Розглянемо найпростішу, досить поширену ситуацію. Дитині 8-9 років, вона трохи крупніша й сильніша за більшість однолітків. Звикла до силових відносин у сім'ї. У школі неспроможна побудувати відносини з іншими дітьми, бо постійно готова або захищатися від нападу, або нападати. Це провокує одних дітей уникати спілкування з ним, а інших, старших чи сильніших – дражнити її. Це посилює його агресивність.
Він у будь-який момент може вибухнути, перекинути меблі, шпурнути будь-який предмет, полізти в бійку, закотити істерику, облаяти матом усіх оточуючих, включаючи вчителів, втекти з класу, грюкнувши дверима. Апелювати до батьків марно. Батьки на межі розлучення. Мама пиляє і своїми методами доводить тата. Тато постійно ображає та б'є маму. У сім'ї відсутня культура несилового розв'язання конфлікту.
Типова «червона» дитина. Старших уникає, бо не вміє вирішувати з ними конфлікти, весь час «лізе у пляшку» і, зрозуміло, виявляється битим. Молодших кривдить – просто для компенсації.
Що робити?
Вчителі часто разом з батьками постраждалих дітей викликають її батьків. Найімовірніше приходить тато. Татові виносять моральну догану. Тато приходить додому і влаштовує дитині прочуханку. Дитина кілька днів не з'являється у школі. Коли приходить – надламана із прихованою ненавистю до оточення. У школі поводиться стримано, конфлікти припиняються. За стінами школи стає соціально небезпечним – може бити молодших дітей чи завдавати шкоди тваринам. Таким чином, такий варіант «червоного» розв'язання проблеми лише посилює проблему.
Інший варіант «червоного» розв'язання проблеми – успішніший – дитину віддають, наприклад, на бокс чи карате, і сильний харизматичний тренер «шикує» її. Відносини у школі нормалізуються. Дитина навчається підкорятися силовому примусу. А також дотримуватись правил, авторитарним, тобто силовим, чином йому нав'язані. Саме таким чином у дитини починається опрацювання «червоного» типу стосунків. Мінус такого рішення, що воно зберігає ситуацію у «червоному» форматі. Щобільше, дитина дорослішає і все більше стверджується на думці, що всі проблеми вирішуються лише силовим способом.
Основна ідея – потрібно перевести стосунки з дитиною у формат відносин наступного рівня спіральної динаміки – синього. Суть синього – відносини за правилами. Схоже, єдиний спосіб це зробити – через гру. Дорослий пропонує дитині відносини гри. Суть яких у тому, що дорослий провокує реакцію дитини, а це не складно зробити, дитина весь час на взводі, і інтерпретує будь-яку її реакцію, а це швидше за все будуть агресивні реакції, як неагресивну. Тут, очевидно, потрібне пояснення.
Ми своєю поведінкою формуємо очікування, як поводитимуться люди, що оточують нас. Кожна наша дія, спрямована на іншу людину, містить певне очікування, як вона реагуватиме. І в природі людини, як соціальної тварини, більшою чи меншою мірою відгукуватися на це очікування. Якщо ви запитаєте, котра година, швидше за все людина подивиться на годинник або телефон. Якщо ви вигукнете «Обережно!», швидше за все пригнеться або замре. Якщо ви звернетеся до перехожого «Шановний, чи не ви загубили?», чоловік швидше за все обернеться і подивиться собі під ноги. Якщо ви замахуєтесь, швидше за все людина або усунеться, або виставить руки вперед для захисту. Це щодо фізичних дій.
Але такий самий механізм працює і з емоційними очікуваннями. Якщо ви говорите з наміром (читай – з очікуванням) образити людину, то швидше за все вона образиться. Якщо ви підлещуєтесь, то людина швидше за все поводитиметься зверхньо. Є така закономірність – короля грає оточення. Якщо оточення не підігрує, ніякий актор не зможе почуватися королем.
Якщо ви постійно ставитеся до людини як до доброго чарівника, в якийсь момент його вчинки перетворюються на добрі чудеса. У цьому полягає вплив через роль. Ви своїми діями створюєте рольову гру – як очікування, що людина поводитиметься відповідно до запропонованої їй ролі. І приймаючи цю роль, вона мимоволі починає поводитися відповідно.
Якщо ви весь час позиціонуватимете для себе всі агресивні дії дитини як неагресивні, тобто вони не будуть вас уражати, то в якийсь момент дитина перестане відчувати себе хлопцем-поганцем. Щобільше, вона почне сприймати всю ситуацію як гру, – я тут витончуюся якнайсильніше вразити цього дивного дорослого, а він все ніяк не уражається, а схоже, навіть навпаки, отримує задоволення від спілкування зі мною.
Через деякий час такої взаємодії ви виявите, що у цієї гри встоялися певні правила, і ви обидва отримуєте задоволення, граючи за цими правилами. Як мінімум, це корисний досвід для «червоної» дитини – що можна отримувати задоволення не тільки від того, що ти когось ображаєш або комусь робиш боляче. А крім того, ви зможете побачити, що дитина вже деякий час існує у форматі «синьої» парадигми відносин, і це приносить йому задоволення.
Зрозуміло, що все не так просто, що все не так швидко. Що потрібно багато часу, щоб повністю змінити «ментальну прошивку» дитини. Але механізм працює саме так. І, схоже, таки тільки так.
Отже, універсальний рецепт «синього» розв'язання проблеми «червоної» дитини полягає в тому, щоб грати з дитиною в будь-яку рольову гру, яка складеться у вас з нею сама собою і сподобається вам обом, не уражаючись ні на які «червоні» прояви дитини.
Ще один приклад «синього» вирішення «червоної» проблеми серед дітей я вже описував у статті «Що в консерваторії треба підправити». Я там розповідав про заміну бійки, а це «червоний» формат стосунків, на дуель за правилами – у «синій» формат.
І там, і там ключовою фігурою є дорослий, який не уражається на уразливі дії дитини. А це можливо лише тоді, коли дорослий сам ставиться до цього як до гри. Тобто дорослий має бути сам не нижчим за «синій» рівень. Це може бути навіть той же тренер з боксу і тоді підпорядкування силі, що нав'язується дитині, буде грою, яка переводить дитину в «синій» формат.
Спойлер. Перехід від будь-якого мема СД до наступного в кращий спосіб здійснюється саме через гру.
Про те, чим відрізняються кольорові школи одна від одної та які у них ключові характеристики, дивіться тут.
Джерело фото Depositphotos
{{read_more|Читайте також| 1369, 1033}}
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram