Шпаргалка для батьків: Основні вікові кризи у житті дитини

Причини:

• дитина вчиться жити у новому світі;
• адаптується до безводного простору;
• учиться дихати, перетравлювати їжу, ковтати;
• пристосовується до температур;
• адаптується робота та взаємодія усіх органів.

Ознаки:

• слабкий зір та слух;
• тривалий час сну;
• невиражені емоції;
• численні рефлекси.

Що робити?

• Підтримувати постійний тілесний та емоційний контакт;
• бажано грудне вигодовування;
• швидко реагувати на плач дитини;
• проявляти багато ласки та любові.

Причини:

• бажання активно вивчати навколишній світ;
• усвідомлення власної самостійності;
• потреба отримувати більше свободи;
• невідповідність дитячих «хочу» та «можу»;
• вивчення меж дозволенного.

Ознаки:

• неслухняність за потреби більшої уваги;
• бажання робити все самостійно;
• гостріша реакція на зауваження;
• примхливість.

Що робити?

• Проявляти терпіння;
• уміти перемикати увагу дитини;
• підтримувати ініціативу у вивченні довкілля;
• проявляти батьківську винахідливість;
• розумно визначати межі та заборони.

Причини:

• усвідомлення власного «Я»;
• бажання бути незалежним від батьків;
• відмова від звичної моделі стосунків із батьками;
• прагнення робити все самостійно.

Ознаки:

• негативізм;
• упертість;
• неслухняність;
• істерики;
• протести.

Що робити?

• Уникати гіперопіки та диктаторської поведінки;
• бути послідовними;
• заохочувати самостійність;
• шукати компроміси;
• акцентувати увагу на гарних учинках дитини.

Причини:

• перехід зі світу дітей у світ дорослих;
• ігрова діяльність переходить у навчальну;
• усвідомлення нової ролі учня;
• поява більш соціального життя;
• формування гарної думки про себе.

Ознаки:

• негативізм;
• зарозумілість;
• неадекватна самооцінка;
• конфліктність;
• розширення власних прав.

Що робити?

• Приймати «дорослість» дитини;
• зміцнювати віру дитину у власні сили;
• подавати приклад позитивного сприйняття реальності;
• підтримувати емоційний контакт;
• надати дитині чіткі обов’язки.

Причини:

• гормональна перебудова організму;
• швидкий ріст та фізичний розвиток;
• усвідомлення статевої належності та власної сексуальності;
• пошук себе;
• потреба самоствердитися.

Ознаки:

• підвищена збудливість;
• нестриманість;
• агресивна поведінка;
• байдужість;
• швидка зміна настрою.

Що робити?

• Розмовляти з дитиною як з дорослою, без нотаток та повчання;
• шукати баланс між свободою та контролем;
• не нав’язувати власної думки;
• підтримувати підлітка;
• ставитися із розумінням.