Людмила Піскунова, юристка мережі шкіл повного дня КМДШ пояснює, як вирішити ситуацію з подвійними стандартами в освітній галузі й дати дітям можливість повернутися до офлайн-навчання.
Уже третій навчальний рік ми фактично живемо в умовах, коли COVID-19 є впливовою складовою освітнього процесу. Сьогодні головним болем освітян та батьків стала тема повернення за парти школярів у «червоних» карантинних зонах.
Для початку варто розуміти, що ще один тривалий онлайн у школах – це удар по майбутньому нашої країни та наших дітей. Адже, на противагу школам, де онлайн-навчання проходить на справді високому рівні, є навчальні заклади, де знову почалися домашні завдання на вайбер, банальне перечитування матеріалу та години споглядань в екрани, на яких нічого не відбувається. І таких закладів чимало.
Якими можуть бути наслідки такого підходу, годі й говорити. Міжнародна статистика 2020 року щодо результатів дистанційного навчання учнів середніх шкіл дуже однозначна. Наприклад, у Нідерландах, де дистанційна освіта вважається чи не найякіснішою в Європі, а учні перебували в онлайні всього 8 тижнів, навчальний поступ знизився в середньому на 20%, а в сім’ях із низьким рівнем освіти – на 50%.
Схожа ситуація спостерігається у Великій Британії, США, Бельгії. Спеціальних досліджень у цій сфері в Україні немає (окрім тогорічного Національного моніторингу результатів навчання випускників початкової освіти, який мав зовсім іншу мету), однак не треба бути освітнім експертом, щоб розуміти, що результати тривалого дистанційного навчання в українських школах можуть суттєво вплинути на майбутнє наших дітей і держави в цілому.
Сьогодні не існує офіційного дозволу дітям повноцінно навчатися, мається на увазі дозволу на освітню діяльність, що спирається на чинне законодавство, коли діти мають можливість здобувати освіту офлайн без порушення правил, притягнення до відповідальності керівників чи ризику втрати ліцензії школами.
Ця осінь виявилася дуже щедрою на нормативні зміни, що суттєво вплинули на освітній процес у школах, його якість та прогнозованість. За відносно короткий проміжок часу різними державними органами було прийнято низку нормативно-правових актів, які регулюють діяльність закладів освіти загалом та у різних зонах карантину зокрема.
Деякі нормативні документи запроваджували суттєві вимоги до організації діяльності закладів освіти, а за кілька днів з’являлися нові документи, які доповнювали, обмежували чи й взагалі суперечили вимогам попередніх. Не дивно, що без допомоги досвідченого юриста розібратися в цілому асортименті норм та обмежень різних рівнів доволі складно. Враховуючи таке різноманіття розпорядчих документів, заклади освіти по-різному трактують норми чинного законодавства.
Отже, якими офіційними документами школи керуються сьогодні:
Відповідно до постанови КМУ №1236 від 09 грудня 2020 року щодо роботи закладів освіти встановлено, що на території регіонів, на яких установлений «червоний» рівень епідемічної небезпеки, передбачена можливість відвідування закладів середньої освіти учнями лише у разі, якщо усі (100%) працівники закладу освіти мають один із зазначених документів:- документ, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації;
- негативний результат ПЛР тесту;
- документ про одужання від COVID-19, чинний протягом 180 днів
Тобто заклади освіти, які виконали ці вимоги, могли б працювати в очному форматі.
Проте вже 04.10.2021 року, Наказом N2153 від 04.10.2021 року МОЗ України, працівників закладів освіти віднесено до переліку професій, які підлягають обов’язковій вакцинації від COVID-19. Відповідно, негативний результат ПЛР тесту та документ про одужання від COVID-19, передбачений для роботи в закладі освіти в «червоній зоні», для роботи не приймається і виконання вимог, викладених у постанові від 09 грудня 2020 року, виявилось недостатнім для роботи навчального закладу офлайн.Офлайн – порушення закону? Як не заплутатися у постановах?
Враховуючи таке різноманіття розпорядчих документів, які є чинними одночасно, приватні заклади освіти на власний розсуд трактують норми чинного законодавства та вирішують, який з нормативних документів має вищу юридичну силу.
Одні керуються рішеннями місцевих комісій з ТЕБ та НС в частині посилення загальнодержавних вимог та перейшли в онлайн формат роботи. Інші продовжують працювати офлайн, керуючись вищезгаданою Постановою КМУ та підсилюючи свою позицію 100% вакцинованою командою.
Юридичне поле існування приватних закладів освіти одне, але працюють сьогодні школи по-різному. Одні керуються прямими заборонами з боку місцевих органів на роботу офлайн, інші обмежуються дотриманням вимог щодо наявності 100% вакцинованої команди та правом роботи в «червоній» карантинній зоні в приміщенні школи. Різниця в самостійних трактуваннях нормативно-правових актів призводить до значних непорозумінь між батьківською спільнотою та навчальними закладами, які, дотримуючись принципів законослухняності, організували навчання онлайн. Батьківська спільнота апелює до рішення тих навчальних закладів, які працюють офлайн та фактично вимагає в ультимативній формі відповідних дій від шкіл, де навчаються їхні діти. У такому разі подібні дії з боку шкіл будуть суперечити чинним офіційним розпорядженням місцевої влади.
Сьогодні школи приватного закладу освіти КМДШ в м. Київ та м. Львів, які виконали вимоги щодо 100% вакцинації своїх працівників, мають класи до 20 дітей, запровадили на території своїх навчальних закладів додаткові протиепідеміологічні заходи, змушені працювати дистанційно, відповідно до рішень місцевих комісій з ТЕБ та НС.
Без втручання місцевої влади у ситуацію з подвійними стандартами в освітній галузі, навчальні заклади, що дотримуються суворих протиепідеміологічних заборон, будуть змушені поступитися та повернути дітей у стіни навчальних закладів під тиском батьківської спільноти. Наскільки цей крок буде законним, залежить від рішень місцевої влади.
Відповідальність та повага є нашими базовими цінностями. Ми відповідально ставимося як до забезпечення високого рівня якості освіти, так і до відповідності норм ділової етики та чинного законодавства. Водночас зауважуємо, що в цій правовій колізії школи, які дотримуються вимог законодавства, загнані у глухий кут. Наслідки відображаються як на дітях, бо вони навчаються біля екранів, позбавлені соціальної взаємодії, так і на батьках, які змушені забезпечувати умови навчання вдома на шкоду роботі. Ми офіційно зверталися до усіх відповідних інституцій, проте досі жодної відповіді не отримали. Вибірково виконуючи вимоги чинного законодавства, заклади освіти знаходяться у нерівних умовах.
Крапку в цій справі може поставити тільки місцева влада, надаючи чіткі та зрозумілі роз’яснення, які не матимуть подвійного трактування нормативних документів та унеможливлять маніпуляції й підміну понять.
Джерело фото Depositphotos
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram