Професійні успіхи не тішать, похвала від керівництва не викликає почуття гордості за себе, а часом і взагалі здається, що ви займаєте чуже місце і незрозуміло за що отримуєте зарплатню? Якщо такі думки вам знайомі, то ви маєте синдром самозванця. Не хвилюйтеся, ви в цьому не самотні. За статистикою синдром самозванця не дає спокійно жити близько 70% успішних людей і, що найцікавіше, – страждають ним справжні професіонали своєї справи. Вирішили розібратися, що це за синдром і чому він стоїть на шляху до досягнення вами успіху.
Синдром самозванця – це навмисне применшення своїх успіхів. Людина з цим синдромом впевнена, що вона не заслуговує визнання, досягнення не мають нічого спільного з її інтелектуальними здібностями чи навичками, а всі її перемоги – випадкові.
Уперше про синдром самозванця згадали у 70-х роках минулого століття. Про нього заговорили психологині Поліна Кленс та Сюзанна Аймс. Вони помітили, що люди, які досягли чималих висот, не можуть їх визнати і перебувають у постійному страху бути викритим як «самозванці». Попри будь-які докази, пацієнти були переконані, що вони шахраї, які займають чуже місце або присвоюють чужі нагороди.
Частина дослідників переконана, що більше до синдрому самозванця схильні жінки: вони частіше вважають, що отримали посаду через свою зовнішність чи інші якості, а не завдяки наполегливій праці. Проте більша частина сучасних вчених з цим не погоджується і стверджує, що від синдрому самозванця однаково страждають як жінки, так і чоловіки. Останні дані свідчать, що представники ЛГБТ-спільноти та темношкірі люди частіше інших вважають, що отримали роботу, підвищення або цікавий проєкт незаслужено: їм здається, що зараз просто модно мати такого співробітника. Це пов’язано з популяризацією рівноправного ставлення до всіх без винятку.
Хоч і синдром самозванця серйозно ускладнює життя, він не належить до психічних розладів. Більшість людей применшують свої успіхи лише деякий час, але є й ті, які існують разом із синдромом самозванця все життя.
Синдром самозванця часто виникає у перфекціоністів, які звикли кожну справу, за яку беруться, доводити до ідеалу. Тож якщо кінцевий результат не подобається, попри те, що отримано схвалення керівництва, – перфекціоніст вважає себе шахраєм. Також синдром самозванця часто існує поруч з комплексом відмінника: така людина чекає оцінки кожного свого кроку та постійно порівнює себе з іншими колегами, вважаючи їх кращими.
Найперше від синдрому самозванця страждає ваша впевненість у собі. Коли рівень самовпевненості падає, ви боїтеся висловлювати власні ідеї, відстоювати свою точку зору, спілкуватися з клієнтами тощо. Все це негативно відбивається на роботі й з часом кар’єрний зріст чи надбавку до зарплатні може отримати ваш колега, а не ви, як планувалось раніше. У задавнених випадках синдром самозванця може призвести до професійного вигорання або, навіть, депресії.