Діти навчаються і розвиваються по-різному: для одних навчання – це складно, для інших – легко. У кожного свої спосіб і стиль навчання, темп і мотивація. Тому у фінських школах застосовують диференційований підхід.

Звісно, це не нова для України ідея, але поглянути на досвід колег ніколи не зайве. Тим паче, що диференціація у фінських школах стосується всіх учнів, кажуть тренери в межах проєкту “Фінська підтримка реформи української школи”, які провели тренінг для регіональних тренерів НУШ.

Чому диференціація – найкращий шлях, як навчати клас із різними дітьми (тобто будь-який клас), дізнавалася журналістка “Нової української школи”.

ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ЗАДЛЯ ІНКЛЮЗИВНОСТІ ШКІЛ

Диференціація – один із методів, який дозволяє враховувати різноманітність учнів та різні потреби, а також підвищити мотивацію до навчання. Вчитель планує і адаптує викладання відповідно до індивідуальних потреб учнів, концентрується тільки на тому, що актуально в педагогічних ситуаціях, вірить у зростання та навчання кожного учня і підтримує кожного. Підтримка стосується не тільки учнів, які мають труднощі в навчанні, а всіх..

Вчителька початкових класів, викладачка Гельсінського університету Аня Хурінайнен-Косунен каже, що за останні роки різноманітність у фінському суспільстві збільшилась.

“Якщо раніше концепція інклюзії була насамперед пов’язана з освітою дітей з особливими освітніми потребами, то тепер у сферу обговорення потрапили питання етнічних меншин, расової приналежності, сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності”.

Аня Хурінайнен-Косунен, вчителька початкових класів, викладачка Гельсінського університету. Фото: Марія Матяшова

Концепція інклюзивного навчання у Фінляндії передбачає:

  • Різноманітність. Розуміння того, що кожна людина унікальна.
  • Рівний підхід до кожного. Здатність школи побачити/розпізнати і зрозуміти потреби дітей.
  • Участь. Здатність школи стимулювати учнів до участі.

Фіни розуміють інклюзію не тільки як рівні освітні можливості для всіх, а і як навчальні стратегії і структури, що гарантують усім учням успішне навчання.

За словами Аньї, інклюзивне навчання – це коли всі одне одного поважають і вчаться разом, відчувають, що кожен є частиною групи чи класу. Для цього учні мають відчувати себе з безпеці, не мати жодного страху.

Це про хороший клімат у класі, атмосферу відкритості, безпеки і схвалення. Для забезпечення цього, за словами фінських тренерів, варто запитувати себе: “Якими я хочу бачити своїх учнів у майбутньому?”, “Чого я хочу, щоб мої учні навчилися?”, “Яку підтримку я надаю кожному? Як ціную кожного?”, “Що я роблю для досягнення цих цілей?”.

Звісно, використовувати диференціацію – це не легко. Анья викладає у 2 класі, де навчаються четверо дітей з інтенсивною підтримкою і двоє потребують спеціалізованої (маються на увазі діти з ООП – ред.).

“Це означає багато планування, організації, підготовки диференційованого матеріалу”.

Важливо знати, як планувати диференційоване навчання, чітко визначити цілі.

“Але якщо ви хороший практик і знаєте, що робити, то достукатися до кожного цілком можливо, – додає Анья. – Кожен учень може рухатися і розвиватися з того рівня, який у нього є. Можливо діти не мають проблем із навчанням, але є проблеми емоційних чи поведінкових порушень”.

За її словами, насамперед молоді вчителі вважають диференціацію важким методом:

“По-перше, ви повинні дуже добре знати своїх учнів. Які в дітей характери і темпераменти, швидкість і стиль навчання, здібності…

По-друге, молоді вчителі не завжди знають, які інструменти використовувати, щоб впоратися з проблемами, які виникають під час уроків”.

Приклади диференціації у класі – спеціальна підтримка:

,p.

НАВЧАННЯ УЧНІВ, ЯКІ НАЙБІЛЬШЕ ПОТРЕБУЮТЬ ДОПОМОГИ

Навчання учнів із найбільш важкими порушеннями розвитку може бути організоване за сферами діяльності, а не за предметами. Це – рухові навички (сприйняття тіла), комунікаційні, соціальні, когнітивні, навички повсякденного життя. Дитина з ООП відвідує (або частково) заняття за предметами, має свої навчальні плани та індивідуальні програми, метою якиї є саме розвиток перелічених навичок.

У фінських школах є розподіл підтримки, яку надають учням:

  • Звичайна (для всіх учнів, які з певної причини мають прогалини в навчанні);
  • Інтенсивна (для дітей із поведінковими порушеннями);
  • Спеціалізована (для дітей з інтелектуальними і фізичними порушеннями).

У педагогічних університетах останні 15 років є обов’язковий курс зі спеціальної педагогіки, який проходять усі вчителі початкової школи. Для предметників він опціональний, але більшість його обирають.

“Коли я навчалася, таких курсів не було. Тому я проходила цей курс потім, адже розуміла, що такі знання і навички потрібні в роботі з дітьми”, – каже Анья.

Також у школах Фінляндії є кілька спеціальних вчителів. Скільки – залежить від кількості дітей з ООП.

“У моїй школі є три спеціальних вчителя в початковій школі – на 100 дітей (не тільки з ООП – ред.). У середній школі – 250 учнів і два спеціальних вчителя. Окрім того, якщо школа може дозволити собі, то є асистенти вчителів, психолог і соціальний працівник (якщо не може, то вчителю допомагає лише спеціальний педагог – ред.)“. 

ТИПИ ДИФЕРЕНЦІАЦІЙ

Як уже було зазначено, диференціація навчання у фінських школах стосується не тільки учнів з особливими освітніми потребами. Є чимало її видів.

Диференціація за здібностями учня:

  • Навчання має бути зосереджене на зоні найближчого розвитку учня (Виготський, 1978): що учень вже знає і чого він може досягти за допомогою підтримки.
  • Виявлення початкового рівня (діагностичні дослідження) і далі – планування навчання та підтримки, щоб навчання було складнішим, ніж поточний рівень учня.
  • Диференціація цілей із загальної освітньої або індивідуальної освітньої програми.
  • Диференціація підтримки навчання: час, обсяг і глибина змісту навчання.
  • Диференційовані матеріали та вправи, асистент вчителя або асистент для дітей з ООП, менша група тощо.
  • Високі досягнення: більш складні і великі вправи.

Диференціація за профілем навчання учня:

  • Профіль навчання означає різні способи, за допомогою яких учні вчаться найкраще (до прикладу, комусь краще вдаються письмові роботи, іншим – усні тощо).
  • Знання своїх учнів – це ключ до дифереренціації. Різні стилі навчання і темперамент.

Наприклад:

  • Хтось не може впоратися з шумом і йому/їй потрібні беруші або захисні навушники, щоб зосередитися.
  • Для когось найкраще читати книгу на дивані, для іншого – на підлозі.
  • Хтось найбільше виграє від групової роботи.
  • Універсальні і різноманітні методи роботи для всіх.
  • Стилі навчання (слуховий, візуальний, тактильний) і темперамент.

Диференціація відповідно до гнучких груп:

  • Групи формуються згідно з педагогічною доцільністю.
  • Загальні цілі – це спільна відповідальність за дії та результати.
  • Найкраще працюють групи з трьох-чотирьох учнів.

Ролі в команді можуть бути такі: читач, клерк, шукач картинок, ведучий тощо.

Або: голова, секретар, ведучий тощо.

Або: науковий співробітник, викладач, професор, лаборант тощо.

Види груп:

  • Однорідні групи: схожі типи учнів, згруповані разом.
  • Гетерогенні групи: різні учні, згруповані разом.

Диференціація через методи роботи і процеси навчання:

  • Індивідуальна робота.
  • Робота з партнером, працює для всіх предметів (наприклад, перевірка домашніх завдань, відпрацювання нового за допомогою практичних навчальних посібників, ігор, дискусій тощо).
  • Можуть бути як однорідні, так і гетерогенні партнери. Це залежить від вправи.
  • Групова робота (наприклад, проєкти, робота на різних етапах активності, інтегровані предмети).

Диференціація на основі фізичного середовища навчання:

  • Як організовані навчальні простори – практичність, комфорт?
  • Чи можна працювати поодинці або в групах?
  • Чи легко учням дістати інструменти, речі, книги, прилади тощо?
  • Різні точки активності у класі.
  • Різні простори та точки активності поза класною кімнатою.

Диференціація залежно від емоційного середовища навчання:

  • Належність до групи – рівність, почуття єдності.
  • Відкритий клімат навчання – це нормально досягати успіху і зазнавати невдачі, мати сміливість запитати, робити помилки.
  • Безпечне, взаємоповажне, підтримувальне та заохочувальне навчання.
  • Диференціація (для низьких і високих досягнень) є природною частиною навчання.
  • Схвальна і позитивна атмосфера.

Диференціація за допомогою матеріалу:

  • Диференціація навчальних посібників (посібник для дітей із певними порушеннями, посібник зі складнішими завданнями, Брайлем тощо).
  • Окремі диференційовані вправи.
  • Диференціація в електронних навчальних матеріалах.
  • Аудіокниги – прослуховування текстів, якщо учень не може чи не любить читати.
  • Навчальні ігри.
  • Диференціація набору тексту на комп’ютерах (програми для дітей з певними порушеннями).
  • Спрощені тексти для повільних читачів.

Диференціація відповідно до інтересів учня:

  • Робота вчителя полягає в тому, щоб залучити учнів і надихнути їх – це сприяє мотивації до навчання та вивчення.
  • Учень може вибирати:
    1. який зміст він вивчить із наведених текстів і завдань;
    2. який метод роботи він обирає (один, із партнером, у групі; рукописні, машинописні, письмові та ілюстровані матеріали тощо);
    3. яку продукцію він виробляє: плакат, есе, комікс, анімацію.
  • Учень бере участь у плануванні навчального модуля (через зворотний зв’язок).

Диференціація за допомогою групування розкладу

Наприклад, рідна мова або математика:

У трьох класах (приблизно від 65 до 70 учнів) у розкладі одночасно проводяться уроки рідної мови і математики в два різних дні: наприклад, у вівторок і четвер об 11.15-12.00 і о 12.15-13.00.

Класні керівники, вчитель для дітей з ООП та асистент з особливих освітніх потреб – це 5 дорослих.

Учні діляться на п’ять гнучких груп, залежно від рівня їхньої компетентності в читанні і письмі та компетентності в математиці.

Кожен дорослий бере одну групу – кожна група отримує компетентнісно-відповідне навчання – групи змінюються і гнучко міняються місцями. У такий спосіб виходить інтегроване навчання.

Ольга Головіна, “Нова українська школа”

Цей матеріал підготовлено за фінансової підтримки Європейського Союзу та Міністерства закордонних справ Фінляндії. Висловлені тут погляди жодним чином не можуть сприйматися як офіційна думка Європейського Союзу чи Міністерства закордонних справ Фінляндії.

Page 1 / 23
Zoom 100%