Як підготуватися до нового навчального року: поради психологині Світлани Ройз для батьків та вчителів

Психологиня Світлана Ройз поділилася своїми порадами для батьків школярів та освітян, які допоможуть налаштуватись на початок навчального року.

Підготовка вдома

• Цього року я особливо уважна до профілактичних медичних обстежень. Прошу ними не нехтувати. (Прості аналізи крові та сечі, консультація лікаря). Імунна система дітей під дією хронічного стресу може бути вразлива. З вересня різко зміниться рівень навантаження, і тіло дитини має його витримати.
   
• Після перебування в відпустці в місці, де немає сирен та воєнного стресу, дитині може знадобитись час на адаптацію (в моєму оточенні багато дітей після повернення з інших країн демонструють регресивну поведінку, проявляють більше тривоги під час обстрілів. Просять (зовсім дорослі діти) спати з батьками, проявляють те, що могло бути на початку війни. Це точно потрібно не всім дітям – але ідеально, якщо родина повертається додому хоч за 3-5 днів до початку навчального року.
   
•  Режим – завжди важливо поступово повертати «шкільний» режим сну та прокидання.
   
•  Багато дітей звикли постійно бути поруч з батьками. І навіть деякі передпідлітки та підлітки зараз можуть складно переносити тимчасову розлуку з близькими. В школі дитина (скоріш за все, лише перший тиждень) має витримати навантаження розлукою. Можливо, вже в ці дні обережно стимулювати дитину до більшої самодостатності.
   
• Свою тривогу перед новим навчальним роком діти різного віку можуть маскувати роздратуванням та агресією. (навіть дорослим дітям 7-9 класу, які йдуть в нову школу, чи повертаються до офлайн навчання може бути потрібна підтримка).
   
• Більшість дітей під час літніх канікул не пишуть чи мало пишуть. Є трошки часу тренувати руку – грати в ігри в слова, писати щоденник, займатись ліпкою з тіста чи пластиліну.
   
• Прибирання та облаштування робочого місця, викидання чи відкладання того, що пов’язано з минулим навчальним роком, підготовка канцтоварів, зошитів, спортивних костюмів, шкільного взуття – це те, що налаштовує на навчальний рік.
   
• Можливо, у дитини має бути з собою в школі ліхтарик, дармовис з іменем та телефоном близьких дорослих, свисток. Є час це підготувати (вибачте, це страшні, але важливі приготування. Нехай ніколи не знадобляться).
   
• Маленьким дітям ми нагадуємо про правила «трусиків», перевіряємо чи встановлюємо «батьківський контроль» на гаджети. Можливо, розмовляємо про різні відео, про порно (діти різного віку дивитимуться на перервах, як і у всі часи).
   
• Якщо родина переживає досвід втрати – важливо про це розповісти вчителю\класному керівнику. Вже багато вчителів пройшло навчання і може допомогти дитині в різних ситуаціях.
   
• Я вже готую «листи», які перші тижні вересня вкладатиму в рюкзак дитині (записки, які дитина має відкрити на 2-3 перерві) та записки в ланчбокс.
   
• Для дітей різного віку (бо діти завжди діти) – можна підготувати дармовиси, іграшки, щось, чого можна було б торкатись чи стискати в руці при хвилюванні.

Безпекові заходи на шляху до школи

• Якщо дитина навчається офлайн і буде ходити до школи сама, чи якщо дитина переходить в іншу школу – можна пройти кілька разів дорогою до школи.
   
• Зафіксувати, де по дорозі є укриття, домовитись про те, що дитина має робити під час сирени, якщо йде, якщо їде в транспорті, як і коли виходить на зв'язок із нами.
   
• Якщо є така можливість – зайти до школи. Дітям важливо «тілом відчути» місце, де вони будуть знаходитись. Доторкнутись до парти, піти до туалету, побачити їдальню. Пройти в укриття.

Шкільні комунікації

• У дітей перед початком навчального року зазвичай буває багато тривоги – чи приймуть мене однокласники, чи збереглися відносини, чи знайду я своє місце в класі. Війна та стрес загострює відчуття самотності. Для дітей, що після навчання онлайн переходять в офлайн-формат може бути одночасно багато різних почуттів – і радість, і тривога. Ми не знаємо, який досвід пережили діти. Ми вдома та в школі маємо створити простір, в якому дитині буде безпечно – проявити свої почуття, помилятись, ставити питання. Це зараз головніше за знання, які ми хочемо дітям передати.
   
• Було б добре по можливості зустрітись із класом чи хоч кількома однокласниками в зумі. Чи в школі організувати зустріч класу, щоб привітатись і познайомитись з новенькими.
   
• Якщо в молодшій школі система навчання не схожа на ту, що була раніше, наприклад, різні предмети ведуть різні вчителі — важливо дитину попередити про це і при можливості організувати день знайомств з вчителями.
   
• Вчителям варто написати звернення в групу у ТГ чи вайбері з дітьми одного класу і поспілкуватися. Це буде на часі і для новеньких і для старих учнів.
   
• Якщо ви знаєте, що в класі є дитина, яка втратила близьких, в цьому матеріалі є про те, як її можна підтримати. Ми маємо бути готовими висловити підтримку.
   
• Під час уроків вчителям варто пропонувати більше завдань, де б діти могли працювати в групах. Важливі спільні дії, можливо, спільні волонтерські проєкти. В школах, де діти та дорослі разом займаються волонтерством, співають, де є театр, набагато менше проявів булінгу.

Самооцінка, емоції, навчання

• В школи прийде багато дітей, які переїхали з інших міст, які навчались весь час онлайн. Ми не знаємо, з яким досвідом вони прийдуть, що вони пережили. Для того, щоб вони могли почати навчатись, у них має бути відчуття безпеки. І перші дії мають бути в створенні спільноти. Це важливо в тому числі й для профілактики булінгу.
   
• Чим більше рівень тривоги, тим більше потреба в контролі, в інформації, в створенні «рамок безпеки та відносин». потрібно розповідати – що за чим буде йти в діях та планах. Які правила школи, класу.
   
• Якщо є зміни, про них потрібно попереджати заздалегідь, бо зараз можуть бути складності з перелаштуванням, зі швидкою адаптацією.
   
• Я знаю, що в багатьох школах в перші тижні навчального року проводять зрізи знань – зараз діти прийдуть з зовсім різним досвідом, і в різному стані. Вони зможуть продемонструвати свої знання, коли їм стане безпечніше.
   
• Дітям важливо від нас чути, що ми розуміємо, що зараз навчатись складно. Процеси запам’ятовування інформації можуть бути ускладнені. Але одночасно – вони чутливі до жалості. Ми поважаємо їх досвід, але віримо в їх сили.
   
• Під час уроку у дитини може змінитись настрій, вона може заплакати чи повністю втратити контакт з тим, що відбувається на уроці. (важливо узнати, що відбувається в родині дитини, можливо, вона хвилюється за тих, хто на фронті, не привертаючи уваги до дитини – можна запропонувати всьому класу нову активність, чи після уроку сказати, що ви помітили, що стан дитини змінився. Можливо, ви можете допомогти. Саме зараз – підтримка та турбота навіть важливіша за конкретні знання, що дитина може від нас отримати).
   
• Якщо шкільний день почався з тривоги, чи тривога була вночі – важливо зустріти дітей словами підтримки. Точно не починати навчання з контрольної роботи чи тесту. (Минулого року ця тема часто виникала).
   
• Довготривале переживання стресу може призводити до двох протилежних реакцій – гіперактивність та  загальмованість. (важливо пам’ятати, що після того, як дитина відчула безпеку поруч з нами, вийшла зі стану ступору, вона може демонструвати роздратування, агресію, надмірну активність. Це нормальний процес. Але нам потрібно цю активність бути готовими скеровувати).
   
• Діти зараз часто живуть в режимі очікування невдачі. Їм потрібен досвід перемог і підтримка. Спочатку маленькі знайомі завдання, завдання, в яких був би швидкий результат. Це важливо – бо розчарування на початку навчального року може призвести до того, що у дитини не вистачить сил йти далі в процес. Але ще раз наголошу – ми підтримуємо, але бачимо силу дитини.
   
• Діти можуть швидко втомлюватись. Темп навчання може бути іншим – дітям важливо говорити про те, що це нормально. І нам важливо частіше робити паузи, пропонувати різні завдання.
   
• Ну і ми знаємо, що сучасним дітям потрібні сучасні практичні знання. Чим більше практики і кейсів, тим більше може бути залученість дітей. І це ще один неочевидний внесок в їх стійкість. Якщо я знаю і можу зробити щось конкретне – я почуваюсь більш впевнено.

Техніка безпеки

• Стан дорослих поруч. Дитина завжди орієнтована на дорослого, якому намагаються довіряти. На його авторитетність, стабільність. Якщо нам не вистачить сил, будемо проявляти авторитарність.
   
• Немелодійний дзвоник в школі – може стати тригером, провокувати емоційні реакції дитини.
   
• Під час тривоги дітям часто потрібен супровід. Знаю, що їм роздають телефони. Ігри в телефоні вже для багатьох – прояв дезадаптації.
   
• Є проєкт Фонду «Східна Європа» – «Круті в укритті» – він створений в підтримку дітей. Можливо, короткі відео цього проєкту зможуть розважити та підтримати. 
   
• Не давати практик із заплющеними очима – закрити очі це часто для дитини означає – втратити контроль. І якщо заплющити очі і буде тривога – це може спровокувати сильну емоційну реакцію.
   
• Самим передивитись всі відео, які збираємося демонструвати – щоб точно знати, чи немає там кадрів з мертвими тілами, кров’ю, звуками сирени та вибухів (минулого року теж ця тема виникала в практиці).
   
• Ми не торкаємося дитини без дозволу. Уважні до дистанції в контакті (зараз у нас всіх загострене відчуття дистанції).
   
• Діти та дорослі, особливо зараз, дуже чутливі до насмішок та оцінки. Сприймається інформація переважно не що кажуть, а як саме вона подається». Всім завжди важлива повага.
   
• Діти можуть перевтомлюватись від навантаження контактами, бо за час онлайну від них відвикли. (Втомлена дитина може бути дратівливою, розгубленою, плакати, проявляти агресію).
   
• Не просити дихати глибоко – глибоке дихання може провокувати заглиблення в емоції – дихаємо так, як дихається. Намагаємось акцент робити на видиху.
   
• Важливо заздалегідь продумати свою реакцію на ненормативну лексику дітей. Зараз вона легалізована – потрібно одразу вводити правила і домовлятись, що є в вашій спільноті прийнятним.
   
• Колись я просила моїх студентів виписувати всі практики в окремий зошит. Зараз прошу освітян – мати список практик, записати можливу послідовність дій, якщо потрібно швидко врегулювати стан дитини.
   
• В кінці минулого навчального року в одному з опитувань діти називали «Оцінки» стресором майже на рівні тривог та вибухів.
   
• Так би хотілось, щоб нам вистачило мудрості вивести цю тему зі списку стресорів.

Сил нам всім – батькам, дітям, освітянам.

Читайте також

Ігри, що допоможуть налаштувати клас на командну роботу

Веселий початок: що робити на перших уроках вересня, щоб крига скресла

Джерело фото Depositphotos

Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram