Валерія Дідик
Якщо у вас є дитина віком 4-5 років і більше, і у вас є робота, скоріше за все на повний робочий день, ви часто користуєтеся послугою "дати планшет погратися, поки я трохи відпочину і матиму сили гратися з дитиною пізніше".
Звісно, це не відбувається постійно, але інколи ви хочете знайти трохи часу на себе після роботи, тому використувуєте сучасні технології, щоб зайняти увагу дитини.
Дитина щаслива, оскільки у 5 років їй подобається клікати на різні кнопки на екрані і отримувати велику кількість різнокольорових картинок, а ви маєте час на себе.
П’ятирічні діти знають де знайти потрібну гру, як її завантажити та встановити.
Це досить позитивний момент швидкого навчання дітей, вони розуміють алгоритм дій для отримання бажаного результату – я буду грати саме у цю гру, яку я захотів, і ніхто мені не каже в що можна грати, а в що ні.
Досить часто батьки не переймаються, які ігри діти завантажують, а лиш інколи поглядають чи все добре, поки дитина зосереджено грає або дивиться якесь відео на Youtube.
Розробники ігор, у свою чергу, звісно створюють ігри та додатки так, щоб дитина якомога більше провела часу саме за їхніми продуктами.
Часто такі ігри не тільки не є розвиваючими, а і негативно впливають на розвиток дитини.
Ще гірше, коли створюються продукти, які пропагандують жорстокість чи насилля, наприклад так звані шутери (або стрілялки, якщо простіше).
Що можна з цим зробити?
Звісно, повністю заборонити дитині грати в ігри на планшеті не можливо, оскільки це не тільки створить сильний бар’єр у вашому спілкуванні з нею, а і впливатиме на її спілкування з однолітками.
Діти часто розповідають один одному про круті ігри, у які вони грають та додатки, які знаходять. Це великий масив втраченої комунікації у разі вашої заборони цим займатися.
Є альтернатива. Навіть декілька альтернатив, однак основним шляхом вирішення цієї проблеми я вважаю один. Це навчити дитину створювати власні ігри та продукти.
Звучить трохи дивно на перший погляд?
Так, дійсно, коли я тільки починала працювати з дітьми на заняттях візуального програмування, то теж не зовсім розуміла, як це відбувається і як п’ятирічна дитина може створити власну гру.
Але після кількох занять вже побачила невеликі результати у моєї першої групи дітей і була вражена. Вони створювали власні ігри!
Звісно, ми як їхні Ніндзі (так називалася моя робота наставниці дітей з інформатики, але не плутайте це з вчителюванням, це глибше і по-іншому) допомагали дітям розбиратися як створювати персонажа, як додавати йому рухи, як працювати над розвитком історії та втілювати її у середовищі.
Але кожна дитина самостійно придумувала історію, вигадувала персонажів, промальовувала дизайн і рухи – самостійно створювала свою гру на планшеті.
Можете уявити скільки захвату було в очах дітей, коли вони вперше запускали цю маленьку гру і персонаж рухався, стрибав, доганяв іншого героя. Ці посмішки, сміх і непідробну радість я не забуваю ще зі своїх перших занять.
А ще діти із захватом розповідають батькам про те, що самі створюють ігри: "Мам, а я сьогодні сам зробив рибку і акваріум, а ще вона там плаває і нею можна керувати, уявляєш".
Все це підсилює моє бажання допомогти кожній дитині усвідомити, що вона сама може створити гру і в її гру можуть грати інші діти, такі, як вона.
Вчити дитину створювати власні ігри і продукти з малечку – це інвестиція у майбутнє.
Дитина вчиться бути креативною, розуміє потім, що її історія це алгоритми дій, працює у команді і головне – не обмежує себе рамками, що можна створити, а що ні. Це найбільша перевага дітей у дорослих – відсутність рамок, яка і допомагає їм у майбутньому швидко адаптуватися до змін, бути гнучкими та проявляти креатив через технології.
І якщо наступного разу ваша дитина попросить у вас планшет погратися в ігри, покажіть їй альтернативу. Покажіть їй як створювати свої продукти і ділитися з ними на увесь світ.
Ваша дитина відчуватиме, що вона робить щось своє і це важливо, а ви будете спокійні щодо її розвитку у майбутньому, і звісно ж щодо вільного часу за планшетом зараз.