Освіта, нерухомість, IT — найпопулярніші сфери, куди вітчизняні підприємці найчастіше вкладають свої активи
Попри те, що дехто з українських бізнесменів вважає суму в $1 млн незручною для інвестицій, оскільки вона для великого бізнесу замала, а для дрібного та середнього підприємця навпаки — завелика, більшість рекомендує інвестувати в IT-напрямок, будь-то різноманітні високотехнологічні або ж освітні online-проєкти. Найбільше їх цікавлять такі, що масштабно впроваджуються урядами багатих країн.
Ще бізнесмени радять витрачати таку суму на саморозвиток, зокрема, освіту за кордоном. Серед інших напрямків — стартапи, власна справа, житлова та комерційна нерухомість.
Бізнесмени розказали про умови, деталі, вигоду та ризики інвестування $1 мільйону в українських реаліях.
Данило Тонкопiй, CEO та засновник Delfast
Таку суму я б інвестував частково в освіту. МВА, докторський ступінь у Стенфорді або MIT обійдеться приблизно у $40-45 тис. на рік. Плюс проживання, як мінімум стільки ж. Тобто за 5 років можна витратити близько $500 тис.
Паралельно з навчанням потрібно витрачати час з розумом: працювати в напрямку, який приносить задоволення, відвідувати профільні заходи, активно знайомитися та спілкуватися з людьми, зміцнювати свою експертизу. За 5 років можна напрацювати свої 10 тис. годин і стати експертом у новій області.
Також можна запустити власний бізнес, щоб зробити світ трішки кращим. Якщо вкладати по $80 тис. на рік (для бізнесу це небагато) протягом 5 років, на витрати піде ще $400 тисяч.
Якщо власний бізнес — це не ваше, то можна змінювати світ й чужими руками: інвестувати в стартапи, стати бізнес-ангелом. Вкладіть у 20 молодих перспективних стартапів по $20 тис. — це вийде ті ж самі $400 тис. Але будьте готові до того, що 18-19 з них прогорять, зате 1 або 2 можуть зірвати непоганий куш.
Решту — $100 тис. варто покласти у два або три банки на довгострокові депозити або купити квартиру та здавати її. Нехай буде невелике, але стабільне надходження грошей. Вони завжди повинні працювати.
Владислава Магалецька, віцепрезидентка SigmaBleyzer та AgroGeneration
Вважаю, що той тренд, який наразі посилюється у світі, а саме — інвестиції в онлайн освіту, активно зростатиме й надалі. Я також вірю у майбутнє сфери освіти. Причому не тільки для дорослих, а особливо — для дітей. Наразі приватна освіта — ще відносно мала індустрія, але у неї є надзвичайно велике майбутнє.
Для мене прикладом слугують останні інвестиційні новини, наприклад, про те, що південнокорейська компанія Mathpresso, розробник навчального додатка Qanda, що допомагає студентам з такими предметами, як математика, природні науки та репетиторством, залучила $14,5 млн.
Або ж про те, що індійський стартап edtech, який керує платформою з підготовки до іспитів для студентів й аспірантів, залучив $7 млн від Times Internet — цифрового підрозділу Times Group, найбільшого медійного конгломерату в Індії, аби розширити свій бізнес у країні.
Для прикладу ще наведу новину про те, що Mail.ru Group інвестувала в розробника навчальних курсів з програмування для дітей “Алгоритмика“, викупивши у компанії частку в 11,7%.
Або ж новина про те, що Tencent — китайська інвестиційна холдингова компанія очолила фінансування електронного раунду в одну з найбільших онлайн-платформ для викладання англійської мови в Китаї — Vipkid.
Тому, я б цей $1 млн інвестувала в українські платформи для навчання дітей, що наразі активно розвиваються.
Дмитро Томчук, засновник інвестиційного фонду FISON, співвласник у понад 20-х компаніях в IT-сфері
$1 мільйон — сума незручна. Вона замала для якихось конструктивних кроків у великому бізнесі на масштабних проєктах, та завелика для середнього бізнесу. Я знаю з досвіду, що завеликі суми спантеличують дрібного та середнього фаундера та змушують його вважати себе крутішим, ніж він є насправді, і завжди результат один — закінчується все погано.
Я сам інвестую в IT, і раджу іншим інвестувати у цей напрям. Так, є багато прибуткових офлайнових бізнесів, але IT продовжує користуватися попитом.
Це означає що найближчими роками там можна заробити якісь цікаві гроші, з зусиллями, ризиками та втратами порівняно нижчими, ніж у реальних секторах економіки.
Проте не всі IT-проєкти цікаві. Найбільш привабливі ті, що масштабно впроваджуються урядами багатих країн. Наприклад, п’ятирічка оцифровування держустанов у Казахстані, переведення контролю за транспортною інфраструктурою Китаю на блокчейн чи інтерес до IT серед шейхів ОАЕ при тому, що країна своєї серйозної IT-сфери досі не має. У такі проєкти є сенс інвестувати гроші, адже ніяких гарантій ви все одно не отримаєте ніде.
Я б інвестував $1 млн, розділяючи по $50 тис. у різні компанії, та подивився б, що з ними буде. Хтось випливе та принесе прибуток, хтось “загине” й забере ці гроші, але це єдиний спосіб дізнатися, що буде. Інші методи інвестування не дієві.
Особисто я інвестую в IT та сучасні високотехнологічні проєкти. В IT ми сфокусовані на штучному інтелекті, нейромережах, блокчейні, великих даних. Коли щось перестає бути модним та рентабельним, ми кидаємо це, коли щось з’являється нове й привабливе — долучаємося.
Думка про те, що ринок інвестицій не живе на хайпі — неправильна. Саме на хайпі ми заробляємо більшу частку грошей. Тут така ж гонитва за модою, як і у фешн-індустрії. До речі, я маю проєкти й там, а ще у сонячній енергетиці, видобувній промисловості та у декількох десятках різних підприємств у світі, де використовуються нові технології.
Найбільш виправданий та ефективний завжди тільки один проєкт: той, що “вистрелить”, однак це не залежить від галузі та неможливо спрогнозувати. Це — цілковита невизначеність за сукупністю десятків чинників. Тому тут треба тільки пробувати та відчувати на власній шкірі, чи виправдано та ефективно воно, чи ні.
Найбільш виправданими є інвестиції невеликих сум у велику кількість високотехнологічних компаній. Надприбутку очікувати не варто, але буде стабільний та безпечний кеш-флоу з різних джерел.
До речі, моя дружина вважає, що для мене найбільш ефективні інвестиції — у закупівлю діамантів, які вона носитиме. Для мене це прийнятно, тому що ризики втратити гроші є мінімальними хоча б на цьому проєкті. При тому, що діаманти в Україні не є надто ліквідним активом.
Що стосується ризиків, то всі інвестиції без винятку — ризиковані. Тому що ви ніколи не знаєте, чи зможе фаундер проєкту, в який ви інвестуєте, впоратися, чи ні. Цього не знає ніхто: чи витримає команда, чи вистачить навичок, чи споживатиме ринок продукт.
Якщо говорити узагальнено, завжди діє тільки один чинник — чи є везіння у фаундера, чи ні. А ви зі своєї сторони можете тільки розмірковувати: давати гроші, чи ні. Й все одно усі ваші міркування марні, бо нічого не підкорюється логіці.
Тому найбільш конструктивним рішенням є підкинути монетку. Це найдієвіший спосіб зрозуміти, чи буде щось з цього проєкту.
Якщо компанія стає юнікорном — все було правильно. Якщо не стає — значить, я помилився й викинув гроші в нікуди. Це нормальний процес, без нього не може бути прибутку.
Але найбільш ризикована інвестиція — це вкладення великої суми в одну-єдину компанію. Загалом я відношу до ризикованих проєктів кожен, який не приніс прибутку після року з моменту інвестування.
Тарас Парандій, засновник “Димне м’ясо від Тараса”
Інвестиція суми в $1 млн залежить від того, наскільки інвестор готовий ризикувати. У мене є декілька варіантів:
1. Купівля житлової нерухомості з метою її здачі в оренду. Якщо купувати на етапі фундаменту — повернення інвестицій варто очікувати через 5-6 років (15-16% річних у доларі), мінуси — тривалий час від здачі до ремонтних робіт і передачі в оренду). Якщо купувати на етапі готової квартири з ремонтом — тоді вже 7-8 років (12,5% у доларі), мінуси — нижча ставка, ніж під час придбання на етапі котловану, але швидше починається повернення коштів.
У цих двох випадках — інвестор практично не залучений в операційну діяльність, захищений від коливань валюти та з доволі ліквідним активом, оскільки ринок перебуває на сьогодні не в захмарних показниках.
2. Також можна придбати під здачу в оренду й комерційну нерухомість. Тоді планове повернення інвестицій варто очікувати через 5-6 років, мінус — дорожчий поріг входу.
3. Венчурні інвестиції у 8-10 компаній. Тут знадобляться експертиза та витривалі нерви. Можливість заробітку вища, ніж у попередніх прикладах, але й ризики повної втрати в рази більші.
4. Пошук компаній з реальними бізнес-моделями, яким необхідний оборотний капітал для виконання “коротких” зобов’язань, за умовно 30% від чистого прибутку. Річний прибуток залежить від маржинальності компанії та частоти операцій.
При наявності експертизи можливий й запуск бізнесу із заробітком у 3500% через 4-5 років.