Розбираємо ключові прийоми редагування текстів.
Що має вміти освічена людина? Перш за все - точно формулювати власні думки, а отже правильно говорити та створювати тексти. Сучасна людина формулює думки у листах, чатах, статтях, презентаціях. Усюди про нас судитимуть за текстом, тож і залежить від цього дуже багато.
Найкращим способом розвитку навичок письма є саморедактура, яка передбачає вдосконалення тексту за всіма параметрами: пунктуацією, орфографією, композицією, логікою, аргументацією, лексикою, синтаксичною структурою та ін. Напиши, перевір, відредагуй, повтори знову і так багато-багато разів. Схема проста та дієва, адже вимагає критичної оцінки власного тексту.
Як не прикро, школярі вкрай неохоче повертаються до завершених матеріалів із метою їх удосконалення. Під час написання творів у класі (а інколи й удома) діти просто не встигають або лінуються писати текст на чернетці, щоб надалі його переробити та перенести у зошит. Звісно, повертатись і переробляти не любить ніхто. Та й редагування інколи займає більше часу, ніж саме написання твору, а отже сприймається як нудна, копітка, далека від креативу робота.
Утім, варто розуміти, що переписування твору до чистовика подібне до методу «фрірайтингу» та активує зовсім інші зони мозку, ніж ті, що вмикаються під час аналізу й редагування. Саме тому обидва етапи надзвичайно важливі. Поясніть це учням.
Дитячі тексти мають два основні недоліки – надто довгі або надто короткі речення. Обидва витікають зі специфіки мислення: невміння будувати довгий смисловий ланцюжок та нездатність виокремити конкретні теми з хмар думок і асоціацій.
Якими мають бути речення? Запропонуйте дітям спробувати читати їх уголос. Письмовий текст є відображенням думок, а ті – усної мови. Отже, якщо ви здатні прочитати фразу на одному диханні, все добре. Перечитування текстів уголос робить помилки помітнішими, яскраво демонструє збій у ритмі, недоліки фраз.
Правило поділу торкається й абзаців. Через їх відсутність читач швидко втомлюється та втрачає увагу, а зрештою – не розуміє змісту. Тому порадьте учням керуватися загальноприйнятим правилом: один абзац – одна думка, один завершений опис, один комплекс дій.
Варто обрати одну-три ключові теми та сконцентруватися на них, використовуючи додаткові (найчастіше споріднені) сюжетні лінії. А от хапатися за безліч питань, вважаючи, що розмаїття зробить роботу глибшою та серйознішою, хибне рішення. Опрацювати низку тем у межах шкільного твору неможливо. Саме тому однією з найважливіших речей, якої варто навчити школярів, є звуження теми до конкретних проблем чи вражень.
Порада: Перш ніж школярі почнуть писати твір, переконайтеся, що вони все зрозуміли під час обговорення теми, книги, персонажів. Складному твору-роздуму має передувати одне чи два заняття-обговорення.
А ви знали, що після редагування 12 сторінок художнього тексту лишається тільки 11? Куди ж поділась сторінка? Скорочена. І рівно стільки в тексті інформаційного сміття. Дивовижно, але ми несвідомо закладаємо у твір значно більше інформації, ніж необхідно. А школярі ще й нерідко зловживають пишними фразами, вважаючи, що це робить текст кращим, більш ерудованим, дорослим. Утім, усе якраз навпаки. Чим менше слів, то сильніший вплив фрази. Класичний приклад: «мовчання – золото».
Або ж: «Навіть до власної дочки він відчував недовіру». Прибираємо зайві слова: «Навіть доньці не довіряв».
Часто уривки фраз можна замінити одним словом, тире, або взагалі викинути без шкоди для змісту. Також існують цілі групи слів, які ми вводимо не задумуючися: прислівники, займенники, кліше.
Приклад із класичного твору:
«Степан був людиною правдивою у відношенні до себе самого. Він не міг обманювати себе та переконувати себе, що він розкаюється в своєму вчинку. Він не міг розкаюватись тепер у тому, в чому він розкаювався колись літ шість тому назад, коли він зробив першу невірність дружині».
Скільки слів можна видалити без шкоди для змісту? По-перше, слово «самого» є надлишковим. Аналогічно «колись» і «назад», адже «шість літ тому» дає зрозуміти, що дія відбулась у минулому. Підкреслювати це за допомогою ще пари слів необов’язково. Окрему увагу зверніть на кількість займенників «він». П’ять на два недовгі речення, хоча достатньо одного.
Скорочуємо уривок:
«Степан був людиною правдивою. Він не міг обманюватись та переконувати себе, що кається у власному вчинку. Як не міг каятись у тому, в чому розкаювався літ шість тому, коли зробив першу невірність дружині».
В ідеалі варто будувати фрази так, щоб у них не було нічого зайвого, як у наступному уривку:
«Ішов справді парубок. Ніс невеличкий, тонкий, трохи загострений; темні карі очі — теж гострі; лице довгообразе — козаче; ні високого, ні низького зросту, — тільки плечі широкі, та груди високі... Оце й уся врода».
Отже, правила якісного тексту — структурованість, чіткість, простота. Замість культу пишних слів навчайте школярів концентруватись на змісті. Такий підхід полегшить сприйняття написаного та збільшить шанси, що читач ознайомиться з вашим листом, книгою чи оповіддю від початку до кінця.