Osvitanova.com.ua

Частина українських підлітків захоплюється японською культурою, зокрема аніме. Мультиплікація країни, де сходить сонце, все більше завойовує світ і перетворюється на феномен, який вже не можна ігнорувати. У США знімають аніме-версії «Зоряних війн», «Володаря перснів» та «Відьмака». Life.pravda розібралась, в чому ж секрет популярності японських мультиків, які міфи існують навколо них, як аніме впливає на підлітків і чи варто батькам бити на спалах, якщо їхня дитина дивиться аніме, читає манги та намагається бути схожою на улюбленого персонажа з японським ім’ям. Відповіді на ці питання давали дитячі психологи Катерина Гольцберг, Анна Покровська, Лілія Міліневська, а також з СЕО та співзасновницею цифрової академії мистецтв Wonderlab Education в Україні й співавторка діджитал-курсів з манги та аніме Тетяна Яіцька. 

Аніме та манга  –  не порнографія для дітей 

Почнемо з того, що в Японії «аніме» – це просто скорочення від слова «анімація». Але за межами країни – це специфічний японський стиль мультиплікації.

«Ви можете знайти аніме фактично на будь-яку тему. Якщо у вас є обліковий запис Netflix, увійдіть в систему і виберіть «аніме». Ви побачите безліч варіантів: романтичне, фантастичне, комедійне, містичне. Тобто, аніме – це швидше засіб, ніж жанр», –  пише журналіст Марк Трейнер у посібнику для батьків з аніме та манги, уривок з якого публікує сайт Аxis.

Аніме та манга взаємопов’язані. Марк Трейнер пояснює, що для японців манга – це комікси та карикатури, українською  перекладається як «дивовижні картинки». Для світу – це саме японський стиль коміксів, як для дітей, так і для дорослих.

«Велика кількість аніме була адаптована з книг манги, а деякі успішні аніме-серіали навпаки адаптовані до версій манги. І аніме, і манга – це японські стилі малювання. Головна відмінність в тому, що аніме – це відеоверсія, а манга – друкована»– пояснює Трейнер.

Отже, ми відразу спростовуємо два стереотипи про аніме. Перший міф – славнозвісний «хентай», тобто японська анімаційна порнографія, не є єдиним жанром аніме. Другий – аніме не є виключно продукцією для дітей, тому що це  мультик.

Останнє переконання прийшло до нас з 90-х років, коли у масову культуру увірвалися покемони.

«Саме в кінці 90-х років з появою «Покемонів» багато людей на Заході зрозуміли, що японська анімація відрізняється від інших і що вона цікава. Тоді аніме та манга, безумовно, вибухнули у світі, але з одним застереженням: мистецтво вважалося банальним і неглибоким, призначеним лише для дітей», – розповідає Дебора Дікон, мистецтвознавиця, яка спеціалізується на культурі Східної та Південно-Східної Азії, виданню The State press.

Однак в самій Японії так ніколи не вважали, а у світі почали з’являтися шанувальники аніме, зокрема серед дорослих.

Прибічники масової західної культури вважали їх ексцентричними та дивними, але це ще більше заохочувало фанатів серйозного аніме до створення унікальної ідентичності, зазначає видання.

«Ви можете сісти на будь-який громадський транспорт в Японії й побачити 68-річного чоловіка, який сидить там і читає мангу. На заході традиційно не звикли до таких засобів масової інформації, які теоретично створені для дітей, але орієнтовані на ширшу аудиторію»– пояснює  Бредлі Вілсон, викладач Школи міжнародних культур США, що спеціалізується на японській популярній культурі.

Зараз аніме вже давно вважається частиною світової масової культури. Щобільше, воно успішно поєднується с американською: всесвітньо відомі герої серіалів постають перед глядачами у вигляді аніме-персонажів. Наприклад, на Disney + незабаром виходить аніме-версія легендарних «Зоряних війн».

Крім того, аніме-героєм став і символ американської масової культури  «Термінатор»! На глядачів також чекають аніме інтерпретації таких відомих серіалів як «Відьмак» та «Володар перснів».

В Україні намагаються не відставати від моди.

Тетяна Яіцька, СЕО та співзасновниця цифрової академії мистецтв Wonderlab Education в Україні також стала і співавторкою діджитал-курсів з манги та аніме.

«Було б дивно обійти увагою таку яскраву стилістику як манга та аніме. Звісно, це нішева річ, але свої шанувальники у манги та аніме є, і ми віримо, що їх буде більше»– говорить вона.

 Привабливе та жахливе

Але чому аніме є таким одночасно і привабливим, і лячним? У чому секрет його популярності? Деякі експерти вважають, що саме японці, а не Голлівуд та американські комікси, знайшли шлях до серця нового покоління.

«Манга та аніме відрізняються деталізацією персонажів, поясненням їхньої поведінки, почуттів та переживань. На відміну від західних коміксів, які схожі на Голлівуд 60-80-х років: вибухи, спецефекти, пласкі супергерої», – розповідає  Тетяна Яіцька.

Дитяча психологиня Анна Покровська звертає увагу на те, що японська культура дуже сильно відрізняється від американської, європейської та слов’янської.

Вона зазначає, що японське суспільство більш замкнуте. Там не заведено проявляти сильні емоції, ділитися з іншими людьми. Саме тому у багатьох виникає асоціація, що герой аніме – соціопат, депресивна особистість, яка прагне самотності та ізоляції від суспільства.

Саме це часто знаходить відгук у підлітків.

«Підлітки дійсно цікавляться життям та смертю, вони шукають відповіді на свої питання, починають розуміти, що їхні батьки – звичайні люди з побутовими проблемами, а друзі можуть зраджувати. Підлітки – спостерігачі та філософи, вони збирають інформацію про світ, доросле життя, куди ось-ось увійдуть»–  говорить Анна Покровська.

Підлітки люблять аніме, тому що там зображені споріднені персонажі, йдеться в посібнику для батьків по аніме та манзі. Японці почали обговорювати сексуальність та психічне здоров’я набагато раніше, ніж це почали робити американські телешоу та дитячі мультфільми.

 «Підлітки цінують інклюзивність та хочуть, аби думка кожного була почута. Аніме приваблює, тому що дає уявлення про іншу культуру з іншими нормами та цінностями», – говориться в посібнику.

Вплив аніме на психічний стан та поведінку підлітків 

Шанувальників аніме легко впізнати за зовнішнім виглядом: рожеве або синє волосся, навушники у формі котячих вушок, рюкзаки, обколоті значками із зображенням героїв.  

Вони часто проводять час в аніме-магазинах, де можна купити плакати, наліпки, манги, футболки, кружки, дакімакури – величезні подушки з зображенням персонажа, колекційні фігурки та іншу атрибутику. 

Інколи також можна зустріти «косплеєрів» –  хлопців та дівчат у костюмах героїв популярних аніме-ігор та серіалів.

За словами Тетяни Яіцької, середній вік, в якому захоплюються аніме, –  від 5 до 30 років. Якщо ваша дитина сильно занурилася в аніме –  не панікуйте, радять психологи.

«У більшості випадків участь у молодіжній культурі аніме – це нормально. Підлітки хочуть завести друзів, компанію, яка забезпечить спілкування, допоможе підняти самооцінку та впевненість у собі. Культура аніме – це всього лише засіб досягти цих цілей», –  вважає дитячий психолог та психотерапевт Лілія Міліневська.

Катерина Гольцберг пропонує розглядати аніме як субкультуру і також вважає, що в цьому немає нічого жахливого.

«Були субкультури рокерів, любителів хеві-металу, панки, потім були готи, емо. Підліткам потрібна субкультура, щоб відокремитися від батьків, говорити своєю особливою мовою», –  пояснює вона.

А будь-яка молодіжна культура за змістом – це тренування дорослого життя, пошуки себе, підкреслює Лілія Міліневська.

Вона розповідає, що у своїй практиці спостерігає позитивний вплив аніме на підлітків. Діти починають вивчати японську мову, підтягують англійську, коли потрібно довго чекати озвучки з японської на російську і навіть опановують японську кухню.

«Одна з частих скарг батьків психологу на дитину – вона нічого не хоче. Про підлітка, який захоплюється аніме, я точно можу сказати, що в нього є й інтереси, і мотивація, і сила волі. Ану спробуйте з підручних засобів створити аніме-образ, і ви зрозумієте, наскільки ваша дитина захоплена та вмотивована», –  каже психологиня.

Лілія Міліневська також використовує аніме для терапії підлітків.

«Діти складають на моє прохання списки аніме, які допомагають їхнім одноліткам справлятися з емоційними труднощами», – додає вона.

Тетяна Яіцька вважає, що захоплення манга та аніме – це мотивація для підлітка навчитися малювати, писати сценарії, створювати персонажів і навіть заглибитися у сферу творчого IT – навчитися працювати на графічному планшеті, анімувати, створювати комп’ютерні ігри.

«Багато з них переростають захоплення аніме, але знаходять майбутню професію», – розповідає експертка.

