Традиційно успіх вважається результатом довгої та наполегливої праці. Аби вступити до вишу, треба старанно готуватися до іспитів. Аби зробити наукове відкриття — не виходити з лабораторії.
Та чому серед сотень тих, хто однаково прагне мети, справжнього успіху з суспільним визнанням досягають одиниці? Альберт-Ласло Барабаші, почесний професор Північно-Східного університету (США), багато років досліджував долі тисяч науковців, спортсменів, акторів — і дійшов висновку, що все у світі підкоряється закономірностям, а отже, успіх у будь-якій сфері можна прорахувати. Ці закономірності він виклав у своїй книзі «Формула максимуму», яку законспектував HappyMonday.
В багатьох сферах переможців визначити легко. Спортсмени демонструють швидкість і точність, менеджери з продажів перевиконують квартальні норми та приводять до компанії постійних клієнтів. А як щодо творчих професій? Там, де не так очевидно, хто кращий, в гру вступають мережі.
Якщо ви талановитий митець, то показником успіху буде кількість виставок, на яких глядачі могли побачити ваші роботи. А це результат взаємодії з іншими діячами сфери, вміння налагоджувати контакти. Більш залучений у спільноту художник матиме більше визнання, ніж його не менш талановитий колега, що пробиває собі шлях наодинці.
І це працює не тільки в сучасному мистецтві, справжню художню цінність якого нібито важко визначити. Так, до свого знаменитого викрадення в 1911 році, «Мона Ліза» була лиш однією з інших картин в Луврі. А тепер її знає кожен, і вартість картини непомірно вища. Хоч, звісно, це не скасовує таланту да Вінчі та художньої цінності його шедевру.
Замініть корпоративні сходи соціальним мостом. Ми ніколи не працюємо ізольовано, навіть якщо так здається. Якщо ми хочемо наблизити зовнішній світ до своїх дверей, то мусимо знайти центри, які можуть прискорити наш рух, і звернутися до них. Варто відразу прагнути до вершини. […] Адже Перший Закон Успіху нагадує нам: що складніше виміряти результативність, то менше значення вона має.
Лише одна сота секунди визначає того, хто отримає «золото», серед спортсменів, які одночасно перетнули стрічку. Дегустатори вин дають різні оцінки, по новому колу куштуючи один і той самий сорт вина. А журі музичних конкурсів винагороджують лиш одного з багатьох однаково сильних виконавців. Тож одного року ви можете не досягти нічого, а наступного забрати з собою всі призи. Показуючи той самий результат, будете відзначені вище.
То як отримати місце в омріяній компанії, коли своєї черги на співбесіду очікують ще з десяток таких самих кваліфікованих, як ви? Знайдіть те, що виділить вас серед інших.
Ухвалюючи рішення, рекрутер точно згадає цікаву історію з вашої попередньої роботи або навіть ваші рожеві шкарпетки. Саме такі дрібниці вирішують, коли в усьому іншому всі на рівні.
Але ми здатні змагатися навіть із «суперзірками», якщо будемо сприймати їх спокійно, без остраху, не ставитимемо вище за себе. Адже навіть найкращі скуті межами результативності у своїй галузі. Порівнюючи себе з ними не на свою користь, ми зупиняємо себе. Співпрацюючи — зростаємо до їхнього рівня.
Ми навряд чи прийдемо голосувати, якщо думатимемо, що наш кандидат-аутсайдер не має жодного шансу, і ми навряд чи претендуватимемо на якусь вакансію, якщо знаємо, що інший претендент — фаворит. І ми з меншою ймовірністю висловлюватимемо свою думку, якщо віримо, що хтось в оточенні розуміється набагато краще на цій темі. Але якщо ми конкуруватимемо як рівний з рівним, то матимемо набагато більше шансів на успіх.
Щоб отримати бажану роботу, потрібен досвід, якого не отримаєш, не маючи роботи. Парадокс, сумно відомий серед молодих спеціалістів. Але він присутній в усіх сферах. Роль в кіно скоріше отримає актор, який вже з’являвся на екрані, винагороду в конкурсі забере діяч або бренд, вже відзначений раз чи більше.
Автор називає це явище переважним приєднанням: успіх приєднується до успіху. Люди за своєю природою бояться ризикувати, тому завжди шукають схвалення, покладаються на мудрість натовпу. Особливо у галузях, де немає об’єктивних критеріїв успіху.
Тому для успіху потрібні:
Перший поштовх. Потрапити на стажування, отримати рекомендацію вже визнаного (визнаної) колеги, заявити про себе доступним вже зараз способом. Це запустить «снігову кулю» успіху, коли за однією можливістю йде інша. Придатність. Це запозичене в еволюції поняття — про вміння робити щось справді добре, і навіть перевершити решту. Молодого, але хорошого спеціаліста, рекомендуватимуть клієнтам. В гру, що «висне», ніхто не гратиме, скільки б розмов про неї не було. А маловідомий офіцер поліції Роберт Гелбрейт зміг зацікавити видавця своєю детективною історією (хоч справжнього успіху вона досягла, коли розкрилося справжнє ім’я автора).Придатність і феномен «багаті багатіють» не суперечать один одному, а переплітаються, працюючи разом, щоб вплинути на наш вибір і наші результати. Натовпи можуть підштовхнути щось просто гарне до заслуженої слави, але вони рідко рішуче оберуть щось жахливе.
Навряд чи можна очікувати результатів від команди, учасники якої мало пов’язані між собою. Або ж навпаки, такі схожі в діях та якостях, що не здатні зробити разом нічого нового та унікального.
Тому для успіху команди потрібні:
Цілісність. Співпрацювати мають як новачки, так і досвідчені спеціалісти. Вони мають перетинатися, поєднувати різноманітність та схожий досвід, а також дружні стосунки. Відповідальний та далекоглядний лідер. Він виступить «диригентом»: бачитиме весь проєкт цілком, зможе вказати на помилки та виправити те, що не відповідає баченню і стандартам. «Розмови біля кулера»: коли колеги можуть невимушено спілкуватися й ділитися ідеями. Тож замість примусових тимбілдингів автор радить довгі столи на кухні.Однак інший бік успіху команди — визнання вкладу кожного з її учасників.
Наприклад, проєкти, в яких беруть участь жінки, часто успішніші, ніж якби в колективі були самі чоловіки. Втім, підвищення в результаті спільної роботи ймовірніше отримає колега-чоловік. Тож не варто робити ставку на «гучні» проєкти, які нібито можуть покращити ваше резюме. З часом варто бути готовими «вийти з тіні», аби вашу діяльність почали асоціювати з вами.
Робота з людиною, яка має відоме ім’я — це найкращий спосіб створити репутацію в науці… для початку. Якоїсь миті, утім, ми повинні починати свою самостійну діяльність.
Більшість вчених робить відкриття у віці близько тридцяти років, музиканти чи актори також заявляють про себе в молодому віці. Та це свідчить лише про те, що в юності вони охочіше та наполегливіше відвідують кастинги та конкурси або активніше висувають свої ідеї.
Доросле життя підкидає нові завдання, як-то діти, яким потрібна увага. Але аж ніяк не знижує можливості людини зробити щось видатне. Багато талановитих людей полишили свою справу через ранні провали. Натомість вже досвідчені спеціалісти роблять проривні відкриття, над якими працювали все життя. Адже для виграшу в лотереї не важливо, коли ви придбали квитки, важливо — скільки.
У формулі успіху S (success)=Qr:
r — стартова ідея, що може бути як хорошою, так і нічого не вартою;
Q — рушійний чинник, талант або знання, властиві саме вам; те, що здатне перетворити ідею на відкриття.
Одне одного помножують і проєкт, над яким ви працюєте, і ваша здатність його втілити в життя. Варто згадати хоча б численні прилади Apple, перш ніж з’явився iPhone. Але якщо ви довго працюєте, але не відбувається ніякого прориву, можливо, що це просто не ваше покликання. А коли знайдете галузь або професію, якій ідеально відповідаєте і яка підвищить ваші шанси на успіх, залишиться лише не здаватися.
Наполеглива креативність у поєднанні із завзятістю, […] не тільки надає нашому життю сенс, а й, як показують дані, відкриває справжній секрет довготривалого успіху. Саме це не лише найефективніше пов’язує те, що ми робимо, з тим, хто ми є, а й пояснює, чому люди, якими ми найбільше захоплюємося, — це ті, хто визнає, що, хоча життя минуще, вік — не що інше, як привід знов і знов святкувати дні народження зі своїми друзями.
{{read_more|Читайте також| 5670, 5257}}
Джерело фото Depositphotos
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram