30 цитат із книги Льюїса Керролла «Аліса в Країні Див»

«Аліса в Країні Див» — це не просто дитяча казка, а цілий всесвіт абсурду, парадоксів і несподіваної мудрості. Ми зібрали 30 найяскравіших цитат, які водночас смішать, дивують і змушують замислитись.

Треба бігти щосили, щоб тільки залишатися на місці, а щоб кудись потрапити – потрібно бігти вдвічі швидше!
У всьому є своя мораль, потрібно лише вміти її знайти.
Ніколи не думай, що ти інший, ніж міг би бути, інакше ніж будучи іншим у тих випадках, коли інакше бути не можна.
– Не можна повірити в неможливе!
– Просто в тебе мало досвіду, – зауважила Королева. – У моєму віці я приділяла цьому пів години щодня! Іноді я встигала повірити в десяток неможливих речей ще до сніданку!
Знаєш, одна з найсерйозніших втрат у битві – це втрата голови.
Завтра ніколи не буває сьогодні! Хіба можна прокинутись уранці й сказати: "Ну ось, зараз нарешті завтра"?
Мало хто знаходить вихід, дехто не бачить його навіть, якщо знайде, а багато хто навіть не шукає.
– Серйозне ставлення до чого б то не було в цьому світі – це фатальна помилка.
– А життя – це серйозно?
– О так, життя – це серйозно! Але не надто…
Я бачила таку нісенітницю, що в порівнянні з нею ця нісенітниця – справжній тлумачний словник!
Найкращий спосіб пояснити – це зробити самому.
Якби кожен займався своєю справою, Земля оберталася б швидше.
– Не засмучуйся, – сказала Аліса. – Рано чи пізно все стане зрозуміло, усе стане на свої місця і складеться в єдину гарну картину, як мереживо. Стане ясно, навіщо все було потрібно, бо все буде правильно.
Тільки подумати, що через якусь річ можна так зменшитися, що перетворитися на ніщо.
Як вона не намагалася, вона не могла знайти тут ані краплі сенсу, хоча всі слова були їй цілком зрозумілі.
Робити їй було зовсім нічого, а сидіти без діла – самі знаєте, справа нелегка.
Я ось зараз, наприклад, дві години впадала у відчай… із варенням і солодкими булочками.
Якщо в голові порожньо, на жаль, навіть найбільше почуття гумору тебе не врятує.
– Чого ти хочеш?
– Я хочу вбити час.
– Час дуже не любить, коли його вбивають.
Просто не знаю, хто я зараз така. Ні, я, звичайно, приблизно знаю, ким була вранці, коли прокинулася, але з того часу я весь час то така, то сяка – словом, якась не така.
Вона завжди давала собі гарні поради, хоча слідувала їм нечасто.
– А де я можу знайти когось нормального?
– Ніде, – відповів Кіт, – нормальних не буває. Адже всі такі різні й несхожі. І це, на мою думку, нормально.
– А що це за звуки он там? – запитала Аліса, кивнувши на густі зарості якоїсь симпатичної рослинності на краю саду.
– А це дива, – байдуже пояснив Чеширський Кіт.
– І... і що ж вони там роблять? – поцікавилася дівчинка, неминуче червоніючи.
– Як і належить, – позіхнув Кіт. – Трапляються…
Якби це було так, це було б нічого. Якби, звичайно, воно так і було. Але оскільки це не так, то воно і не етак. Така логіка речей.
Від гірчиці – гірко, від цибулі – лукавлять, від вина – каються, а від здоби – добрішають. Як шкода, що про це ніхто не знає… Все було б так просто. Їли б здобу – і добріли!
Все, що сказано тричі, стає істиною.
Ніколи не вважай себе не таким, яким тебе не вважають інші, і тоді інші не вважатимуть тебе не таким, яким ти хотів би їм здаватися.
Десять ночей у десять разів тепліше, ніж одна. І в десять разів холодніше.
– Скажіть, будь ласка, куди мені звідси йти?
– А куди ти хочеш потрапити? – відповів Кіт.
– Мені все одно… – сказала Аліса.
– Тоді все одно, куди йти, – зауважив Кіт.
План, що й казати, був чудовий: простий і ясний, краще не вигадаєш. Недолік у нього був лише один: було абсолютно невідомо, як його виконати.
Якщо в світі все безглуздо, – сказала Аліса, – що заважає вигадати якийсь сенс?