20 порад батькам. Як допомогти школяреві подолати стрес

20 порад батькам. Як допомогти школяреві подолати стресЯкщо дитина не навчилася справлятися зі стресом у шкільні роки, в подальшому вона відчуватиме значно більше напруження

Останні дні літа застали нашу сім'ю на теплому піску на березі моря. Думка про наближення 1 вересня крутилася в голові, як настирливий комар. Ми обговорювали початок навчального року: які зошити купити, який одяг, взуття, ручки, пенал. Ніжачись на сонці, молодша дочка сказала: «Я так сильно хочу в школу». «Чому?» — запитав я. «Але ж починаються нові предмети: хімія, фізика, геометрія, алгебра». Я був здивований і дещо спантеличений, а дочка продовжила: «Я хочу з тобою поговорити про майбутнє, про професію», — після чого посипався шквал запитань: «А хто такий лікар? А скільки вчитися на лікаря? А я хочу бути аудитором, що ти думаєш про це? А де додатково я можу вивчати хімію з експериментами? А раптом я не складу ЗНО…». Про все це ми говорили, купаючись у блакитному морі.

Ось що я виніс з цієї розмови:

— діти переживають про своє майбутнє і їм важливо зрозуміти свої страхи;

— дітям важливо говорити з батьками про свої труднощі;

— коли ми, батьки, присвячуємо дітям час, вони готові говорити про наболілі питання.

Що свідчать дослідження про стрес у дітей? Чи завжди потрібно його позбуватися? Як створити атмосферу для того, щоб діти заговорили про свої страхи і радощі?

Дослідження стресу

За даними Американської психологічної асоціації, 30% студентів перед навчанням і під час нього відчувають стрес, який впливає на ефективність навчання, викликає пригніченість і смуток. Інше дослідження показало, що стрес, пережитий студентами, формується ще в школі. Якщо дитина не навчилася справлятися зі стресом у шкільні роки, це створює передумову до того, що в подальшому він буде відчувати значно більше напруження:

20% студентів коледжів відчувають стрес більшу частину часу;

у 10% студентів виникали думки про суїцид;

34% студентів повідомляють про те, що відчували депресію за останні 90 днів;

у 13% студентів були діагностовані депресія, неспокій або інші психічні розлади;

80% студентів говорять про те, що іноді або часто відчувають стрес.

Як бачимо, дійсно важливо допомогти дітям навчитися справлятися зі стресом.

Що викликає стрес у школярів

Працюючи з підлітками у школі і консультуючи батьків і дітей більш ніж 15 років, я можу виділити п’ять причин стресу в учнів.

1. Батьки виявляють неприязнь один до одного.

Нещодавно моя дочка раптом запитала у мене, чи не розлучимося ми з мамою. «Чому ти питаєш про це?» — «У моєї близької подруги розлучаються батьки, і вона не може ні думати, ні говорити ні про що, крім свого болю». Діти переносять на себе те, що бачать навколо. Дослідження показали, що у дошкільнят, чиї батьки виявляють один до одного неприязнь, хронічно підвищений рівень гормонів стресу (кортизолу та адреналіну). Подальше спостереження за такими дітьми свідчить: вони набагато частіше прогулюють школу, гірше вчаться, частіше страждають від агресії (ауто- або гетеро-) і мають симптоми депресії, неприйняття однолітками та інші поведінкові проблеми.

2. Батьки не приділяють дітям достатньо уваги.

Кожен четвертий батько зізнається, що дуже зайнятий, щоб проводити час з дітьми. Уявіть: тільки 34 хвилини на день сім'я проводить разом, не відволікаючись.

Нещодавно до мене на консультацію прийшов підліток, у якого дуже напружені стосунки з мамою. Оскільки він неповнолітній, вона спочатку також була присутня на зустрічі. Було очевидно, що між ними конфронтація. У підлітка відсутність мотивації до навчання, немає бажання стежити за своїм здоров’ям. Пізніше я сказав: «Твої стосунки з мамою виглядають дуже напруженими. Це так?». Він швидко відповів: «Вона мене просто злить і дратує. Вона хоче все контролювати і порушує мої кордони». «Очевидно, вона переживає за тебе?», — припустив я і почув: «Раніше, коли вона мені була необхідна, вона була зайнята, а тепер я виріс і мені не потрібна її турбота». Водночас підліток розуміє, що мама була зайнята роботою і забезпеченням сім'ї.

Це непроста ситуація, особливо коли виховання дитини цілком лягає на плечі одного з батьків. Але хоч як би важко було, потрібно знаходити ресурси. Важливо виділяти час для спілкування. Час, коли ви вимикаєте мобільний телефон і повністю належите дитині. Час — це умова для розвитку будь-яких відносин.

3. Конфлікти між учителем і учнями.

Вчителі часто перевантажені роботою, а низький рівень зарплат знижує мотивацію. Емоційне вигорання — актуальна тема серед педагогів. Якось на моєму семінарі одна вчителька зізналася, що багато років відчуває всі симптоми вигоряння. Кількість робочих годин перевищує норму. Будинок став місцем роботи, а не відпочинку і відновлення. Крім того, цинічне ставлення, один із симптомів емоційного вигорання, часто виходить з кулуарів педколективу і переноситься на учнів. Відсутність системного підходу для профілактики емоційного виснаження у педагогів — часта причина конфліктних ситуацій, оскільки виснаження формує патерни поведінки: знецінення, стереотипне мислення, роздратування, цинізм, неможливість помітити переживання дитини.

4. Конфлікти в класі.

Булінг серед учнів і мобінг серед педагогічного колективу — це гримуча суміш для виплеску стресу в школі. Дівчинка 12 років, переїхавши до Києва з російськомовного сходу України, зізналася, що навчання в школі було для неї сильним стресом через ставлення однокласників і вчителів. У підсумку вона перейшла на дистанційне навчання.

Одного разу до мене звернулася сім'я з проханням допомогти їхньому синові. Проблема полягала в тому, що той не хотів вчитися. Виявилося, батьки не знали, що в класі був конфлікт: «Два хлопчики мене несправедливо кривдили. Я намагався захиститися і сказати вчителеві, але вчитель не вірив мені». Як з’ясувалося, однокласники дійсно ображали і били цю дитину. Відновлення справедливості допомогло йому оновити мотивацію і продовжити навчання.

5. Соціальні мережі, PlayStation і мобільний телефон як джерело стресу.

Цю тему обговорюють різні фахівці вже десяток років. Аналіз роботи з дітьми показує, що в разі тривоги і стресу і за відсутності відносин з батьками дитина звертається до ігор або «зависає» в телефоні — це захисна реакція на самотність. Ще одна проблема — те, що діти в месенджерах у групах своїх класів можуть листуватися до 2−3 ночі, а потім не висипатися. Це призводить до психічного виснаження. Вирішення конфліктів через чат також підвищує рівень стресу — розмовляти про проблеми краще наживо, а не через листування.

Симптоми і ознаки стресу

Виділяють чотири групи симптомів стресу: фізичні, емоційні, розумові і поведінкові.

Фізичні симптоми:

1. Дитина хворіє частіше, ніж зазвичай

2. Головні болі

3. Нудота

4. Біль у м’язах

5. Проблема зі сном

6. Печія, розлад шлунка

7. Втома

8. Почервоніння на шкірі

9. Стиснуті зуби

10. Біль у грудях або тахікардія

Емоційні симптоми:

1. Нетерплячість

2. Почуття смутку і/або депресія

3. Почуття пригніченості

4. Невгамовність, занепокоєння

5. Роздратування

6. Почуття ізоляції

7. Складно справлятися з повсякденними проблемами

8. Радикально песимістичний настрій

Розумові порушення:

1. Порушення концентрації уваги

2. Проблеми із запам’ятовуванням нового матеріалу і виконанням домашнього завдання у визначені терміни

3. Хронічне занепокоєння

4. Тривожне мислення і чутливість

5. Порушення мови (бурмотіння або заїкання)

6. Нав’язливі або небажані думки

Поведінкові порушення:

1. Зміни в звичках харчування

2. Зміни в звичках сну

3. Вживання наркотиків або куріння

4. Звичка гризти нігті

5. Компульсивні рухи

6. Збій у виконанні повсякденних домашніх обов’язків

7. Зміни в поведінці в школі або в повсякденній діяльності

8. Часта брехня

9. Проблеми в стосунках з дорослими, вчителями, однокласниками

Згідно з Американською психологічною асоціацією, існує три типи стресу:

1. Гострий стрес. Найбільш поширений. Це актуальний або очікуваний стрес внаслідок певних подій. Він може бути як позитивним, наприклад, поїздка на відпочинок або зустріч з давніми друзями, так і негативним — наприклад, автомобільна аварія. Іншими словами, це не часто повторювані події, які проте можуть відбуватися з певною періодичністю. Наприклад, підготовка дитини до початку навчального року — гострий стрес, який відбувається один раз на рік.

2. Епізодичний стрес. Цей тип стресу виникає знову і знову. Наприклад, невирішений конфлікт у класі. Протягом тижня або двох дитина щодня перебуває у стресовому стані, збираючись вранці в школу. Цей конфлікт триває, оскільки не вирішений, але в ньому видно горизонт рішення.

3. Хронічний стрес. Він нескінченний. 17-річний хлопець, який до мене нещодавно звернувся, описав ситуацію стресу в школі як щось, що безперервно триває. Напруження у відносинах з однокласниками і вчителями, відсутність допомоги з боку шкільного психолога і батьків — всі ці фактори перетворили його стресову ситуацію в нескінченність. Звідси — всі симптоми хронічного стресу. Старшокласник не може думати про навчання, подальшу кар'єру. Всі мотиваційні устремління блоковані. Такий тип стресу впливає на здоров’я, може призвести до проблем з серцем, інсульту, раку. У цьому випадку необхідна як терапевтична, так і медикаментозна допомога.

Мелісса Коен, сертифікований клінічний психолог, пропонує наступний тест для визначення стресу. Якщо ви згодні з більшістю тверджень, вам варто звернутися до фахівця.

1. Мені важко зробити перший крок, щоб досягти мети.

2. У мене є тремтіння, посмикування в різних частинах тіла.

3. Я переживаю через ситуації, в яких можу здатися дурним.

4. Я відчуваю депресію і тугу.

5. Я більше не насолоджуюся тим, що раніше приносило мені радість.

6. Я дуже гостро реагую на ситуації особистого і професійного характеру.

7. Я легко можу розлютитися або відчути роздратування.

8. У мене проблеми зі сном або засипанням.

9. Я займаюся діяльністю, яка змушує мене нервувати і непокоїтися.

10. Я засмучуюсь через неважливі або незначні речі.

Що допоможе знизити стрес у дитини

1. Визначте джерело стресу:

а) стрес від того, що дитина вперше йде в школу;

б) стрес, викликаний напруженням у відносинах з однолітками в класі;

в) стрес, викликаний відносинами з батьками;

г) самоіндукований стрес через висунення до себе високих вимог;

д) педагогічний стрес внаслідок жорстких вимог з боку вчителя або його упередженого ставлення.

2. В залежності від джерела стресу ви можете:

а) Разом з дитиною піти в школу і познайомитися з учителем заздалегідь. Походити коридорами, зайти в клас. Попросити вчителя провести екскурсію для вас з дитиною.

б) Обговоріть з дитиною його взаєминни з однолітками. Якщо є довірливі стосунки з учителем, можете поговорити на цю тему з ним — це можна застосувати в разі, коли складно вирішити ваше питання самостійно.

в) Приділіть дитині час, дайте їй можливість озвучити проблему, розповісти вам про те, що вона відчуває труднощі або нерозуміння. Можливо, робота зі шкільним психологом або іншим практикуючим фахівцем допоможе краще зрозуміти, що саме відбувається.

