Osvitanova.com.ua

55% українців вважають, що за рік в Україні погіршилася якість освіти. Частина шкіл зруйновані, школярі намагаються навчатися при відключеннях світла, усі учасники освітнього процесу – виснажені. «УП.Життя» поговорило з освітніми експертами й зібрало 10 викликів освіти, які можуть стати кризовими, якщо з ними нічого не робити.

1. Безпека в школах під час війни

Найбільше звернень до освітнього омбудсмена Сергія Горбачова під час війни стосуються саме безпеки в закладі освіти.

Насамперед понад 25% шкіл досі не мають укриттів. Чи насправді 75% облаштованих сховищ зможуть захистити дітей – невідомо.

«Ідеться і про фізичну безпеку, як-от облаштовані укриття, і про організацію роботи в укриттях, і про те, що робити у випадку повітряної тривоги. Наприклад, для останнього потрібні навчання та тренування, як діяти у випадку загрози», – коментує Сергій Горбачов.

У закладі освіти має бути наказ про особливий порядок дій: чітко розподілені обов’язки та повноваження всіх, хто перебуває в школі, прописані шляхи евакуації з приміщення чи переміщення в укриття, дії під час переміщення. На сайті МОН були опубліковані алгоритми, як діяти.

«Цей алгоритм мене здивував. Наприклад, там не йшлося, що дітей треба постійно рахувати. Коли оголошують план дій, треба порахувати дітей і зафіксувати кількість, далі – порахувати в укритті, чи всі дійшли, після повітряної тривоги – зробити те ж. Дійшли до місця призначення – знову порахували. Для досвідченого вчителя рахувати – це рефлективна дія. Але для вчителя, який уперше має діяти в такій ситуації, потрібен чіткий алгоритм дій», – говорить освітній омбудсмен.

Ще один виклик: чи має людина, яка живе в сусідньому будинку, право скористатися укриттям у закладі освіти, коли там є діти? Це досі невирішене питання, що постало гостріше, коли в школах почали організовувати пункти незламності.

«Під час воєнного стану кожна людина має мати документ, який посвідчує її особу. Можливо, варто було б його показувати чи залишати свої дані. Також можливим рішенням є окремий вхід до пункту незламності й до укриття дітей. Але не в кожній школі є така можливість», – пропонує Горбачов.

2. Освітні втрати

Влітку 2 тисячі дітей узяли участь у проєкті ГО «Смарт освіти», щоби наздоганяти програму. Вони відчували, що мають прогалини в знаннях із математики, української та англійської мов. 

«Освітні втрати – різні у всіх дітей. На це впливає близькість до лінії фронту, частота повітряних тривог, навчання офлайн чи лише онлайн, ситуація з електроенергією тощо. Є різниця, як діти навчаються в Харкові та Ужгороді», – розповідає очільниця громадської організації «Смарт освіта» Галина Титиш.

Також є і будуть діти, які повертаються в Україну з-за кордону. Різниця між програмами України й будь-якої іншої країни – разюча, програми несинхронізовані. До того ж діти, які повертаються з-за кордону, не вивчали українську мову, літературу чи історію України.

За кордоном діти також мають різний досвід навчання. Є діти, яким знання мови дозволило піти у звичайні класи та навчатися мовою країни, у якій вони тимчасово мешкають. Є ті, які навчалися в інтеграційних класах  їм не ставили оцінки, вони вивчали мову країни. Решту предметів вони могли не вивчати деякий час.

Інша проблема – мовний бар’єр для опанування освітньої програми в країні перебування. Про це зазначили майже 70% батьків, чиї діти перебувають за кордоном. Діти, які не знають мову країни проживання, не можуть здобувати освіту. Тобто мають подвійні освітні втрати.

«Для таких дітей треба буде вибудовувати індивідуальні освітні траєкторії, щоби інтегрувати їх. Тут не може бути одного підходу й рішення. Наприклад, дати всім один компенсаторний рік. Адже в одних дітей – великі освітні втрати, а в інших – ні. І така ситуація може бути в межах одного класу. Можливість надання індивідуальних та групових консультацій учням, які цього потребують, заклали в закон після отримання результатів PISA-2018. Інше запитання: де на це взяти кошти? На щастя, цю проблему бачать міжнародні донори та долучаються до її вирішення. Але масштаб проблеми великий», – говорить очільниця ГО «Смарт освіта».

До слова, у Києві будуть тривалі канікули. Тож Департамент освіти й науки порадив школам організувати компенсаторні заняття, використати цей час, аби попрацювати з дітьми, які потребують додаткової підтримки. Учителі на канікулах однаково отримують зарплатню.

До того ж з’являються Цифрові освітні центри (Digital Learning Centres). Це – фізичні простори, у яких можна буде вчитися, якщо немає можливості робити це в школі чи вдома. Це розглядають як хаб, де можна допомогти дітям.

