Осінь – пора поетів та романтиків! То коли ж насолоджуватися красивими римованими рядками, як не восени? Тренуємо пам'ять разом з дітьми. Від нас добірка віршів з подихом осені.

1. Осінь

Нині осінь нас чарує,
Неповторна, чарівна,
Різні барви нам дарує
І дивує нас вона.
Виглядає так казково
Восени і парк, і гай,
Розмаїттям кольоровим
Прикрашає осінь край!

Автор невідомий

2. Лісом осінь походила

Лісом осінь походила –
Все навкруг позолотила.
Залишила лиш ялинку
Їжачкові на хатинку.
Галина Шевчук

3. Королева Осінь

Королева Осінь
Всіх до столу просить.
Всіх без винятку частує
Й для Зими запас готує.
Наталія Замрія

4. Через поле, через ліс

Через поле, через ліс,
Сірий зайчик хутко біг.
Мамі яблучка він ніс –
Буде ввечері пиріг!
Геннадій Горовий

5. Тихо осінь ходить гаєм

Тихо осінь ходить гаєм.
Ліс довкола аж горить.
Ясен листя осипає,
Дуб нахмурений стоїть.
І берізка над потоком
Стала наче молода.
Вітер, мовби ненароком,
Їй косиці розпліта…
Автор невідомий

6. Осінь

Сіла осінь на порозі,
Довгі коси розплела,
Спілі яблука на возі
До бабусі привезла.
Вітром двері відчинила:
- Дари з воза забирайте!
Павутинкою злетіла:
- Через рік мене чекайте!
Лідія Новикова

7. Жабка

Журилась під осінь
Малесенька жабка:
Уже потемніла
У соняха шапка
І жовтими стали
Листочки у клена,
А я іще й досі
Зелена-зелена!...
Лідія Повх

8. Їжачок

Що несе на спинці
Спритний їжачок?
Золотий листок.
Що несе на спинці
В дощик і сльоту?
Він несе на спинці
Осінь золоту.
Григорій Усач

9. В жовтні жовте сонце гріє

В жовтні жовте сонце гріє
Так, що все навкруг жовтіє.
Жовті квіти і листочки
Жовті дині й огірочки,
Що достигли на насіння,
Бо прийшла пора осіння.
Анна Черинь

10. Зажурилась бджілка

Зажурилась бджілка…
Що робити має,
Бо у полі жовкнуть квіти,
Де медок збирає.
Де медок збирала –
Де вона гуляла,
Там ті квіти, ясні квіти
Осінь притоптала.
І зима надійде,
Вкриє гори й доли,
Хто заплаче за квітками,
Як не тіїї бджоли.
В. Гренджа-Донський

11. Осіннє

Струсила грушка листя шерехке.
Струсила і, зажурена, зітхає.
Бо дощ осінній все іде та йде,
А в неї одежини вже немає.
По листі мокрому, як сірий корабель,
Пройшов їжак. Задумався, спинився:
Було ж тут груш, і яблук, і морель…
А світ узяв і так перемінився.
Оксана Кротюк

12. Осінь фарби готувала

Осінь фарби готувала,
У відерця наливала.
Змішувала, чаклувала,
Потім все розфарбувала.
Придивіться, все довкола
Стало різнокольоровим!

Наталія Замрія

13. Каштанчик

Ось червоний
Впав листок,
А за ним
Каштанчик – скок!
Жовтий лист
На землю ліг,
Слідом знов
Каштанчик – плиг!
День за днем
Таке підряд –
Падолист,
Каштанопад.
Галина Маніва

14. Осінь

Вітер з пожовклим листком
Грається в котика-мишки.
То поженеться біжком,
То підкрадається нишком.
Ну, а коли спійма,
Буде, дітки,
Зима.
Віктор Терен

15. Вулиця в жоржинах

Вже небо не таке, як влітку.
В жоржинах вулиці й хати.
Снує павук тоненьку нитку –
Наводить між гілля мости.
В імлі ранковій сяють роси,
На вуха шапку гриб натяг.
Птахи, на крила взявши осінь,
Курличуть журно в небесах.
Пишаються зерном стодоли,
А сіно складено в стіжки.
І пахнуть медом доокола
Земля, і сонце, і грушки.
Оксана Кротюк

16. Вовк  осінньою порою

Вовк  осінньою порою
Примостився під сосною –
Шиє валянки вовчисько,
Бурмотить: «Зима вже близько.
Шубу теплу власну маю,
Лапи в валянки сховаю.
Ще пошию рукавиці
Вовченятам і вовчиці».
М. Тарасич

17. Осінь

Сіла осінь на порозі,
Довгі коси розплела,
Спілі яблука на возі
До бабусі привезла.
Вітром двері відчинила:
Дари з воза забирайте!
Павутинкою злетіла:
Через рік  мене чекайте!
Лідія Новикова

18. Вітерець-пустунець

Між дерев гарцює.
Я візьму свій олівець,
Осінь намалюю.
Верби в жовтому вбранні
Опустили віти.
Відлітають журавлі,
Журяться за літом…
Валерій Зінченко

19. Осопас

Ось осінні оси – ось!
Я пасу осінніх ос.
Синю сливу роздушу,
спілу грушу надкушу –
відкушене сам з’їм
надкушене дам їм.
А кісточку та зернятка
Хай ковтає чорна грядка.
Богдан Стельмах

20. Листок

Наче в нашому саду
Літа й не бувало, –
Я під вишнями іду,
Листя геть опало.
Голі вишні і бузок
В тихому підтинні.
Он лише один листок
Звис на павутинні.
Зачепився нашвидку
За гіллячку нижню.
Видно, боляче листку
Покидати вишню.
Я візьму його мерщій,
Занесу до хати.
Він у читанці моїй
Буде сумувати.
В. Швець

21. Осінь

Сад листочки розгубив,
Розкружляв, розвіяв.
Причаїлися гриби
В сонечка на віях.
Струни рвуться у стерні
І летять у вирій,
Ніби птахи неземні –
Золоті та сірі.
І виступає багряно
Серце у калини.
Ось листок летить над нами –
З саду – у долину.
Тетяна Винник

22. Вересень

У вересня щедра рука.
Заходьте! – він з двору гука.
І яблука трусить з гілок,
І сипле в портфелі сливок,
Солодкий зрива виноград –
І кожен з нас вересню рад.
Бо щедра, ой щедра рука
У вересня-садівника.
Тамара Коломієць

23. Жовтень

Співає вітер-бандурист,
Луна мелодія осіння,
З дерев спадає жовтий лист,
Вкрива дерев коріння.
Пливуть лебідками хмарки,
Небес палітра синя,
Акордом хлюпають ставки,
Літає павутиння.
Валентина Бондаренко

24. Жовтень

Тихо осінь ходить гаєм.
Ліс довкола аж горить.
Ясен листя осипає,
Дуб нахмурений стоїть.
І берізка над потоком
Стала наче молода.
Вітер, мовби ненароком,
Їй косиці розпліта…
Надія Приходько

25. Дари осені

Восени врожай збирають
На городах і в садках.
Груші, яблука звисають
На тонесеньких гілках.
В лісі білочка руденька
Під пеньком знайшла грибок.
Ухопила — та хутенько
Заховала в теремок.
Галина Шевчук

26. Покрова

Угорі росте підкова,
По зірках іде Покрова.
Вкриє землю оберігом –
Або листям, або снігом.
Йди, Покровонько, до нас,
Хай настане добрий час –
Козакам і воякам,
Й всім на світі діточкам!
Тетяна Винник

27. Листопад

Осінь, осінь, листопад,
Жовте листя стелить сад,
За моря в краї далекі
Відлетіли вже лелеки.
Хмари небо затягли,
Вітер віє з-за гори,
Ходить осінь листопадом,
Жовте листя стелить садом.
Анатолій Житкевич

28. Іде осінь

Вже зриває вітер
Золото беріз
Застогнали віти,
Похилились вниз.
Листячко тріпоче,
Сумно шелестить,
Заховатись хоче,
Боязко тремтить.
Осінь йде полями,
Стелить килими.
Вже не за горами
Білий кінь зими.
Марко Вовчок

29. Золота осінь

Ще недавно в небі синім
Пролітали журавлі,
А сьогодні в безгомінні
Ходить осінь по землі.
І від краю і до краю,
Від двора і до двора
Золотого урожаю
Знов до нас прийшла пора.
Олександр Бродський

30. Осінь, наша осінь

Осінь наша, осінь —
Золота година,
Неба ясна просинь,
Пісня журавлина,
Бабиного літа
Довгі, білі коси...
І дорослі й діти
Люблять тебе, осінь.
Та не тільки славна
За свою ти вроду —
Урожай іздавна
Ти несеш народу:
Щедра і дорідна,
Пахнеш ти медами,
Славиш край наш рідний
Зерном і плодами!
Марія Познанська

31. Золота осінь

В парках і садочках,
На доріжки й трави,
Падають листочки
Буро-золотаві.
Де не глянь, навколо
Килим кольористий,
Віти напівголі
Й небо синє-чисте.
Метушні немає,
Тиша й прохолода –
Осінь золотая
Тихо-ніжно ходить.
Катерина Перелісна

32. Золоті квітки

Вишиває осінь на канві зеленій
Золоті квітки.
Квіти оживають, і з дерев спадають
Жовті нагідки.
Яблука і груші падають на землю,
Боки, спини б'ють.
Люди їх збирають, у мішки ховають,
Кури їх клюють.
Бавляться дітками, бавляться квітками,
Моляться батьки.
Вишиває осінь на канві зеленій
Золоті квітки.
Олександр Олесь

33. Осінь

Непомітно з’явилася осінь –
День коротшим стає щодоби.
Глянь, берізки – уже златокосі,
І в дубів багряніють чуби.
Вже у теплі краї відлетіли
Сонцелюби – дзвінкі журавлі,
Не страшні їм тепер заметілі
На далекій південній землі.
Валентин Бичко

34. Шипшина важко віддає плоди…

Шипшина важко віддає плоди.
Вона людей хапає за рукава.
Вона кричить: – Людино, підожди!
О, підожди, людино, будь ласкава.
Не всі, не всі, хоч ягідку облиш!
Одна пташина так мене просила!
Я ж тут для всіх, а не для тебе лиш.
І просто осінь щоб була красива.
Ліна Костенко

35. Дощова осінь

Водить осінь хороводи
То із листя, то з дощів.
На прогулянку виходять
Парасолі і плащі.
Там розмову парасолі
Із плащами завели:
«Ах, як довго у неволі,
У темниці ми були.
Та вернулися тумани,
Задощило в небесах,-
І ми знову у пошані,
Знов нас носять на руках».
І прийшли тоді до згоди
Парасолі і плащі,
Що найбільша насолода –
Це коли ідуть дощі.
Анатолій Качан

36. Красива осінь вишиває клени...

Красива осінь вишиває клени
Червоним, жовтим, срібним, золотим.
А листя просить: – Виший нас зеленим!
Ми ще побудем, ще не облетим.
А листя просить: – Дай нам тої втіхи!
Сади прекрасні, роси – як вино.
Ворони п'ють надкльовані горіхи.
А що їм, чорним? Чорним все одно.
Ліна Костенко

37. Завтра нас усіх чекає осінь

А завтра нас усіх чекає осінь –
Красива, фантастична, золота!
І вересневі ранки – теплі, босі,
І вечори, й холодна ніч густа…
І кава ароматна на світанні,
І неба ясно-синя височінь…
Нехай ця осінь втілює бажання,
Тож відпускайте мрії в далечінь!
Вікторія Чорній


Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram