Пригоди пагінця, або Сприятливість відкритого  простору

В один з перших років існування БеркоШко на занятті з біології, ми з учнями робили дослід про лабіринт.

Спершу з коробки з-під яєць виготовили лабіринт. Він мав два отвори – вгорі і внизу, але всередині були розташовані перегородки так, що світло не могло проходити наскрізь.

Посадили в землю кілька горошин і накрили цією коробкою-лабіринтом.

Мета досліду полягала в тому, щоб продемонструвати, як паросточок шукає собі шлях до сонця. Навіть, якщо не бачить його, то відчуває в якому напрямку рухатись і знаходить шлях через лабіринт.

Два тижні ми спостерігали за пригодами пагінця в лабіринті, аж ось він, нарешті, вибрався на поверхню через верхній отвір у коробці.

Коли ми відкрили коробку, стало помітно, що пагінець не одразу знайшов найкоротший шлях, він заходив в тупички, тоді розвертався і шукав інший шлях.

Оцінивши наполегливість горошку, ми вирішили привітати його з виходом на свободу і висадили паросток в землю, біля школи. А поруч посіяли ще кілька горошин, які лишались в пакетику з насінням, і яким не довелося блукати лабіринтом.

Весна поволі закінчувалась, горошок з лабіринту вкорінився і виріс, поруч його наздогнав інший горошок. Настало літо, діти пішли на канікули. І невдовзі на обох стеблах горошку з'явились плоди.

І тоді ми помітили те, що вразило ще більше, ніж пошук пагінцем шляху через лабіринт.

У того горошка, який посіяли одразу в землю, були звичайні стручки, на 7-8 горошин. А горошок, який перші пару тижнів життя поневірявся в лабіринті, мав маленькі стручки лише по 3 горошини... Такі ж смачні, але маленькі.

Так, на очах проросла метафора про школу.

Діти можуть рости в різних умовах: в доволі жорстких, з купою обмежень, або в сприятливих, у відкритому просторі. І, звісно, виростуть і ті, і інші.

Але більш сприятливі обставини можуть дозволити згодом реалізуватись більш повно.

То може варто спробувати їх створити?

Проект БеркоШко діє вже 8 років. Наразі має 22 учні, 16 з яких ніколи не вчились в традиційній школі. Через 4 роки сподіваємось мати перших випускників.

Я не очікую таких само яскравих метафор, зрештою, в людини плоди не завжди такі помітні, як у горошку :). Та й школа – це лише самий початок, не менш важливо, яким буде продовження.

Але хочеться спробувати зараз зробити все можливе, і потім багато років спостерігати, що ж з цього вийшло.

Якщо комусь цікаві інші досліди, які ми проводили в БеркоШко приходьте на семінар 17 листопада https://www.facebook.com/events/508357069636548/

А на розмову про підходи до дітей у різному віці чекаю бажаючих у Вінниці на семінарі “Ключики вчителя” http://osvitanova.com.ua/events/kliuchyky-vchytelia-vinnytsia