Як онлайн-освіта стає союзником офлайн-школи: досвід, що допомагає дітям не випадати з навчання

10.12.2025

141

Онлайн-освіта для молодших школярів перестала бути вимушеною альтернативою і стала повноцінною частиною навчального процесу. Леся Павлюк – учителька-методистка, тренерка НУШ, співавторка методичних посібників з грифом МОН і переможниця Global Teacher Prize Ukraine 2024, топ 50 світової премії Global Teacher Prize 2025 – пояснює в цій статті, які інструменти справді підтримують дитину, як працюють навчальні застосунки, чому гейміфікація є педагогічним інструментом, а не розвагою, та яку роль у дистанційному навчанні відіграють батьки й учителі.

Онлайн-освіта для дорослих — учителів чи фахівців різних професій — давно стала чудовою можливістю для професійного розвитку. Щодо шкільної освіти, особливо в початкових класах, онлайн-формат не може повністю замінити традиційне навчання, проте може бути важливим доповненням і підтримкою, зокрема в умовах війни та вимушеного дистанційного формату.

Під час повномасштабного вторгнення хорошою альтернативою для учнів початкової школи стали освітні застосунки, де в ігровій формі дитина опановує навчальний матеріал. У своїй практиці я рекомендую безкоштовний освітній застосунок «Вивчаю — не чекаю», розроблений War Child Alliance за підтримки МОН та ГО «Освіторія». Він дозволяє дитині переглядати навчальні відео, але при цьому не намагається замінити собою всі етапи уроку. Відео можуть бути мультиплікаційними, анімаційними або з акторами — у форматі сюжету чи діалогу, тобто в тій формі, яку діти сприймають найкраще. Інша важлива перевага — наявність практичних завдань. У початковій школі успіх залежить від постійної зміни видів діяльності та регулярного закріплення матеріалу.

Загалом навчальні застосунки — корисні помічники не лише під час дистанційного, а й під час класичного навчання. Я особисто використовую застосунок для підсилення того, що ми робимо в школі. Під час дистанційного навчання поєднання синхронних онлайн-уроків (Zoom, Meet чи інші платформи) із навчальними застосунками дає кращий результат. Застосунок також використовують під час навчання на сімейній формі навчання, зокрема для дітей, які перебувають за кордоном і хочуть навчатися українською мовою разом з однолітками. Це ідеальний варіант, коли дитина може самостійно зайти у свій кабінет і опрацювати матеріал у зручному темпі. Завдяки цьому наприкінці року чи семестру вона виходить на очікувані результати, визначені Державним стандартом початкової освіти.

Роль батьків та вчителів під час онлайн-освіти

Головне завдання дорослих — розуміти, яким має бути «результат на виході». У сучасному світі дитина, закінчуючи школу, має бути готова до постійних змін і вміти самостійно здобувати нові знання.

Діти молодшого шкільного віку потребують підтримки батьків, але ця допомога повинна сприяти формуванню їхньої самостійності. Я завжди наголошую: важливо, щоб діти вміли розраховувати на себе, власні сили та могли продовжувати навчатися без постійного втручання дорослих. Я рекомендую батькам давати дітям можливість виконувати завдання самостійно. Це не означає «залишити дитину наодинці»: у 6–9 років діти все ще потребують супроводу, поради й інколи контролю. Проте батьки не повинні виконувати завдання замість дитини. «Вивчаю – не чекаю» саме допомагає втілити цей підхід: дитина виконує завдання самостійно, і батьки можуть бути спокійні, адже алгоритм не дасть перейти на наступний рівень, якщо поточний матеріал якісно не засвоєно. Таким чином, дитина вчиться не лише математики чи читанню, але й самостійному опрацюванню матеріалу та прийняттю рішень.

П’ять порад для батьків, щоб онлайн-навчання було ефективним:

1. Розвивати самостійність
У мене в першому класі діти вміли самостійно перейти за посиланням, увійти в зустріч у Zoom, зробити усе потрібне — часто краще, ніж батьки. Варто показати, як це працює, і передати цю відповідальність, а саме – заходити на уроки самостійно.

2. Бути поруч, коли це потрібно
Дитина має знати, що може звернутися по допомогу, коли постає перед труднощами. Наприклад, у першому класі діти тільки вчаться читати — не є обов’язковим приходити до школи вже читачами. Але в цей період важливо, щоб батьки були поруч.

3. Створити умови для навчання
Потрібне робоче місце, стабільний інтернет і мінімум відволікаючих чинників. Навіть зайві предмети на столі можуть заважати концентрації. У мене був випадок, коли всі діти класу принесли на онлайн-урок своїх котів — довелося зробити кілька «котячих» хвилин, а вже потім продовжувати навчання, бо інакше нічого б не вийшло.

4. Підтримувати мотивацію
Під час дистанційного навчання вона втрачається швидше. Важливо розмовляти про те, що виходить, а що ні, заохочувати, підкреслювати успіхи, стимулювати до кращих результатів.

5. Компенсувати брак спілкування
Дистанційно навчаючись, діти часто не мають контакту з однолітками. Тому важливо забезпечувати комунікацію в родині. Наприклад, разом заварити і випити смачний теплий чай після прогулянки, пограти або почитати одне одному, обговорити, що цікавого сталося за день.

Гейміфікація: не гра, а інструмент розвитку уваги й мотивації

Ігровий підхід у початковій освіті надзвичайно дієвий, адже гра є провідною діяльністю в цьому віці. Гейміфікація — це не розвага, а спосіб утримувати увагу та підвищувати мотивацію. Молодшим школярам подобається щось збирати: наліпки, значки, «скарби». У застосунку »Вивчаю — не чекаю» учні збирають грушечки, вишеньки та інші віртуальні призи. Спочатку мені здавалося, що це просто додаткова ігрова механіка, яка не надто впливає на навчання. Але коли моя другокласниця сказала, що їй найбільше подобається саме «збирати нагороди», я побачила, наскільки сильно це підтримує мотивацію.

Мінінагороди — один із найбільш природних елементів гейміфікації для початкової школи. Вони допомагають дитині бачити свій прогрес і отримувати задоволення від навчального процесу. Тому варто використовувати на краще і бажання дітей гратись, і присутність у житті гаджетів, щоб і гра, і час онлайн – були на користь і допомагали навчанню офлайн.

Читайте також