Як аніме пов'язане з суїцидами

Але чи може надмірне захоплення аніме викликати психічні розлади або навіть підштовхувати дітей до самогубств? Чи треба забороняти «шкідливу» продукцію, і як поводитися у ситуації, коли дитина втрачає цікавість до реального світу?

Коли країнами колишнього СНД пронеслася хвиля підліткових самогубств, психологи та педагоги почали шукати причини. У трагічних випадках звинувачували не лише славнозвісні «групи смерті», але й цілі соціальні мережі, де люблять проводити час підлітки, зокрема ТікТок.

Скрін з аніме «Зошит смерті»

Заборона – помилковий крок в боротьбі за здоров’я дітей, вважають психологи. До того ж насильства в японській культурній продукції не більше, ніж в мистецтві інших країн.Зробили це з метою вберегти підлітків від сцен насильства та запобігти самогубствам. В Україні також на сайті президента з’явилася петиція з вимогою заборонити аніме. Але набрала вона лише 85 голосів з необхідних 25 тисяч.

«Важко сказати, звідки беруться міфи про аніме. Адже в нашій та західній культурах насильства та дивної поведінки (дослівний переклад слова «хентай») не менше, а скоріше більше, ніж в японській», – вважає Тетяна Яіцька.

За словами Катерини Гольцберг, завдання батьків – не забороняти, а зрозуміти, що може приносити користь чи нашкодити.

Дитячі та підліткові самогубства – занадто складна тема, аби покласти всю провину за це на анімаційні серіали, вважає Анна Покровська.

Лілія Міліневська як приклад наводить дані Centers for Disease Control and Preventio щодо ризику суїцидальної поведінки.

«Суїцидальній поведінці сприяє комбінація факторів, до яких входять особисті, зокрема біологічні, характер стосунків та взаємодія в соціумі, небезпечне зображення самогубств в будь-яких ЗМІ. Фактори ризику збільшують вірогідність, але не можуть бути причинами», – каже психолог.

Тобто справжні причини самогубств криються у реальному, а не фантастичному світі. І судовим рішенням про заборону аніме їх не вирішити.

До речі, аніме «Зошит смерті» зовсім не закликає до самогубства, це – філософський детектив з елементами містики, який має мітку 18+.

Психологи радять все ж таки дотримуватися вікових цензів, встановлених виробниками аніме. Дуже часто головним героєм аніме є учень або учениця старшої школи, але аудиторія позначена як 18+.

«Японці – чесні люди. Якщо написано «18+», так воно і є», – каже Катерина Гольцберг.

Але це дуже важко проконтролювати батькам, бо в інтернеті є вільний доступ до контенту. Без довіри тут не обійтися. 

Батькам варто непокоїтись, якщо підліток у процесі захоплення аніме ізолюється – не спілкується з батьками, однолітками, стає агресивним, у нього змінюються апетит, сон та активність.

«Це причина звернутися до спеціалістів, щоб оцінити емоційний стан дитини та надати їй допомогу», – говорить Лілія Міліневська.

Але щоб не доводити дитину до такого стану, батькам треба постійно підтримувати діалог зі своїм підлітком. Ставитися до його захоплень, зокрема і до аніме, з цікавістю.

«Підліток відвертається від батьків у випадку нестачі поваги й довіри до його вибору, цінностям та рішенням. Тоді коли дорослі не помічають своїх критичних зауважень щодо здібностей, зовнішності, одягу, інтересів своєї дитини, коли продавлюють свою точку зору як єдину можливу», – каже Міліневська.

Аби дитина не пішла у свій дивний світ, треба не боятися аніме, не демонізувати його, а розбиратися, знати, спілкуватися, вважає Катерина Гольцберг.

«Подивіться аніме разом з дитиною. І навіть якщо там показують те, що не відповідає вашим сімейним цінностям або морально-етичним принципам, не забороняйте і не сваріть. А просто обговоріть це. Запитайте, що дитину приваблює в цьому фільмі? Можливо, вона бачить там щось інше, зовсім не те, що ви»– дає пораду психолог.

Ганна Покровська вважає, що спільний перегляд і спільне обговорення аніме фільму, серіалу, або гри – це прекрасний спосіб налагодити діалог з дочкою або сином та поспілкуватися на серйозні теми.

«Аніме-серіали дуже часто мають філософський сюжет, і про це можна роздумувати та говорити з підлітками. Вони, до речі, з великим подивом, а потім і повагою починають сприймати дорослих, які розбираються в аніме»– підкреслює Ганна Покровська.

Джерело фото Depositphotos

Приєднуйтесь до нашої сторінки й групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram

Поширити у соц. мережах: