Під час розмови від співрозмовника майже не чути слова “я” – завжди “ми” або “команда”. За посадою освітнього омбудсмена, яку Сергій Горбачов посідає неповний рік, – щоденна робота команди фахівців.

Омбудсмен розповідає, що на розгляд скарги або звернення часом витрачають годину. А іноді – кілька днів. Буває, конфлікт настільки гострий, що доводиться виїжджати “на місце”, аби всіх вислухати й допомогти з вирішенням.

Також каже, що скарг під час карантину стало майже в 4 рази більше. А до системних проблем, з якими звертаються вчителі, додалося врізання зарплати.

Журналістка “Нової української школи” поговорили із Сергієм Горбачовим про розбудову служби освітнього омбудсмена, зміни до законодавства, медіацію під час конфлікту, системні проблеми в освіті і про те, як вдається їх розв’язувати.

ЩО ВДАЛОСЯ, А ЩО – НІ

Штат освітнього омбудсмена укомплектували в листопаді, офіційно прийняли на роботу і завершили – у січні. Нині це – 15 працівників у 4 відділах:

  • Адміністративний відділ, обов’язки якого – організаційна робота, щоби забезпечити безперебійну роботу служби.
  • Юридичний відділ, який щоденно розглядає звернення та готує відповіді на них, аналізує нормативну базу, готує пропозиції щодо змін до нормативних актів, бере участь в особистих прийомах освітнього омбудсмена та виїжджає на місце.
  • Відділ медіа, аналітики та IT, який підтримує сайт та офіційну сторінку освітнього омбудсмена у Facebook, проводить дослідження та опитування, оприлюднює результати.
  • Відділ психолого-методичної підтримки, який розглядає звернення та шукає вирішення конфліктів.

За словами Сергія Горбачова, складніше – сформувати громадські ради (у першому інтерв’ю на посаді він висловив прагнення зробити громадські приймальні, – ред.). Нині команда планує винести на громадське обговорення проєкт етичного кодексу Служби освітнього омбудсмена для штатних та позаштатних працівників. Далі – його затвердять разом із Положенням про громадських радників. Потім буде конкурс на ці посади. Опісля – радники зможуть створювати регіональні громадські приймальні.

До слова, команда вже провела психологічну, юридичну й комунікаційну стратегічні сесії. Восени й на початку зими також організовували круглий стіл на тему фінансової аналітики. А саме – про відкриті дані та прозорість в освіті.

“Кілька тижнів тому я брав участь у засіданні робочої групи Кабміну, яка, як і я, переймається тим, щоби запровадити єдину інформаційну платформу, на якій можна було б переглядати фінансування освіти. Якщо все зроблять, як треба, то там можна буде переглянути й Закон “Про Державний бюджет України”, і звіт про закупівлю класної дошки в конкретний клас конкретної школи”, – ділиться Сергій Горбачов.

А ще омбудсмен разом із колегами з відділу медіа, юристами та психологами запустили проєкт “Запитай дитину про булінг”. Ініціатива спрямована на те, щоби надати батькам і вчителям інструменти для непоширення булінгу. А в межах юридичного практикуму, який команда провела в лютому, разом із суддями та психологами проаналізували наказ МОН № 1646 від 28 грудня 2019 р. Зрештою, каже Сергій Горбачов, наказ докладно описує протоколи й порядок реагування на булінг.

Також Сергій Горбачов працював із робочою групою над Законом “Про повну загальну середню освіту”. Це, каже, – найбільш ґрунтовний внесок до законодавства. І нещодавно надіслав звернення до Комітету Ради й до виконувачки обов’язків міністра освіти і науки з пропозицією скасувати ДПА для тих учнів, які вже здобули повну загальну середню освіту і цьогоріч не планують вступати до вишів.

“Моя позиція така: цьогоріч треба було звільнити випускників від ДПА. А ЗНО, яке треба учням для вступу до вишів, провести тоді, коли ми будемо до цього готові, за умови протиепідеміологічних заходів. До прикладу, у серпні. Бо сценарій, що вже ухвалили, і який починається 25 червня, має ризик провалитись. Уже 4 червня випускники отримали запрошення на участь у тестуванні. І зупинити процес неможливо.

А якщо всюди не запрацює громадський транспорт? Тоді не реалізовуватиметься право на освіту. А якщо загостриться ситуація з коронавірусом? Ніхто не знає, що робити в таких випадках.

Однак пропозиція не знайшла підтримки в Кабміні”, – каже Сергій Горбачов.

ХТО ЗВЕРТАЄТЬСЯ І ЯКІ ЗВЕРНЕННЯ НАДХОДЯТЬ

До служби омбудсмена надходять звернення і пропозиції до Міністерства освіти і науки, Верховної Ради та до інших органів центральної ради.

“За час моєї роботи омбудсменом я дізнався про освіту більше, ніж за все попереднє життя. Йдеться про те, що органи, які в Україні займаються освітою, мають визначене коло запитань. Наприклад, Директорат вищої освіти МОН опікується питаннями вищої освіти й не розглядає те, що стосується дошкільної або загальної середньої освіти. А от звернення, які до нас надходять, охоплюють увесь спектр проблем усіх рівнів освіти: від дошкільної до освіти дорослих”.

Звернення, які надходять до служби, фіксують у базі. Щоправда, поки вручну. Автоматизовану систему документообігу мали закупити в березні, але це не вдалося зробити через карантин.

Починаючи з листопада 2019 року, до офісу омбудсмена надійшли приблизно 800 звернень. Водночас, половина – за останні 2 місяці. Тому нині команда, окрім усього, перебудовує внутрішню роботу – структурує звернення.

Скарги останніх місяців, за словами Сергія Горбачова, – це переважно звернення від учителів. На початку року вони стосувалися відмови сплачувати надбавки вчителям, які пройшли сертифікацію. Тоді команді довелося робити роз’яснення, майже щодня телефонувати, пояснювати керівникам на місцях законні права педагогічних працівників.

“Врешті, я задоволений результатом: сертифіковані вчителі отримали чесно напрацьовані кошти”, – каже Сергій Горбачов.

Скарги останніх місяців, за словами Сергія Горбачова, - це переважно звернення від учителів.

Під час карантину вчителі зверталися теж щодо фінансових порушень. Омбудсмен каже, що саме педагоги виявилися найбільш незахищеними від свавілля місцевих чиновників. До прикладу, їм урізали зарплати, посилаючись на статтю 113 Кодексу законів про працю в Україні.

“Але ця стаття стосується так званого простою – коли людина взагалі не працює. А здебільшого учителі працювали. І треба визнати – працювали набагато більше, ніж до карантину. Хоча батьки звертаються також – переважно щодо права дитини на освіту і неорганізації дистанційного навчання”.

Також, за словами Сергія Горбачова, часто до служби омбудсмена звертаються профспілкові організації. І це, каже, найбільш дієвий варіант: коли люди не пасивно закликають до допомоги, а готові діяти спільно. Але їм бракує підтримки і правової обізнаності, аби правильно формулювати свої вимоги.

“Є приклади, коли нам на сторінці пишуть подяку за те, що ми допомогли роз’яснити правове питання і створили медійний або офіційний тиск. Усе це – щоби права людини дотримувались. Це мене надихає, незважаючи на всю складність та конфліктність такої роботи. Адже коли бачиш кількість порушень прав учнів, батьків і вчителів, іноді стає трохи ніяково”, – зізнається омбудсмен.

ЯКІ СИСТЕМНІ ПРОБЛЕМИ В ОСВІТІ

1. Системна проблема, яка була відома освітянам, а тепер стала зрозумілою всім, – це брак належних умов для дистанційного навчання. Так, служба освітнього омбудсмена провела онлайн-опитування й отримала понад 8000 відповідей. До прикладу, стало відомо, що 19% батьків погіршили своє ставлення до вчителів, а понад 46% його не змінили. Водночас, не задоволені навчанням дитини під час карантину 27% батьків, решта – задоволені або частково задоволені.

“Але результатом, який мене надихає, виявилося те, що 27% опитаних, майже третина, покращили своє ставлення до школи та вчителів. Це важливо, бо показує: хто як працює, наскільки професійно та відповідально ставиться до своєї роботи – таку довіру й має”, – переконаний Сергій Горбачов.

Також нещодавно команда омбудсмена проаналізувала нормативну базу про використання комп’ютерної техніки в школах. Окрім всього, в аналізі йдеться про те, що нормативні акти, які використовуються, ухвалені ще за часів Радянського Союзу. А деякі – російські.

2. Автономія закладів освіти: фінансова й кадрова. Це, за словами омбудсмена, також стало видно під час карантину. Йдеться про те, що чимало керівників шкіл не готові до автономії, адже бояться брати на себе відповідальність.

“Директори настільки налякані попереднім радянським досвідом, що постійно ставлять собі запитання: “А раптом прийде перевірка й мене покарає?”. Ну, за що? Це стосується й нарахувань, й організації дистанційного навчання, і примусу виходити на роботу.

Є, звісно, й інші випадки – коли школа каже: “Ми готові до самоврядування, але нам не дають, не хочуть втрачати контроль над грошима”. Тоді ми теж втручаємося і висловлюємо свою позицію щодо цього”, – пояснює Сергій Горбачов.

3. Побори з батьків. За словами омбудсмена, пункт 7 статті 11 нового Закону “Про повну загальну середню освіту” визначає, що будь-яка освітня програма, яка вимагає від батьків внесків за те, що туди залучать дитину, є незаконною. Це стосується програм, які вимагають від батьків регулярно сплачувати певні суми в комунальному закладі за безоплатну освіту.

Позиція омбудсмена така: якщо батьки хочуть, щоби ту чи іншу програму запровадили, то мають надіслати запит директору школи та управлінню освіти. Цю програму можуть закупити за бюджетні кошти.

4. Недосконалість законодавчої бази – це ще одна системна проблема. Я бачу, що робиться багато, але ніколи не буде робитися достатньо. Завжди буде щось таке, що можна робити інакше, якісніше. І коли чую запитання “Скільки можна реформувати?”, то моя відповідь така: скільки живемо, стільки й будемо реформувати. Вочевидь, вона комусь не сподобається. Це ж бо безкінечний процес.

Освіта відображає запит суспільства: якщо суспільство змінюється – має змінюватися освіта. На жаль, не всі це розуміють”.

5. Невміння й небажання комунікувати. До Служби омбудсмена часто надходять звернення про те, що школа, університет або коледж вчасно не сказали: “Ми зробили це тому, що…”. Це може стосуватися й поділу класів, і переведення на другу зміну, і закриття або реорганізації шкіл, і відкриття опорних шкіл.

“Наприклад, місцева або районна рада ухвалює рішення закрити школу, у якій навчаються 5 дітей. Зрозуміло, що жоден бюджет такого не витримає, а діти не отримують освіту належної якості. Але місцева влада не пояснює людям, чому це робить, які наслідки будуть для дітей, учителів і батьків, як захищатимуть права всіх під час такої реорганізації.

Особливо прикро тоді, коли відділ освіти робить усе грамотно з управлінського погляду: передбачає транспорт до школи, підвищує рівень забезпечності школи, до якої переводять дітей, забезпечує додаткові переваги для батьків тощо. Але про це ніхто не знає.

Тоді я кажу: “Чому ви про це не розповідали людям?”. А вони відповідають, що передали інформацію директору школи. Але до чого тут директор? Це – вплив на життя людей, яким треба все пояснити. Їх найбільше лякає невизначеність. І її може й має усувати місцева влада”.

ЯК ВИРІШУЮТЬ ПОРУШЕННЯ ПРАВ І СКІЛЬКИ ЧАСУ НА ЦЕ ТРЕБА

Освітній омбудсмен та Служба відновлюють порушення прав по-різному: надсилають листи, телефонують та переконують порушників. Якщо не вдається переконати – освітній омбудсмен має право висувати вимоги, за невиконання яких із березня 2020 року статтею 188-55 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність посадових осіб. Якщо за рішенням суду на порушників накладають штраф, він зараховується до державного бюджету. Однак таких випадків ще не було.

“Поки вистачає попередження про можливість застосування санкцій, розмов, офіційних листів і вимог. Скажімо, коли людей безпідставно й незаконно виганяли на роботу під час карантину, я публічно висловлювався про те, щоби директори припинили це робити. А ще ми писали офіційні вимоги. Це спрацювало.

Хоча, гадаю, рано чи пізно трапиться випадок, коли хтось відмовиться виконувати законні вимоги освітнього омбудсмена, аби відновити порушені права, – і ми будемо подавати до суду. Але до цього треба бути готовими – над цим ми працюємо”.

Якщо людина говорить: "Прошу відновити справедливість", то часто незрозуміло, що вона має на увазі. Ми просимо сформулювати в конкретних вимірюваних діях. Наприклад, закупити обладнання.

На розгляд однієї справи служба освітнього омбудсмена може витратити як кілька годин, так і кілька днів. Усе залежить від складності. Наприклад, якщо людина звертається за консультацією із запитанням “Чи має право хтось робити щось?”, то, найімовірніше, відповідь вдасться дати швидко. Адже здебільшого запитання – типові, і хтось уже про це запитував.

Утім, є запитання, для вирішення яких омбудсменові треба приїхати до закладу освіти і провести особистий прийом – аби вислухати сторони конфлікту й запропонувати рішення. З листопада таких виїздів – орієнтовно 20.

“Це – складна й емоційно виснажлива робота. Був випадок, коли ми спілкувалися приблизно 8 годин із батьками та вчителями, переглядали документацію, вивчали питання. Під час такої розмови нам треба вимагати від людей фактів і конкретних вимог. Чого саме вони хочуть?

Якщо людина говорить: “Прошу відновити справедливість”, то часто незрозуміло, що вона має на увазі. Ми просимо сформулювати в конкретних вимірюваних діях. Наприклад, закупити обладнання. Зрештою, ми вирішуємо десь 90% звернень, коли люди кажуть, що отримали те, про що запитували, і те, чого прагнули”.

Сергій Горбачов зізнається, що бувають конфліктні ситуації, під час яких виникає проблема статусу омбудсмена. Мовляв, конфлікт, за класичною теорією порозуміння, має вирішуватись у вигляді безоціночної медіації між сторонами. Тобто посередник не має права казати: “Тут ви маєте рацію. А тут ви не маєте рації”. Він має вислухати й допомогти.

Проте така система суперечить обов’язкам омбудсмена. Адже, за Законом “Про освіту” й за положенням “Про освітнього омбудсмена”, йому треба з’ясувати факти звернення, зробити висновок, чи є порушення прав, і діяти залежно від ситуації.

“Коли ми з колегами приїжджаємо на місце конфлікту і вислуховуємо людей, то я змушений говорити: “Вибачте, тут порушені права іншої людини”. А це, звісно, не влаштовуватиме ту людину, якій я це кажу.

А коли я в ролі медіатора, який усіх слухає й не дає жодних оцінок, то починається тиск на мене. Розумію, що кожна людина має право висловитися й бути вислуханою. Я це роблю. Однак, проаналізувавши ситуацію, іноді мушу повідомити, що хтось порушує права учасників освітнього процесу. І коли я це скажу, то вийду з ролі медіатора і стану арбітром, який виносить кінцеве рішення”.

Нині команда має психологів, які допомагають організувати медіацію та досягти порозуміння. Але попереду, каже Сергій Горбачов, – велика та складна робота.

“Права в освіті – різні. Але часто вони перетинаються. Тоді треба шукати рішення, щоби припинити порушення, водночас не блокуючи шлях до порозуміння. Я знав від самого початку роботи, що це буде найскладнішим. І мої очікування виправдовуються. Але ми й далі працюємо, щоби захищати права в освіті й робити українську освіту більш людяною і якісною”.

Марія Марковська, “Нова українська школа”