Людська пам’ять і пригадування не працюють як комп’ютер, але саме це робить їх цікавими для вивчення. Часто кажуть, що людина — це її спогади. Тому ваша пам’ять і пригадування робить вас такими, яким ви є. Але ми часто жаліємось на погану пам'ять і засмучуємось, що не можемо керувати нею вручну, як у випадку з технікою. Однак, варто пам’ятати ось такі факти про нашу пам'ять.
Кожен з нас стикався з тим, що інколи не міг чогось пригадати. Тому можна зробити висновок, що пам’ять з часом погіршується, але вчені не підтримують такої думки. Вони вважають, що пам’ять не має лімітів. Просто до тієї інформації, яка зберігається в пам’яті, але не повторюється, важче отримати доступ.
Думка про те, що забування допомагає нам навчатись, може здаватись нелогічною. Але уявіть собі, що є мозок, який може згадати й відтворити все. І от, наприклад, він намагається згадати, де припаркував машину — для цього мозку прийдеться подумати про всі паркувальні майданчики, на яких він побував, і відсортувати всю непотрібну інформацію. А все тому, що найважливішим буде останній спогад.
Так і в житті — нещодавні події, як правило, важливіші, ніж ті, які відбулись давно.
Отож, нам потрібна система, яка б фільтрувала те, що відбувається. Вона і називається «забуванням». Ми пам’ятаємо інформацію, яка є більш важливою для щоденного вжитку.
Є інша сторона того, що ми можемо щось забувати. Суть її в тому, що, навіть забуваючи щось, ми можемо це відновити в пам’яті.
Експерименти показують, що інформація, яка давно стала недоступною, може бути відновленою. Це як навички їзди на велосипеді, яких ви ніколи не позбудетесь, – вони доведені до автоматизму, це стосується і пам’яті та відтворення.
Повертаючись до спогадів, ми можемо змінити їх. Всупереч тому, що це фундаментальний принцип пам'яті, сама ідея, що повернення до спогадів може змінити їх, здається абсолютно неправильною. Як процес спогадів може змінити те, що ми згадуємо?
Повертаючись до якоїсь події, ми робимо її більш яскравою в порівнянні з аналогічними спогадами, таким чином, надаючи їй більшої значущості. Наприклад, ви повертаєтеся в пам'яті до одного конкретного дня народження в дитинстві й згадуєте, що вам подарували конструктор. Кожен раз, коли ви згадуєте цей факт, інші подарунки, які ви отримали в той день, здаються не такими важливими.
Помилкові спогади створюються за допомогою помилкового відтворення минулого. У зв'язку з цим виникає захоплююча ідея про те, що ми самі створюємо собі, вибираючи, що конкретно з минулого згадувати.
Той факт, що згадування змінює пам'ять, свідчить про те, що вона не стійка. Попри це, люди схильні вважати, що пам'ять цілком стабільна: ми забуваємо, що ми щось забули, одночасно вважаючи, що не забудемо в майбутньому те, що знаємо зараз.
{{read_more|Читайте також| 5028, 3056}}
У кожного є такий досвід, коли виникала пречудова ідея і ви були впевнені, що її неможливо забути, і... забували. Тому варто записувати все, що приходить в голову і здається цікавим чи важливим.
В одному з досліджень, проведених у 2005 році, піддослідним запропонували запам'ятати пари слів на кшталт «світло – лампа». Потім їм запропонували оцінити ймовірність того, що вони дадуть відповідь «лампа», коли їм пізніше скажуть слово «світло». У переважній більшості випадків учасники експерименту виявилися надто самовпевненими. Причина — передбачуване заміщення. Пізніше, коли вони чули слово «світло», безліч інших слів спадало їм на думку, таких як «тінь» або «лампочка», а згадати правильну відповідь виявилося зовсім не так просто, як вони припускали.
Ми здаємося собі дуже розумними, коли миттєво згадуємо що-небудь, і почуваємось невпевнено, коли пригадування займає час. Але з точки зору навчання ми повинні сприймати все з точністю до навпаки. Те, що швидко спадало на думку, гірше заучується. Якщо ж потрібно старанно працювати, щоб освіжити щось в пам'яті, відбувається щось дивне — ми навчаємося. Навчання вимагає посилених спогадів.
Чи помічали ви, що коли вивчаєте щось в одному оточенні, пригадати це саме в іншому виявилось значно складніше? Це пов'язано з тим, що навчання значною мірою залежить від того, як і де ви навчаєтесь: хто з вами, що вас оточує, як ви сприймаєте матеріал. Виявляється, що в довготерміновій перспективі люди засвоюють інформацію краще, коли вони отримують її по-різному або в різних середовищах і контекстах.
Припустимо, ви хочете навчитися грати в теніс, але як краще це зробити? Перший тиждень вчитися подавати, потім — відбивати удари зліва, ще через тиждень — справа і так далі, або поєднати всі етапи й в той же день спробувати подавати й відбивати удари з різних боків.
Виявляється, в довготерміновій перспективі знання засвоюються краще. Це правило працює однаково добре як для рухових навичок, таких як теніс, так і для семантичної інформації, такої, наприклад, як столиця Венесуели. (До речі, це Каракас).
Якщо на практиці застосувати ці факти про пам'ять, виявиться, що ми недооцінюємо свій вплив на навчання. Більш того, багато людей вважають, що їм від природи важко навчатися, і тому швидко здаються. Проте, такі методи як використання різних середовищ, зміна завдань, напружене пригадування можуть допомогти в навчанні кожному. Люди також думають, що те, що ми знаємо про наше минуле, незмінне, але те, як ми згадуємо про минуле і що про це думаємо, можна змінити.
Повертаючись до спогадів по-іншому, можна переосмислити минуле і змінити свій вибір в майбутньому.
Дослідження показали, що люди в змозі витіснити хворобливі, важкі спогади, зосередившись на світліших і позитивних. В цілому, наша пам'ять не така вже бідна, як ми собі уявляємо. Вона може не працювати як комп'ютер, але це те, що робить її неймовірно цікавою для пізнання і розуміння.
Переклад з англійської Memory and Recall: 10 Amazing Facts You Should Know
Джерело фото Depositphotos
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram