Чому ЗНО – це не тільки про бали

Вступ до омріяного вишу чи марна трата часу і нервове виснаження? Історія про те, чому до ЗНО все-таки варто готуватися.

Заходжу в Instagram, дивлюся сторіз і мимоволі звертаю увагу на одну з них. Моя знайома, яка щойно вступила до київського вишу, у відео переконливо розповідає, що до ЗНО готуватися зовсім не варто: бюджетних місць мало, а на контракт беруть абсолютно всіх. Одне слово, немає сенсу витрачати гроші на додаткові курси чи репетиторів, а такий дорогоцінний час можна витратити і на щось інше, не пов’язане із ЗНО. Я насправді переконалася, що до ЗНО все-таки варто готуватись, а сам тест склала навіть двічі.

По-перше, ти маєш змогу засвоїти реальні знання. 11 класів у школі – це добре, але повторити все вивчене – ще той челендж. У цьому разі тест зовнішнього незалежного оцінювання прийде тобі на допомогу, бо стане додатковим поштовхом учитися для себе, а не для «галочки».

Так, завдяки ЗНО, я вивчила англійську мову. Тепер можу не пасти задніх в університеті, а мотиваційні листи на міжнародні обміни писати без допомоги Google-перекладача. Вдалося і систематизувати знання з української. Тепер усе «розкладено по поличках», а граматичних помилок я роблю дедалі менше і менше. Подібні успішні приклади можна легко знайти і в інших предметах.

Вступ до університету. Ще одна причина, чому варто готуватися до ЗНО. Такий омріяний виш може стати твоїм. До того ж бюджетна форма навчання дасть тобі змогу заощадити близько 30 (а іноді й 60) тисяч гривень щороку, а найбільш працьовитим ще й подарує стипендію. І не хвилюйся, місць насправді є вдосталь. Їх кількість і бали вступників попереднього року можна подивитися на цьому сайті.

На контракт беруть усіх? Можливо, але далеко не всі виші візьмуть тебе з балом 130. Тому навіть тут хороші результати стануть бонусом.

Гарне ЗНО може допомогти тобі знайти роботу. Ну або студентський підробіток. Отримані знання можна передати наступникам, ставши репетитором. Отже, можна працювати в компанії, що готує до ЗНО, знайти учнів самостійно або ж робити це онлайн. Вакансій є вдосталь, а винагорода пристойна. Варто лише пошукати.

Наступна причина готуватися до ЗНО – самодисципліна і тайм-менеджмент. Саме ці якості тобі вдасться розвинути під час підготовки, а вони, до речі, дуже цінні в наш час. Для того, щоб встигнути опрацювати весь матеріал, доведеться навчитися розпоряджатися своїм часом і планувати заходи. Інколи буде потрібно казати «ні» розвагам і дотримуватися своїх правил.

Тепер найцікавіше: трохи вище я казала, що ЗНО складала двічі. У свою Могилянку вступила за балами попереднього року, адже після школи мала gap year в Українській академії лідерства. Проте думка про ще один тест ЗНО дуже спокушала, і я все-таки наважилася на експеримент: зробити це ще раз, без підготовки (раптом вийде краще?). Зізнаюся, «бінго» не сталось, але мої результати були меншими лише на 3 – 10 балів. Це означає, що навіть за 12-місячну перерву в моїй голові залишилась найважливіша інформація. Впевнена, у тебе теж так вийде.

Знаю чимало й інших успішних прикладів. Так, моя подруга-біологиня вирішила незаплановано скласти ЗНО вдруге, тільки-от з історії та географії. За місяць підготовки її бал перевищив 180, а історія відкрилась під зовсім іншим кутом.

Щоб там не було, до ЗНО все-таки варто готуватись, а витрачений час і гроші тобі обов’язково повернуться. Успіхів, вступники!