г) Спробуйте знизити власні вимоги. Завищені вимоги дитини до себе виникають внаслідок завищених очікувань її батьків.

ґ) Дитина перебуває у вразливій позиції стосовно вчителя, тому в такій ситуації важливо спробувати поговорити з педагогом.

3. Після школи виділяйте час для того, щоб вислухати дитину, запитати як пройшов її день. Це допоможе налагодити спілкування і створить між вами довірливу атмосферу.

4. Відчувайте вашу дитину. Не перевантажуйте її навчанням або секціями та репетиторами. Спілкуйтеся і слухайте її.

5. Беріть участь у батьківських зборах. Звертайте увагу на те, яка там атмосфера. Вносьте щось позитивне у вашу шкільну спільноту. Діти будуть це бачити і це створить відчуття здорової залученості в навчальний процес.

6. Звертайте увагу на настрій дитини. Одного разу ми з дружиною помітили, що наші дочки просили забрати їх зі школи після фізкультури, і це повторювалося 3−4 рази. Виявилося, що вчитель не контролював поводження з м’ячами — і наші дочки, і інші діти отримували удари по голові. Прояснення ситуації допомогло вирішити питання.

7. Цікавтеся страхами дітей. Запитуйте, чого вони бояться. Про що турбуються. Просіть їх малювати — у дитячих малюнках може багато чого відбиватися.

8. Якщо у вас більше однієї дитини в сім'ї, проводьте час індивідуально з кожною з них. Спробуйте поїхати кудись або погуляти окремо. Ви побачите, як це важливо.

9. Розповідайте історії про ваше навчання. Діліться тим, як це було у вас. Згадуйте про ваші удачі й успіхи.

10. Спостерігайте за самопочуттям і поведінкою дитини. Якщо помітили симптоми, перераховані вище, приділіть їй більше уваги.

11. Якщо ви дуже зайняті на роботі і вам не вдається спілкуватися з дитиною, спробуйте перерозподілити свій життєвий графік. Можливо, варто змінити роботу. Ви можете нічого не помічати, але ваша дитина важко переживає під час вашої відсутності.

12. На вихідних вчіться гратися з дитиною. Кататися на велосипеді, плавати, бігати. Вимикайте телефон і спілкуйтеся.

13. Учіть дитину користуватися мобільним телефоном та інтернетом. Повинні бути правила і обмеження в споживанні контенту, зокрема фільмів і відео. Батьки, які втратили контакт з дитиною в зв’язку з переїздом або розлученням, повинні обов’язково приділяти час дитині, щоб залежність від гаджетів не стала для неї притулком самотності.

14. Пам’ятайте, що діти вбирають у себе наші моделі поведінки. Тому часто батькам самим потрібно працювати над собою. Можливо, ви надмірно контролюєте дитину через тривоги або страхи. Попрацюйте з психологом над вашим контролем.

15. Знаходьте для себе джерела ресурсів і сил. Ви, як батьки, багато віддаєте, і вам важливо підживлювати себе. Шукайте смисли і цілі ув вашому житті. Не замикайтеся тільки на дитині. Урізноманітніть своє життя.

16. Давайте місце спонтанності, чутливості. Вчіться довіряти своїй інтуїції. Не будьте затиснутими, строго дотримуючись своїх планів. Дитина більше, ніж ваші плани і розклади.

17. Пам’ятайте, що ідеальних батьків не існує. Не звинувачуйте себе в тому, що ви робите щось не так — на вашу думку або думку ваших родичів.

18. Любіть свою дитину. Вона чудова вже просто тому, що прийшла у ваше життя.

19. Пам’ятайте: діти запам’ятають переживання любові. Ті яскраві моменти, коли ви сиділи біля ліжка дитини, коли їй було страшно, або слухали про її першу закоханість, або говорили, купаючись у морі, про вибір майбутньої професії. Ці спогади будуть гріти їх протягом усього життя.

20. Вчіться любити себе, піклуватися про себе і будьте провідником для дитини в цьому цікавому світі.