"Зараз ми на території села", – говорить заступниця директора Петриківської опорної школи Валентина Зубко. Переступає ворота школи і додає: "А це вже Європа!".
Коли Валентина сама вчилася в цій школі, "Європи" тут не було:
Росли чорнобривці, асфальт був порепаний, а стіни школи облуплені. Їй уже двісті років, у 1977 році тут зробили ремонт та добудову. Школа така стара, що місцями можна було побачити навіть лозове перекриття.
Тепер "стару" будівлю не впізнати. 1 вересня 2017 року майже 600 школярів пішли до повністю відремонтованої школи. Капітальний ремонт встигли зробити за чотири місяці.
25 травня минулого року нам сказали, щоб жодної дитини і вчителя у школі не було. Наступного дня сюди заїхали машини, зайшли робочі і все розгромили, – пригадує Зубко. Ви не уявляєте, яка школа була: всюди стенди, таблиці, портери… І викинути шкода, але треба було того всього позбутися.
Педагоги поспіхом винесли зі школи усе, що встигли: гори папок, документів, журналів.
Будівельники не залишили нічого живого, майже все робили заново, утеплили стіни, поставили нові вікна, провели електрику. Усе робили з нуля, – додає заступниця директора.
Як тільки почали ремонт, вчителів не пускали до школи допомагати. Тому педагоги вирішили прикрасити подвір'я.
У нас чесалися руки щось зробити, вирішили розмалювати паркан. Впоралися за день: о 9 ранку почали і до обіду вже завершили, –усміхається Валентина.
Усі роботи виконали швидко, і уже наприкінці серпня педагоги повернулись у нові приміщення.
Стоси документів залишились на їхніх горищах.
Все на комп'ютері і не треба отих пилєзборніків,– пояснює Валентина. – Я за старою звичкою привезла кілька старих сценаріїв. Але вони дійсно пахнуть нафталіном. Усе можна знайти в інтернеті. Діти не хочуть повторювати чужі слова. Це зовсім інше покоління. Те, що нас дивує, їх вже ні.
ЗМІНИ НЕ ЛИШЕ ЗЗОВНІ, АЛЕ Й "ВСЕРЕДИНІ"
Нова школа – нові правила, кажуть вчителі. На підвіконнях немає місця вазонкам з квітами, штори на вікнах теж заборонені.
Ми не крадемо дитячий простір, – каже Валентина.
У школі кабінетна система – діти приходять у тематичний клас, обладнаний відповідно до предмету. Валентина опускає ролети на вікнах і просить колегу показати, як працює нова мультимедійна дошка. Такі встановили у кожному кабінеті.
У кожному класі є комп'ютер та програмне забезпечення: якщо математика, то таблиці з тестами, якщо українська мова – вмикають екранізацію творів.
Вчителька географії Вікторія Вадимівна з новим ґаджетом на "ти".
Крейдою не користуємося уже рік. А це як звичайна дошка, тільки мультимедійна. Всі швидко навчилися, навіть старші вчителі. За 5 днів до першого вересня вони просили допомоги у молодших колег і опанували все дуже швидко. Вчитель повинен бути сучасним.
У кабінеті географії – урок у 7 класу. Тут немає жодної мапи, глобус тільки на столі у вчительки. Усі карти – на екрані проектора. Якщо потрібно фізичну карту світу, відкриваєте її на екрані. І можемо вільно рухатися по всьому світу, вивчати детально.
З появою нових приладів у класах діти охочіше і краще виконують домашні завдання. Тепер у нас більше дослідницької та проектної діяльності, дітям цікавіше вийти до дошки і презентувати свій проект, – пояснює педагог.
Наприкінці уроку вчителька дістає з-під столу щось схоже на настільну лампу.
Завгосп колись теж вирішила, що то лампи. Директорка каже: нам не треба ламп, в кабінетах і так світло. Аж потім ми зрозуміли, що то дуже дорогі документ-камери. Вони виводять на дошку сторінку книжки і вже на дошці можна щось підкреслювати і додавати, – пояснює Валентина.
Актова зала, бібліотека, кабінети для вчителів, – заступниця директора проходить повз різнокольорові двері на другому поверсі. Деякі замкнені на ключ, бо занять уже немає, деякі відчинені навстіж.
У всіх все однаково: мінімум меблів, сірі стіни, стіл і кілька невеликих шаф, вони майже порожні. У кожного комп'ютер. Нічого зайвого.
У школі й є медіатека: у кімнаті стелажі з книгами і кілька комп'ютерів.
Алла Вікторівна гордо показує 3D-принтер:
Можна обрати матеріал будь-якого кольору і зробити ручку, чашку або кришку від мобільного телефону. Просто дізнатися марку телефона, виставити температуру і час приготування.
ШКОЛА ДЛЯ ВСІХ
Алла Вікторівна господарює у кабінеті для інклюзивного навчання. У школі вона опікується п'ятьма дітьми з інвалідністю:
Це кабінет з підсиленим підвіконням, де діти можуть слухати музику, читати книжки. На підвіконнях лежать зелені м'які подушки, навколо багато книжок, олівців, фарб, настільних ігор та іграшок із дерева.
У кабінеті, окрім інших, є низенька парта.
Це парта Мілени, така ж є і в їдальні. Щоб дівчинці зручно було під'їжджати на візку, –розповідає Алла. – У Мілени ДЦП, але увага, уява, пам'ять, інтелект у нормі. Вона наполеглива та завзята, навчається за загальною програмою. Вона має ціль, це головне.
Після ремонту школа може вчити дітей з інвалідністю. Бо ще рік тому вчителі ходили до них додому.
ПЕРЕТВОРЕННЯ ТРИВАЮТЬ
Перетворення у школі ще тривають. Рік тому на спортивному майданчику на вулиці зробили тренажери та баскетбольну площадку.
Спортмайданчик, початкову школу та майстерню ремонтують.
У майстерні діти вивчають всесвітньо відомий петриківський розпис, який походить саме з Петриківки. З 2013 року він входить у спадщину ЮНЕСКО.
Петриківські діти вчаться малювати цибулинки, калинки та майструвати кісточки "кошачки" ще з дитячого садочка, – усміхається Валентина. – У нас тут всі коти обстрижені.
Вчитель трудового навчання Іван Васильович розробив програму, за якою петриківку вивчає уся Україна, хвалиться заступниця директора.
НЕ БЕЗ ПОМИЛОК
Як тільки зробили школу, то приїздили до нас з інших шкіл дивитися, як має бути", розказує Зубко. – Нам і самим подобається, але всюди є недоліки. Відкрили інклюзивний клас, а вбиральні не відповідають вимогам. Треба, щоб дитина на візку могла об'їхати навколо унітазу і щоб було ще місце. У нас скільки місця немає. Немає ліфта для дітей з інвалідністю, а приміщення двоповерхове.
Цієї весни почався капітальний ремонт у початковій школі. Кажуть, що там усі ці недоліки врахували та обіцяють виправити".
Територія школи – це чотири гектари з їдальнею, двоповерховим навчальним корпусом, велопарковкою і – невдовзі – спортмайданчиком.
У планах – насаджати квітів та дерев. Валентина не втомлюється називати цю місцину Європою, куди 1 вересня знову прийдуть учні.