«Треба визнати, що освітні втрати будуть, і напрацьовувати стратегії подолання Бажано, аби держава заклала кошти, щоби потім їх упровадити на державному рівні», – впевнена Галина Титиш.

3. Діти, які навчаються одночасно у двох школах або мають багато додаткових занять

«Для нас ніхто не робить «поблажки», дитина вивчила за літо мову й навчається на рівних з іншими учнями. Тому навіть сімейна форма навчання в українській школі створює додаткове навантаження, коли дитині й так важко. Але ми боїмося втратити місце там. Тому доводиться викручуватись», – каже Лідія з Миколаєва, яка в березні з 10-річною донькою вимушено переїхала з України в Болгарію.

Ці діти мають менше освітніх втрат – і це плюс. Вони, будучи за кордоном, доєднуються до українських занять у своїх школах. Здебільшого йдеться про тих, хто за кордоном, але планує повернутися в Україну.

«Таких дітей багато. Це підтверджують батьки із наших проєктів із заняттями для дітей за кордоном. Вони, наприклад, можуть телефонувати координаторам і обурюватися, що час навчання змінився. Бо діти не зможуть його відвідати», – каже Галина.

Однак, проблема в тому, що ці учні можуть виснажитися або взагалі втратити мотивацію до навчання через перевантаження.

4. Учні та вчителі виснажені

На початку навчального року сімейна та дитяча психологиня Світлана Ройз проводила тренінг для вчительок в Івано-Франківську.

«Тоді одна вчителька поділилася: «Я знаю дітей у своєму класі, вони добре навчалися до війни. А тепер частина дітей не може запам’ятати три рядки з вірша, а інша – включається в роботу, наполегливо працює і добре вчиться. Чому так?»,  – розказує Галина Титиш.

Психологиня пояснила, що це – спосіб опрацювання стресу й реакції на стрес. Для деяких дітей навчання – це зона, яку вони можуть контролювати, бачити результат і відокремитися від емоцій. Тому вони в це поринають.

А інші діти закриваються від навчання і завдань – у них немає на це ресурсу, спрацьовує захисний механізм, вони намагаються забезпечити базові потреби. Під час стресу когнітивні процеси пригнічені. У когось може бути тато на фронті, хтось втратив родичів чи будинок, хтось був під обстрілами, а хтось став свідком насильницьких дій абощо. Це стосується і вчителів.

Наприклад, та ж ідея підтягування дітей упродовж тривалих канікул у Києві потребує значних сил і ресурсів від учителів, які виснажені. Вони щодня намагаються влаштувати освітній процес, попри проблеми зі світлом, зв’язком, інтернетом тощо.

«Я погоджуюся зі словами викладача школи «Майбутні» Петра Чорноморця, що було б добре допомогти вчителям і забрати зі сфери їхньої відповідальності зайву бюрократію. Ми багато говоримо про те, що нині вчителі мусять швидко підвищувати свою кваліфікацію в тому, як допомагати собі та дітям бути психологічно стабільними та ресурсними. Водночас вони теж у стресі, втомлені. Тут виникає питання: як вони це мають зробити?», – каже Галина.

5. Оцінювання навчальних досягнень

Батьки, діти яких тимчасово навчаються за кордоном, у соцмережах пишуть, що українські школи часто не визнають закордонних оцінок.

Проблема з оцінюванням стосується учнів, які виїхали за кордон, а потім повернулися. Школи мають перезараховувати навчальні досягнення дітей з інших шкіл і країн. МОН пояснює, що механізми для цього є, школа може самостійно із цим впоратися.

Дитина, яка повертається з-за кордону, має надати українській школі виписку з тих програм, тем і предметів, за якими вона навчалася. Школа має перевірити знання дитини, згідно з українською програмою, перезарахувати оцінки або протестувати й поставити свої.

За словами Сергія Горбачова, українські школи не мають єдиного підходу, вони намагаються щось вигадати й ухвалюють рішення на педрадах на рівні кожної школи, щоби перенести результати учнів.

«Якби в загальній середній освіті була побудована система, яка за своїм функціоналом близька до Болонського процесу, було б простіше. Адже там є певні залікові показники, освітні кредити та програми. Кожна країна навчає дітей за своєю програмою, але результат цього навчання треба уніфікувати», – говорить Горбачов.

Цю проблему освітній омбудсмен пропонує вирішити так: або дати можливість українським дітям під час навчального дня в закордонній школі мати час для онлайн-навчання в Україні. Або ж МОН може укласти міждержавні угоди, якщо дитина навчається онлайн в українській школі – це підстава не відвідувати школу в країні перебування. Тоді учням не довелося б навчатися у двох школах одночасно.

6. Учителі за кордоном, яким не дозволяють викладати дистанційно в Україні

«Ми мали кричущі випадки, коли з прикордонної області лише вигнали росіян, міста й села перебували під постійними обстрілами. Однак від педагогів вимагали повертатися туди й заповнювати паперові журнали», – розповідає Горбачов.

Також була ситуація, коли з деокупованого міста на Донеччині змушені були виїхати мало не всі мешканці. Зокрема, виїхали начальниця управління освіти й директорка однієї зі шкіл. Навчання відбувалося онлайн.

«Однак начальниця управління відсторонила директорку школи від роботи, бо вона перебуває за кордоном. Але ж немає різниці, де людина перебуває, якщо вона однаково змушена працювати дистанційно. Навпаки – у цієї директорки за кордоном точно краща ситуація з електроенергією і зв’язком. Ми писали вимогу, щоби цей наказ скасували. Нині спілкуємося і чекаємо рішення», – розказує освітній омбудсмен.

Чинне законодавство дає змогу працювати дистанційно. Місце, з якого працювати, має право визначати сам працівник. Водночас якщо заклад освіти працює очно або змішано, то рішення про те, чи дозволяти працівнику працювати дистанційно, ухвалює керівник.

Для цього має бути виданий наказ у закладі освіти про те, що вводиться дистанційний режим роботи. Проблема в тому, що такі накази видавалися не всюди, тому й вимагали від учителів повертатися в Україну.

7. Навчання на тимчасово окупованих територіях

В одному з проєктів «Смарт освіти» брав участь 12-річний хлопчик із Херсона. Він доєднувався на пізнавальні зустрічі впродовж усієї весни та літа. У Херсоні тоді були проблеми зі зв’язком, але він таки знаходив способи вчитися.

У колонці співзасновниці ГО «Смарт освіта» Іванни Коберник йдеться про досвід мами з Херсона, яка розповідає: щоби дитину з окупованої території зарахували до української школи, батьки мають написати заяву, вказати особисті дані, сфотографувати її – і надіслати школі. Якщо ці дані потраплять до окупантів, то родина буде в небезпеці.

«Звичайна норма для звичайних часів, прийнятна для внутрішніх переселенців, але неможлива й небезпечна, коли батьки й діти живуть на територіях, де поки хазяйнує російська армія та ФСБ. Вона вимагає негайного перегляду, якщо ми хочемо зберегти десятки тисяч дітей для української освіти. Це при тому, що досвід, що робити, у МОН є – після 2014 року дані дітей, які з непідконтрольних територій вступали в українські виші, шифрували з огляду безпеки. Тому наразі це питання лише бажання чи небажання міністерства розв’язувати проблему», – пише Коберник.

На тимчасово окупованих територіях складно й небезпечно вчитися за українськими програмами. Робоча група, роботу якої координував освітній омбудсмен, напрацьовувала алгоритм, як продовжувати здобувати українську освіту на цих територіях. Однак він досі неухвалений і неопублікований МОН.

На щастя, є проблеми, для розв’язання яких вдалося знайти механізм. Як-от, якщо людина виїхала в іншу область і не звільнилася із закладу освіти на тимчасово окупованій території або в зоні бойових дій, вона має право написати заяву в центрі зайнятості «Прошу вважати мене звільненим (-ою) з такої-то посади» – і на наступний день її можна зараховувати на роботу в іншому закладі освіти. Це добре, адже директор школи не має права взяти на роботу людину, яка не звільнена з попереднього місця роботи.

8. Зруйновані школи

«Найстрашніше було, коли літаки летіли дуже низько і скидали бомби. Вони прилетіли звідти, з-за лісу, та скинули бомби на мою школу. Коли я побачив, що вона зруйнована, то засмутився», – розповідає UNICEF 13-річний Назар із Харківщини.

3126 закладів освіти постраждали від бомбардувань та обстрілів, а 337 з них зруйновано повністю.

Відновлення шкіл – це один із пріоритетів, які озвучували, зокрема, на Міжнародній конференції з питань відновлення України в Лугано. Загалом тут – надія на закордонних партнерів, які допоможуть Україні.

9. Реформа НУШ, яку сповна не реалізовують через війну

«Вчителів 5 класів НУШ, як і мене, насамперед турбує методичне забезпечення. У мене склалося враження, що ми залишилися кинуті напризволяще. Є дуже багато запитань, до яких немає конкретних відповідей, тим паче зафіксованих нормативно, щоби ми мали змогу опиратися на якісь конкретні рекомендації чи документи», – розповідає НУШ учителька української мови в 5 класі Запорізької гімназії № 25 Олександра Біла.

За словами Галини Титиш, реформу НУШ не реалізовують сповна з багатьох причин. Одна з ключових – проблеми з фінансуванням реформи в 5 класі. Через це, зокрема, перший семестр учні закінчили без підручників – їх цьогоріч друкують за кошти донорів. До кінця року обіцяють завезти підручники з математики до шкіл. Підручники з української мови, ймовірно, будуть у січні 2023 року.

Не було коштів і на підвищення кваліфікації вчителів (найбільше пощастило тим школам, які мали пілотні класи й могли повчитися у своїх колег), а також на матеріально-технічне обладнання (класи не оновлюються і обладнання не купується)

«Окрема історія – те, що відбувається на практиці в кожній школі. Адже невідомо, як учитель навчає дітей за зачиненими дверима. Це залишається на відповідальності вчителів», – говорить очільниця ГО «Смарт освіта».

10. Через війну не вдається проводити ЗНО

ЗНО – це об’єктивна форма оцінювання, ефективний інструмент добору до закладів вищої освіти. Але це – паперове оцінювання, у якому беруть участь абітурієнти, кожен із яких вибирає 3–5 предметів. Учасник оцінювання має прийти в пункт тестування і дві-три години виконувати завдання обраних тестів.

«Для проведення ЗНО ми мали б надрукувати до 1,5 млн тестових зошитів, забезпечити їхнє доставлення до пунктів тестування, у пунктах тестування має працювати поліція охорони. Усе це, щоби жодне завдання тесту не набуло розголосу до початку оцінювання. У 2022 році це було неможливо зробити», – пояснює заступниця директора «Українського центру оцінювання якості освіти» Тетяна Вакуленко.

Тож до випробування, яке мало відбутися у 2022 році, висловили кілька вимог: учасник може скласти всі тестування за один день, тест має бути комп’ютерним, усього має відбутися щонайменше в три сесії оцінювання, тестування має бути таким, щоби під час його проведення можна було швидко реагувати на безпекові загрози. Так народилася концепція НМТ. Однак, Тетяна Вакуленко називає недоліки НМТ:

немає всієї лінійки предметів. Прогностична валідність української мови та математики – найвища. А історія України має величезний сенс в умовах війни;

«Ці предмети дають нам змогу обрати найкращих і свідомих. Це – формула підготовленого вступника. Але, щоби не втрачати зв’язок із середньою школою і мотивацію учнів, у наступні роки треба мати всю лінійку предметів».

довгі тестові форми неможливо було зреалізувати, адже тестування з трьох предметів мало проводитися в один день. Водночас на майбутнє краще, щоби вони були довгими. Тетяна пояснює, це – щоби найбільш підготовлені учасники могли показати, що вони знають і вміють;

форми тестових завдань. Підходи до відкритих завдань з української та іноземних мов, математики довго напрацьовувалися. Вступники писали розлогі висловлення під час ЗНО, їм треба було міркувати й добирати доречні приклади, орієнтуватися у творах мистецтва, вміти добирати різноманітні аргументи тощо.

Якщо тестування залишиться в комп’ютерній формі, такі форми тестових мають бути представлені в тесті, для цього потрібно буде доопрацювати програмне забезпечення для проведення тестів.

На наступний рік розглядають три варіанти розвитку подій:

класичне ЗНО, якщо дозволить безпекова ситуація в країні;

МОН оприлюднило проєкт порядку вступу, де йдеться про НМТ, однак трішки іншої моделі. Це – комп’ютерний тест, але обов’язкові предмети – українська мова, математика, історія України та іноземна мова (англійська, німецька, французька або іспанська). За бажанням вступник може також скласти біологію, хімію або фізику в інший день. Результатами додаткових предметів можна замінити результат з історії України чи іноземної мови.

Комітет ВР із питань освіти й науки України запропонував законопроєкт, у якому застосовують альтернативну модель – обов’язковими предметами на НМТ є українська мова та математика. Далі вступник обирає, чи складати в інший день історію України або іноземну мову. А четвертий предмет – із широкого переліку тих, які залишилися. Як-от, біологія, фізика, географія, хімія тощо. В обох законопроєктах ідеться про скасування ДПА.

«Загалом УЦОЯО – організація, яка оцінює результати навчання. І поки ми не отримали результати моніторингів, складно робити висновки про те, чи є критична ситуація в освіті. Досвід інших країн, які були в подібних складних ситуаціях, показує, що зазвичай результати навчання стають гіршими, загострюється нерівність між різними соціальними групами. Найуразливіші соціальні групи, швидше за все, матимуть нижчі освітні результати, ніж могли б мати. Але поки про це немає аналітики й даних, я утримаюся від використання слів «катастрофа» чи «криза»», – говорить Тетяна Вакуленко.

Джерело фото Depositphotos

Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram

Поширити у соц. мережах: