Тьюторинг в школах Варшави: нотатки з освітньої подорожі

Дома добре – це всім відома приказка, але у гостях можна дізнатися щось новеньке, побачити відоме під іншим кутом, отримати інсайти або ж впевнитися, що ми таке вже робимо! Натхнені Другим конгресом тьюторингу, група освітян (директори, заступники директорів, засновники, вчителі та тьютори приватних шкіл Києва, Львова, Дніпра) з 19 по 22 листопада вирушили у подорож  варшавськими школами. Відвідали всього п’ять шкіл різних форм власності та різних рівнів.

Кожна школа має свою працюючу тьюторську модель, але є спільні речі, які об’єднують всі ці п’ять шкіл.

  • щира зацікавленість та підтримка тьюторського проекту з боку директора (у всіх школах директори мають власну тьюторську практику! тобто щоденно працюють тьюторами);
  • активна та небайдужа позиція в цій діяльності вчителів, які працюють тьюторами – це справжні команди професіоналів;
  • наявність системи, а не розрізнених подій або заходів; співпраця тьюторів та вчителів школи, які не є тьюторами (взаємодія між ними просто вражає) та, нарешті,
  • постійна співпраця, рефлексія, супервізії в тьюторському співтоваристві. Тьютори щотижня, два рази на місяць, раз на тиждень, раз на місяць (в кожній школі по-своєму) збираються та обговорюють нагальні питання, зустрічаються з вчителями, адміністрацією – це все для покращення своєї тьюторської праці, а головне, заради добра учнів (так говорять самі тьютори).  Кожного року проводять рефлексію: що вдалося, що ні, як можна покращити діючу модель, які інновації впровадити, а від чого варто відмовитися.

В державній школі (Gimnazjum nr 54 i LXIV Liceum Ogólnokształcące im. St. I. Witkiewicza) нам показали весь трирічний шлях до сьогоднішньої моделі розвивального тьюторингу, їх пошуки, реалізація індивідуального тьюторингу для так званих «середнячків», в той час, як школа активно підтримує обдарованих учнів, надаючи їм індивідуальну підтримку. Ідея індивідуального тьюторингу для «середнячків» – ініціатива самих тьюторів (при відсутністі фінансування цього проекту з боку держави, але за підтримки директора). Вражаючими були розповіді учнів, які отримали досвід мати свого тьютора протягом року. Для них це стало «початком нового життя», «розуміння самого себе», «в тебе хтось вірить, і це надихає, надає віру в самого себе», «це зовсім змінило моє життя» та багато інших цікавих для 15-16-річних хлопців та дівчат рефлексій. Також ця школа розробила авторський стандарт роботи тьютора.

Початкова школа  (14 Społeczna Szkoła Podstawowa i 4 Społeczne Gimnazjum STO) з нового навчального року запровадила індивідуальний тьюторинг для учнів 2-го класу (кожна дитина має індивідуального тьютора), ми побачили розробки тьюторів саме для початкової школи: планування діяльності учня, пізнання особистості учня, мапа особистого розвитку, пізнання учнем своїх сильних сторін тощо.

У громадській школі (2 Społeczne Liceum Ogólnokształcące z Oddziałami Międzynarodowymi im. Pawła Jasienicy STO) тьюторська модель має три різновиди: розвивальний, науковий та аплікаційний (умовна назва) тьюторинг. Якщо з розвивальним та науковим вже знайомі були освітні мандрівники, то аплікаційний став новинкою. Виявилося, що це індивідуальна підтримка тьютора для учня, який в останньому класі та вибрав вступ до закордоного вищого навчального закладу. Тут є супровід при виборі закладу, в написанні мотиваційного есе, при формування особистого портфоліо.

Досить цікавимо була школа для хлопчиків (ŻAGLE Szkoła Podstawowa (klasy IV-VIII) з системи католицьких шкіл з роздільним навчанням дівчат та хлопців (Стернік). "Основою тьюторингу в початковій школі є взаємовідносини, що грунтуються на довірі. І ця довіра дає можливість тьютору вирішувати багато питань, які постають перед ним в роботі з дітьми", – зазначив  тьютор початкової школи Жагле.

"Якщо віриш у дитину, то й вона повірить у себе; якщо віриш, що дитина може досягти чогось, то вона й досягає. Я вірю, що наші вчителі здатні побачити не лише клас, а кожну особистість в цьому класі", – відзначила директор та тьютор цієї школи. Також ми познайомилися з тьюторською документацією цієї школи – щоденником тьютора. Школи системи Стернік наполягають на тому, що родина виховує дитину, це її обов’язок, а школа допомагає в цьому батькам. На тісній співпраці і будує свою роботу школа, де кожна дитина від 1-го до 8-го класу має індивідуального тьютора. Тьютори цієї школи чудово розуміються на особливостях навчання та виховання хлопчиків, використовуючи це для ефективної діяльності своєї тьюторської роботи.

Громадська школа (Startowa: Liceum | Gimnazjum | Szkoła Podstawowa) розробила свою тьюторську модель: тьютор рік супроводжує групу учнів (10-12 осіб), об’єднуючи їх своїм проектом. Тобто учні можуть бути з різних класів, але мають спільний інтерес. Проекти досить цікаві: театр імпровізації, волонтерство, маги та відьми середньовіччя, математика в орігамі, кулінарне шоу та інші. Наприкінці року кожна група презентує результат свого проекту на широкий загал: учням, вчителям та батькам. Кожного року учні змінюють тьюторів (лідерів проекту), створюють нові групи інтересів, пробують себе в чомусь новому.

Потрібно розуміти, що, не зважаючи на наявність тьюторів, всі школи мають вихователів (наші класні керівники), функції тьюторів та класних керівників розведені (окрім школи для хлопчиків). Кожна школа пройшла етап спеціального навчання вчителів на тьюторів: є різні підходи, але правило одне – на тьютора потрібно вчитися.

І болючі точки у всіх також досить схожі:

  • не всі батьки достатньо готові сприймати свою дитину такою, яка вона є, вірити в неї, розуміти її;
  • перекладання відповідальності на тьютора (ти тьютор – зроби з цим хлопців/дівчиною щось);
  • велике навантаження на вчителя.

Моделі тьюторингу можуть бути різними, кожна школа обирає свою, проте  в основі успішності цієї інновації лежать

  • відносини, що будуються на довірі; 
  • віра в учня, яка робить дива;
  • тьюторинг, який змінює вчителя, а не лише учня і
  • співпраця однодумців