Шкільна програма з інформатики застаріла років на 20. Про це заявив міністр цифрової трансформації Михайло Федоров. Він переконаний – без модернізації програми не обійтися. Що про це думають викладачі та програмісти, дізнавався kp.ua.
За словами вчителя інформатики однієї з київських шкіл, перш ніж змінювати програму, потрібно розв'язати питання з технічним забезпеченням класів та вчителів.
«Нам катастрофічно не вистачає комп'ютерів! Держава обіцяла ними забезпечити кожного вчителя, проте багато педагогів їх не отримали. Особливо потрібна техніка під час дистанційного навчання. Так, у багатьох є смартфони, але вести уроки з телефону не можна. У такій ситуації викладачам довелося забрати ноутбуки з класу додому, щоб навчальний процес не переривався, – розповіла наша співрозмовниця. – Нам доводиться працювати у звичайних класах. Пояснюємо на пальцях, як перевіряти інформацію, як працювати у текстовому редакторі. Діти повинні навчитися створювати презентації, працювати з програмою Scratch. Іноді рятує проєктор, проте без практики особливого сенсу у таких заняттях немає».
За словами вчителя інформатики, є ще одна складність, з якою стикаються школи – не всі загальноосвітні установи можуть провести інтернет. Особливо в маленьких містах та селах.
Щодо оновлення програми, то в цьому немає потреби, вважає наша співрозмовниця. І пояснює: «В учнів дуже різний рівень комп'ютерної грамотності. І пов'язано це насамперед із фінансовим забезпеченням сім'ї. Більшість батьків змогли купити дітям смартфони, а на комп'ютери багато хто просто не має грошей. Малозабезпечена чи багатодітна сім'я не може собі таке дозволити. Тому хтось із дітей знає більше за рекомендоване, а хтось не знає взагалі нічого».
Як виявилося, переважна більшість вчителів інформатики думають приблизно так само – у школах величезна проблема з технічним обладнанням, немає онлайн-платформи та просто біда з кадрами.
На думку головного спеціаліста з навчання відомої ІТ-компанії Sigma Software Максима Почебута, ситуація з уроками інформатики у нашій країні є досить складною. Дуже багато залежить від конкретної школи та вчителя.
«Зараз курс інформатики викладають із перших класів школи, адже цифрові навички необхідні сучасним людям. Але питання якості викладання залежить від вчителя та від того, чи говоримо ми про профільну школу, – пояснює Максим Почебута. – У звичайній школі викладачів інформатики для старших класів часто не вистачає, тому цей предмет можуть викладати вчителі інших спеціальностей. Як правило, інформатику вважають другорядною дисципліною, особливо якщо школа не приділяє багато уваги STEM-предметам».
Максим запевняє: за останні 10 років над програмою з інформатики справді добре попрацювали: її намагаються наповнити практичними ситуаціями та випадками. А у відповідь на скарги вчителів про нестачу техніки нагадує: Міністерство освіти запустило ініціативу щодо закупівлі ноутбуків вчителям та передачі техніки з ІТ-індустрії до шкіл. Допомагає і бізнес – декілька днів тому компанія Sigma Software Group передала кілька комп'ютерів для середньої школи у Любині у Львівській області.
Проте справа не лише у комп'ютерах.
«Потрібно, щоб маленькі міста і села мали доступ до якісного інтернету, до цікавих освітніх платформ і пізнавального контенту, –вважає наш співрозмовник. – Якісного викладання інформатики не буде без оновлення освітньої програми; доступу до інтернету; хороших вчителів, яким цікавий їхній предмет».
Як вважає старший віцепрезидент ІТ-компанії SoftServe Костянтин Пилипчук, уроків інформатики у школах має бути значно більше ніж один раз на тиждень.
«При цьому треба розуміти, що індустрія технологій швидко прогресує – тут завжди треба тримати руку на пульсі, щоб давати школярам актуальні знання, – вважає Костянтин. – Що б не говорили вчителі, система навчання не може не змінюватися роками, адже між поколіннями існують колосальні відмінності у роботі, пріоритетах, сприйнятті інформації».
Сучасне викладання інформатики має містити ігрові формати, коли команди вигадують ідеї на вирішення тих чи інших проблем, і навіть максимально наближеним до проблем школярів та їх інтересів.
«Завжди можна спробувати зробити альтернативну соцмережу чи платформу для спілкування однокласників, чат-бот з інформацією про домашні завдання або спробувати розв’язати якусь невідкладну проблему школи за допомогою технологій», –розповідає Пилипчук.
Згадуючи свої учнівські роки, Костянтин запевняє: він не надто розраховував на шкільну програму, а шукав інформацію самостійно, витрачав на книги та софт для програмування усі свої перші гроші: «Після того, як я зацікавився дисципліною, я продовжив її глибоко вивчати. Але зацікавити обов'язково треба. Найкращий варіант, якщо це буде ще у школі».
А ось чекати фінансування від держави – не найкращий вихід. Школи можуть контактувати з місцевими приватними академіями або школами ІТ-курсів, з ІТ-компаніями та ІТ-спільнотами, які можуть допомогти осучаснити навчальну програму або проводити окремі додаткові уроки або лекції, які урізноманітнять навчання.
«Наприклад, цього року наша компанія надала 5 грантів викладачам університетів, запропонувала найкращі ідеї щодо впровадження чи модернізації навчальних курсів для технічних спеціальностей, – розповів Пилипчук. – А нещодавно ми спільно з ГО «Навчай для України» фінансово підтримали молодих викладачів-волонтерів, які викладатимуть інформатику у двох школах Дніпропетровської області».
IT-спільнота дійсно не стоїть осторонь.
«Нещодавно наша компанія уклала контракт із Міністерством освіти. Ми вирішили передати свою техніку до сільських шкіл: хочемо згладити бар'єр між міськими та сільськими загальноосвітніми установами. До кінця року плануємо передати 100 комп'ютерів до шкіл Хмельницької області, – розповідає співробітниця однієї з провідних IT-компаній ЕРАМ Ніна Васілова. – Ми працюємо з державою у двох напрямках. Перше – це технічне оснащення. З цим проєктом ми стартували цього року. Друге – це навчання. Усі 16 років свого існування ми створюємо так звані лабораторії при університетах. Це спеціальні комп'ютерні класи, де викладають наші колеги. До нас приходять студенти 2-3-го курсу та випускники. Вони обирають напрямок, який їм цікавий, і складають вступні іспити. Навчання у нас безплатне».
На питання, навіщо бізнесу робити такі широкі жести, наша співрозмовниця наводить вагомий аргумент:
«З одного боку, ми зацікавлені в тому, щоб у нас працювали висококваліфіковані фахівці з актуальними знаннями. Але, з іншого боку, важливо, щоб рівень населення у питаннях комп'ютерної грамотності був досить високим. Інакше люди просто не зможуть скористатися нашими послугами та продуктами».
«Я люблю уроки інформатики. Нам розповідають, як користуватися деякими програмами та Microsoft Word, показують презентації. Але ми на них тільки дивимося, а самі нічого не робимо, – розповів Тимофій, учень 4-го класу однієї з київських шкіл. – Я хотів би, щоб нас навчали працювати на ігрових двигунах, користуватися складними програмами. На жаль, ми не займаємось на комп'ютерах. Якби уроки інформатики проходили в комп'ютерній залі, було б набагато цікавіше: я міг би показувати всьому класу, що вмію».
«Іноді урок інформатики у нас змінюють на якийсь інший, хоча інформатика у нас і так раз на тиждень. Мені та моїм однокласникам не подобається, коли замість цього уроку до нас приходить незнайома вчителька і дає нам математичні завдання. Для мене це цінна річ, навіть якщо нам розповідають те, що я вже знаю».
«Мої діти навчаються у новій школі, тому проблем із забезпеченням вчителів комп'ютерами немає, – розповідає нам мама учениці п'ятого класу однієї із київських шкіл. – Але багато залежить від педагога. Наша вчителька – вигадниця. На день інформатики розклеїла по школі QR-коди, щоб діти могли їх сканувати та виконувати завдання – розгадувати кросворди, вирішувати завдання та головоломки. Щоправда, не впевнена, що хтось з учнів скористався такою нагодою».
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram