Багато хто з нас, батьків, бере безпосередню участь у навчанні дітей: ми перевіряємо домашні завдання, або займаємося з дітьми додатково. Як правильно це робити розповідає мама, маркетинг-директорка видавництва «Ранок» та засновниця ТМ «АРТ» Наталія Коваль.
Найстресовішими моментами у моєму шкільному житті були контрольні роботи. Саме словосполучення сприймалося наче межа, після проходження якої тобі дозволяють рухатися далі або зупиняють. І деяка правда у цьому є. Контрольна робота була і є способом перевірки.
А перевірка насправді виконує декілька функцій. Батькам школярів, керівникам робочих груп цікаво і корисно буде знати. Отже:
- контролююча функція – оцінює рівень навчальних досягнень, найчастіше тут використовують форму тестів;
- діагностична – виявляє успішні починання та причини невдачі, її мета з’ясувати, як покращити засвоєння знань;
- виховна – формує відчуття завершеності дії, а також початки самоконтролю;
- мотиваційна – розкриває віру у власні сили, формує стимул продовжувати;
- розвивальна – навчає самооцінюванню і взаємооцінюванню, є способом самопізнання;
- навчальна – виявляє знання та вміння у процесі виконання вправ і завдань.
Тож перевірку не можна недооцінювати. І цей етап завжди має бути, якщо ви націлені на позитивний результат. А от над метою перевірки задумайтеся. Одного контролю завершеного факту мало, особливо, коли ми говоримо про навчання і дитину.
Мій син — першокласник, і вдома ми часто виконуємо додаткові вправи з математики, письма, читання. І щоразу виконання завершується перевіркою. На початку навчання я віддаю перевагу виховній і мотиваційній функціям. Бо моя мета, щоб наступного разу дитина не з примусом сідала за заняття, а бачила, у першу чергу для себе, позитивний ефект.
Не так давно син тільки вчився читати. І не дуже гладко це виходило. Я застосовувала різні ігрові прийоми, щоб з одного боку зацікавити процесом, з іншого – все ж почати читати й поліпшувати вміння. Зараз він вже впевнено читає і розуміє прочитане. При чому читає скрізь, де бачить букви. І тепер перевірка в читанні матиме більше навчальної і розвивальної функції. Бо наша наступна мета – зробити читання звичкою, інструментом для пізнання.
Отже, мотивувати дитину до навчання можна за допомогою різних прийомів, які сьогодні є складовою навчальних та тренувальних зошитів, як от:
1. Смайлики, яким самостійно треба домалювати посмішку – веселу чи сумну, в залежності від того, як вийшло впоратися із завданням.
2. Тестометри – унікальна форма оцінювання й перевірки, коли в малюнку зафарбовуються елементи поступово, у мірі виконання вправ.
3. Картинка-мотиватор, яка складається поступово і може бути завершена при виконанні усіх завдань.
4. Лабіринт-гра, під час якої потрібно згадати вивчену табличку множення.
5. Дипломи, які отримує дитина після виконання завдань.
Якщо ви придбали посібник, який не містить способів перевірки й оцінювання, придумайте й зробіть їх самостійно. На допомогу можуть прийти звичайні стікери, яких багато є у канцелярських відділах. Розділіть їх на групи «чудово», «трохи неуважна/-ий», «ще попрацюємо» й т.д.
Щоб перевірка була максимально ефективною, залучайте до неї дитину. Після виконаного завдання мають бути ваші запитання «Як ти оцінюєш нашу роботу?», «Що в тебе вийшло найкраще?», «Над чим попрацюємо наступного разу?» Ставте відкриті питання, щоб відповідь була розгорнута. І ви могли б обговорити ваш результат. Таким чином формується усвідомлене ставлення: спочатку до навчання, потім – до роботи.
Якщо ви зареєстрований користувач і хочете додати коментар то вам потрібно увійти, або ви можете додати коментар нижче анонімно.