не можна змушувати дитину пригнічувати тривогу або тиснути на дитину, щоб вона пішла в школу. Необхідно виявити проблему, наголошує Кон.  

Іноді причина, чому дитина не хоче ходити до школи, може бути зовсім незначна. Щоб її вирішити, інколи достатньо просто вислухати, прийняти занепокоєння дитини, обговорити це і дати малечі час на адаптацію.

Поспілкуйтеся з педагогами

Спробуйте співпрацювати з учителями як з партнерами, щоб допомогти вашій дитині. Заплануйте зустріч у школі, щоб обговорити, як ваша дитина взаємодіє з іншими, які в неї симпатії та антипатії, а також про те, чи є якісь проблеми, про які ви не знаєте.

Наприклад, може виявитися, що ваша дитина соромиться ходити на горщик у садочку. Або їй не подобається сусід по парті у школі. Іноді певні пісні, історії, вправи змушують дітей відчувати тривогу. Тоді можна разом співати пісні чи дивитися мультики, які дітям пропонують у закладі, щоб малюк швидше адаптувався.

Діти відчувають стрес або засмучуються через речі, які можуть здатися дорослим дрібними й неважливими.

Подивіться, як проходять заняття, оскільки в багатьох садочках батькам дозволяють бути присутніми на уроках. Також необхідно поспілкуватися з учителями чи вихователями й дізнатися, як вони спілкуються з дітьми. Якщо персонал закладу проявляє агресію, б'є або ображає вашу дитину, доведеться вирішити цю проблему і змінити садок.

Виділіть дитині «особистий вихідний»

Іноді, коли діти скаржаться на те, що не можуть ходити до школи, їм просто потрібна перерва. 

«Коли я вперше дозволила своїй третьокласниці залишитися вдома і сказала у школі, що у неї є особистий день, там засміялися, сказали, що цінують мою чесність, і що це чудова ідея», – каже письменниця Сара Беннет. Встановіть фіксовану кількість додаткових вихідних, скажімо, 3 на рік.

Якщо дитина заявляє, що не хоче йти на навчання, ви можете запропонувати їй скористатися одним із «особистих днів». Самої можливості зробити вибір може бути достатньо, щоб дитина все-таки вирішила піти до школи. 

Беннет розповідає, що коли її дочка навчалась у старшій школі, прокидалася втомленою і неохоче йшла до класу, вона вголос розмірковувала про те, що б пропустила, якби взяла вихідний. Найчастіше вона вирішувала піти до школи. Це урок, який добре послужив дівчинці у майбутньому, каже експертка.

Поясніть дитині правила

Якщо ви виявили, що жодних проблем немає, а дитина просто лінується і хоче надавати перевагу розвагам, а не навчанню, спробуйте серйозно пояснити, що навчання – це її обов’язок.

Так само як батьки ходять на роботу, дитина має здобувати знання у школі, адже освіта дає можливості. Однак варто наголосити, що ви готові допомогти дитині з усіма її проблемами.

Зверніться до психолога

Зазвичай, якщо дитину люблять, підтримують і хвалять, вона звикне до вимог школи. Якщо ж ситуація ніяк не змінюється, варто звернутися до дитячого психолога, психотерапевта або невролога.

«Ненависть до школи іноді є першим сигналом про недіагностовані труднощі у навчанні, такі, наприклад, як дислексія», – говорить Джейн Хілі.

Інколи діти відмовляються від школи через депресію чи тривожність. Труднощі у навчанні та соціалізації також можуть свідчити про розлад дефіциту уваги та гіперактивність й інші особливості, які потрібно враховувати.

Джерело фото Depositphotos

Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram

Поширити у соц. мережах: