Діагноз – учитель: як виглядає психологічний портрет педагога?

Бути психологом, тренером, кризовим менеджером, соціальним співробітником, науковцем та вихователем – це далеко не весь список ролей, які щодня виконує вчитель. “Фонд Максима Степанова” провів корисне опитування, щоб намалювати психологічний портрет середньостатистичного українського вчителя. І головне – виявити, які проблеми найбільше турбують шкільних менторів сьогодні?

В анкеті були питання на кшталт: Чи відчуваєте ви біль у спині після робочого дня? Щоб ви зробили, якби в учня на уроці розболілася б голова? Можете згадати випадки, коли вам погрожували батьки? Або – чи цікаво б вам було знати, як проводити бесіди про статеве дозрівання дітей?

Спільно з психологами ми підготували досить непростий опитувальник, який заповнили 550 вчителів. Лише третина змогли дати розгорнуті відповіді про відверті випадки булінгу, погроз або проблемних ситуацій із дітьми. Чи це вказує на те, що в українських школах немає проблем? Чи на те, що вчителі побоюються навіть анонімно просити допомогу?

Знайомтеся – український вчитель: психологічний портрет

За підсумками опитування можна чітко уявити собі середньо статистичного вчителя:

Це жінка, 40-45 років, яка відчуває втому та виснаженість, приймає на ніч валеріану, відповідає на телефонні дзвінки батьків навіть ввечері, знає все про дитячу брехню, знайома із законом про булінг, але постійно зіштовхується з підлітковими проблемами на роботі. Не дуже перспективна картина, чи не так? Наскільки це об’єктивно?

Щоб зрозуміти, необхідно детальніше розібратися з рутиною вчителів. І це не лише уроки, це постійна взаємодія із дітьми, кожен з яких має свої особисті потреби, проблеми і особливості дорослішання або поведінки.

Трохи сухої статистики

Як почувають себе вчителі на роботі? Майже 53% назвали себе втомленими і виснаженими і лише 19% вказали, що їх можна вписати до лав ентузіастів. Наведемо трохи цифр:

• 49% учителів постійно взаємодіють із “важкими” дітьми

• 43% не знають, як поводитися, якщо дитина торкається себе на уроці, лежить на парті, постійно смикається або крутиться

• 21% учителів конфліктують з колегами і не знають, як вирішити ці питання

• 22% регулярно отримують погрози від батьків

• 47% хотіли б чи принаймні спробували б відвідувати психолога

Звісно, це не значить, що варто тиснути на червону кнопку та говорити про катастрофу в наших школах. Але уявіть, що кожен другий вчитель постійно відчуває стрес на роботі та навіть звикає до нього, а кожен п’ятий вислуховує погрози і образи. Випадки, коли на вчителя виходять з рушницею, або відверто принижують на очах у дітей – не сюжет з кіно, а реалії українських провінцій.

“Неможливо нормально реагувати, коли батьки дітей зустрічають тебе в стані алкогольного сп’яніння, вони постійно матюкаються, ображають і не слухають мене. Страждає від цього дитина. Я вже звикла, але пляшечка заспокійливого давно поселилася на моїй тумбочці” Ольга, класний керівник

“Надзвичайно важко говорити з дітьми, коли вони постійно в напруженні, бо вдома їх чекають лише сварки. Ці діти – як натягнута тятива, від них самі проблеми. Але я не можу їх покинути в цьому болоті. В школі немає психолога, дирекції байдуже, я мушу сама все вирішувати” Тамара, викладачка математики та фізики

Сексуальна освіта та проблеми підлітків

Окрім того, що 73% вчителів хотіли б пройти спеціальні курси медичної допомоги, майже всі педагоги знають, як діяти у випадку, коли в дитини, наприклад, розболівся живіт, або голова. Значно більше проблем викликає питання сексуального виховання. Якщо в Америці вже з 90-х років 93% загальних шкіл можуть похизуватися ґрунтовними програмами, які знайомлять учнів з правилами безпечного сексу, питаннями ґендеру, проблемами СНІДу та особливостями статевої фізіології, у нас ситуація значно гірша.

Так, учителі слухають тренінги та проводять бесіди зі статевого дозрівання, але лише у великих містах є спеціалізовані курси та цілі воркшопи як для педагогів, так і для дітей. Щоб познайомити з важливою і непростою темою та попередити значні проблеми – як підліткова вагітність, наприклад. Серед 550 опитуваних учителів майже 80% погодилися, що було б корисно мати під рукою відео про пубертатний період, більше знати про психофізіологічні особливості жінок/чоловіків і володіти навичками психологічної бесіди про статеві стосунки. На питання про конфлікти хлопців та дівчат у школі, понад половину вчителів ствердили, що конкуренція дівчат значно жорстокіша і їх сутички викликають паніку та безсилля у вчителів. Натомість, хлопці поводять себе значно спокійніше.

Мати компетенцію в психології підлітків, розумітися на питаннях ґендеру та статевого дозрівання – те, що вкрай необхідне українським вчителям. Хоча тому, що 47% відсотків відмітили, що їм важлива статева орієнтація учнів.

Психологічне виховання – дітей чи вчителів?

Крадіжки в школах, брехня на уроках, складні ситуації, коли зрозуміти, хто винен, просто неможливо — учителю доводиться грати в перемовника та слідчого. Хтось стверджує, що на подібні речі не варто звертати уваги і це просто відгомін професії, а хтось реагує дуже гостро та потребує підтримки. Повага до вчителя постійно на межі коливання, любов дітей легко завоювати і так само легко втратити, якщо зламати довіру. Тому тут замало лише обізнаності в психології та емпатії, учителю самому потрібна підтримка психологів та постійне навчання. Банальна ситуація – вагітність старшокласниці або крадіжка телефону в однокласника – може в когось викликати шок і осуд, а в когось бажання допомогти і розібратися в ситуації.

“Коли моя учениця завагітніла, я підтримала її і вона зберегла дитину та змогла довчитися. Адміністрація школи пішла їй на зустріч. Зараз ця дівчина давно доросла і щасливо заміжня, має професію і пішла вчитися на заочне. Не знаю, як би склалася її доля, якби вона зробила аборт. Але точно знаю, що я тоді не могла покинути її саму, бо батьки сильно тиснули на неї”, Людмила, класний керівник

На жаль, далеко не всі школи можуть дозволити собі штатного психолога. Та й будьмо відвертими, мало вчителів готові звертатися до цього психолога за допомогою. Бо ж як це виглядатиме перед колегами – що вони не справляються з роботою? Але від втоми та виснаження не можна просто відмахнутися. Ми здатні змінити психологічний портрет вчителя, щоб мотивації, запалу та енергії в ньому було більше, ніж стресу і безсилля. 

Юлія Пилипко Керівник Благодійної організації «Фонд Максима Степанова»