Експерт у сфері альтернативної освіти,
співзасновниця DEC Education
Всі давно чекали змін у системі освіти, і пандемія прискорила трансформацію, похитнувши основи всього звичного й усталеного.
Школам і університетам довелося буквально протягом тижня повністю перебудовувати свою роботу — безпрецедентний кейс. Втім, цей крок був швидше відповіддю на те, що трапилося, ніж революцією. Якщо уявити, що карантин буде завжди, то стає очевидним: онлайн-навчання в нинішньому вигляді не може існувати. Адже жодних нових інструментів не з’явилося, навчальні заклади просто перенесли звичайні уроки в онлайн-режим, від чого страждали всі учасники процесу — і вчителі, і діти, і батьки.
Але те, що трапилося, підводить нас до ідей, в яких і полягатиме суть освітньої революції.
Те, що відбувається поза уроками, відіграє величезну роль у розвитку дитини
Перше — переосмислення того, навіщо взагалі потрібна школа, що там має відбуватися, і яку роль навчання дитини відіграє в житті всієї родини.
Друге — інструменти отримання знань. Ми звикли споживати знання від учителя, який стоїть перед нами і ділиться відомою тільки йому інформацією. Але в момент, коли ми перейшли в онлайн, стало ясно, що отримувати знання можна в будь-якому місці і з учителем з будь-якої точки світу. Водночас ми побачили, що у дітей не розвинений навик самонавчання. Вони звикли, що їм щось розкажуть, а вони виконають домашнє завдання і напишуть контрольну. Немає системи, в якій дитина сама б шукала інформацію, а потім обговорювала її з учителем або батьками.
Повертаючись до питання про сенс і роль школи в житті сім'ї, можна сказати, що тут з’явилося чимало інсайтів як у батьків, так і у тих, хто надає освітні послуги.
Офлайн, перенесений в онлайн, виявився не дуже ефективним. Деяким дітям таке навчання зовсім не підходило, малюкам було особливо важко. А батьки очікували звичайної зайнятості дітей навіть у віддаленому режимі. Вони звикли відвозити дитину в школу вранці і забирати ввечері, тому хотіли, щоб діти сиділи перед екранами комп’ютерів по 5−7 годин, слухали уроки і не заважали. Однак замість цього дорослі зіткнулися з абсолютно новою для себе роллю, де вони повинні ставати партнерами школи, а не просто замовниками послуг. Це один з головних інсайтів: партнерство батьків і школи — це наше майбутнє. Школа — не ресторан, в якому відповідно до меню видають замовлення. Навпаки, вона може стати місцем, де розробляють індивідуальні освітні рішення для сімей і дітей відповідно до їхніх потреб у цей момент.
Читайте також: Зачем идти в школу?
Ще одним усвідомленням стало те, що школа — це не тільки місце для передавання знань. Те, що відбувається поза уроками, відіграє величезну роль у розвитку та вихованні дитини. Особливо в нових альтернативних школах, де цьому приділяють особливу увагу, де дітей вчать комунікувати, виступати медіаторами в конфліктах, де є маса проектних робіт, йога, медитація. Саме цю частину поки що неможливо відтворити онлайн.
З іншого боку, батьки зрозуміли, що коли передавання знань відбувається у форматі онлайн-уроків, вони можуть організувати це і самостійно, в будь-якій точці світу. Для цього зовсім не обов’язково потрібна школа зі стінами.
Але рано чи пізно школи почнуть знову відкриватися, і поки кожна країна готує регламенти — як буде дотримуватися соціальна дистанція, як будуть організовані додаткові заходи безпеки тощо.
Водночас уся світова освітня спільнота розмірковує про те, чи не стане відхід від звичного порядку шансом зробити революцію і в методах навчання дітей. Тут багато чого залежить від учителів. Перед ними стоять найбільші виклики — вони повинні дотримуватися запобіжних заходів і паралельно думати про нові підходи в навчанні.
Сьогодні існує безліч теорій і припущень — що і як має змінитися в освіті.
Читайте також: «Дети не должны только учиться, учиться и учиться». Правила воспитания педагога Шалвы Амонашвили
Можливо, настав час пробувати нові підходи й організовувати змішане навчання — онлайн і офлайн. Якщо ми поступово будемо відмовлятися від нинішнього формату шкіл, то в майбутньому ці будівлі можуть стати коворкінгами, де одночасно зможе перебувати кілька навчальних закладів або інших інституцій. Інфраструктуру школи зможе використовувати, наприклад, і місто. У світі вже є приклади подібної інтеграції навчальних закладів до місцевих ком’юніті і спільноти.
Нам усім хочеться повернути те, що було раніше. Але можливо, ця пауза, особливо в освітній сфері, була необхідна. Я дуже сподіваюся, що революція в освіті відбудеться, і ми нарешті попрощаємося з холодними аудиторіями, в яких діти складають іспити, не розуміючи, навіщо це їм.
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram