Залучати учнів до активної діяльності – це тренд. Але як зрозуміти, що учні й справді виконують важливі ролі та їх не використовують? Щоб оцінювати рівень залученості учнів і збільшувати її, американський психолог Роджер Харт року запропонував Драбину участі.
Вчителька географії і економіки Ліцею 144 м. Києва Оксана Данилова, яка 10 років керує міжнародними учнівськими проектами, розповіла про цей інструмент під час (не)конференції міні-EdCamp Ukraine в Хмельницькому.
Це ситуації, коли, можливо, молодь думає, що в чомусь бере участь. Адже їх сфотографували, показали на телебаченні, вони зробили якісь дії, про які їх попросили.
Приклад ситуації: Екологічна громадська організація запросила школярів потримати плакати під час акції “ Не дамо знищити міський парк”.
Це теж не участь учнів. Відбулось щось дуже гарне, знову приїхало телебачення, і діти відчули себе залученими.
Приклад ситуації: Учнів міської гімназії, учасників міжнародних обмінів, запросили на концерт з нагоди Дня молоді до мерії міста та урочисто вручили блокноти і сумки з логотипом міста.
Це той етап, коли можна говорити про декорування. Тобто коли вчителі все зробили, а потім учні взяли в цьому участь. Чому вчителі йдуть на такі кроки? Тому що їм зверху спускають, що треба щось терміново зробити. Це швидко, якісно – і жодного ризику.
Приклад ситуації: Вчителі біології однієї з гімназій вирішили створити учнівський еко-проект. Розшукали в інтернеті ідею фіто-стіни. На кошти гімназійного фонду закупили вазони, розфарбували в яскраві кольори, вставили в них придбані в квітковому магазині горщики з тропічними рослинами, естетично розмістили на стіні в гімназійному коридорі, видали учням лійки для поливання квітів та зробили яскраве фото на сайт гімназії та обласного еколого-натуралістичного центру.
Приклад ситуації: Громада планує пофарбувати навесні лавочки в міському парку та обладнати дитячий майданчик. Керівництво проекту доручають молодим людям (11-класникам та студентам 1 курсу аграрного коледжу), реалізацію проекту місцеві журналісти висвітлюють в міській газеті.
Це ситуації, коли вчителі подають грантову заявку (адже такі правила – заявки подають дорослі) і консультуються з дітьми.
Приклад ситуації: Після успішної реалізації україно-литовського молодіжного проекту “Наша спільна спадщина” між гімназіями Клайпеди та Одеси керівники проекту підбивають зі своїми учнями підсумки та обговорюють можливі напрями продовження україно-литовської молодіжної співпраці.
Це вже теплий момент, коли відповідальність ділиться з дітьми. Ймовірно, дорослі знову самі подають грантову заявку, але саме виконання відбувається, вже виходячи з думки дітей. Їх запитують, якою вони бачать реалізацію проекту.
Приклад ситуації: Вчителі сільської школи на Волині разом з польськими колегами подали грантову заявку на реалізацію міжнародного проекту з дослідження спільних історичних сторінок. Як буде реалізовуватися проект в Польщі та Україні, вчителі обговорюють разом зі своїми учнями, проговорюючи сильні та слабкі сторони проекту.
Приклад ситуації: Учні київського ліцею ініціювали проект створення щотижневої радіогазети “Ліцей-інфо” та самі відповідають за її випуск, дорослі лише періодично контролюють технічний стан радіовузла.
Титульне фото: автор – Spaces, Depositphotos