Вчимо дітей мистецтву спілкування – корисні поради для розвитку комунікабельності.

Яким має бути спілкування між учнями? Доброзичливим та невимушеним. Але, на жаль, так буває не завжди. У ваших силах налагодити комунікацію у класі, допомогти дітям навчитися товаришувати – насправді це простіше, ніж здається.

Виходимо з причин проблеми

Спочатку придивіться, які саме проблеми комунікації мають ваші учні:

  • чи є загальна напруженість, чи нервують вони під час спілкування;
  • чи наявне відчужене ставлення до інших та як воно проявляється;
  • можливо, учні не дивляться в очі при розмові, сутуляться або недоречно посміхаються;
  • чи говорять вони занадто швидко, дуже голосно або майже пошепки.

Аналіз поведінки підкаже вам, чому в дітей виникають проблеми та як можна їх подолати.

Так, учень може не бачити необхідності знаходити спільну мову з однолітками. Якщо дитяча комунікабельність знижена через переконання «Кожен – сам за себе, ніхто мені не потрібен», треба довести хибність цієї тези.

Коли учень начебто й тягнеться до однокласників, але не розуміє, як знайти з ними спільну мову – можливо, він не має потрібного прикладу. Тож слід показати, як зацікавити інших, як легко підтримати бесіду.

Якщо ж дитина вразлива чи має занижену самооцінку, тоді дорослий повинен тактовно показати шляхи подолання внутрішніх негараздів.

Практичні кроки назустріч замкнутим учням

Навчитися будувати стосунки, не спілкуючись із людьми, неможливо. Тому потрібно створювати умови для набуття учнями досвіду колективної взаємодії та спілкування. Завдання вчителя – спланувати командну роботу, організувати проектні дослідження чи проводити виховні години, які згуртовують. Участь у такій роботі дає можливість будь-якому учню проявити себе. Але тут є нюанси.

  1. Якщо говорити про учнів, яким важко побудувати спілкування з однолітками, слід звернути увагу на низку чинників, що можуть бути причиною такої проблеми. Їм може не вистачати емпатії до співрозмовників. Або вони просто не розуміють, що для полегшення встановлення контакту необхідно бути ввічливими. Отже, їх треба навчити обирати доречний тон бесіди відповідно до особливостей ситуації спілкування та характеру співрозмовників. Коли комунікативні навички відсікаються як непотрібні, легко не зважати на правила доброго тону. Тож нехай у класі панують вимоги не переривати співрозмовників, а розмовляючи, не займатися сторонніми справами, наприклад, не сидіти у соцмережах.
  2. Коли учень бажає, але не вміє спілкуватися, дайте йому приклад. Так, у початковій школі найкраще спрацьовує пропозиція «Давай разом», тобто діти вчаться знайомитися та пропонувати одне одному взяти участь у спільній справі. Учень має знати, що з кимось в нього вийде потоваришувати, а хтось не піде на контакт, і це нормально – не потрібно намагатися сподобатися всім. У середніх та старших класах на перший план виступає вміння цікавитися думкою інших та пошук шляхів розв'язання суперечок чи непорозумінь.
  3. Усім хочеться влучно висловлювати власні думки, але для цього потрібен неабиякий словниковий запас. Тому на будь-якому уроці будуть доречними вправи, побудовані за схемою «запитання – відповідь», які навчать учнів вести діалог. Якщо дитина може розгубитися, коли до неї звертаються, запропонуйте разом вигадати декілька універсальних фраз-шпаргалок, які можна буде використати для впевненої відповіді на запитання. Запам’ятовування висловів, які здаються цікавими, також значно збагатить лексикон.
  4. Поширеною причиною проблем у спілкуванні є невпевненість у власних силах. Наприклад, навички спілкування в сором’язливого учня тренують прохання час від часу принести щось необхідне або передати комусь на словах корисну інформацію. Також порадьте просто вітатися з кожним, хто йде назустріч.
  5. Дітям, які бояться виступати на публіці, варто готувати промови перед дзеркалом. Підкажіть, що заповнити паузи у діалозі можна, поставивши питання за темою, яка обговорювалась останнім часом. Такий підхід дозволить водночас проявити цікавість до однолітків та підтримати будь-яку розмову. Якщо дитина говорить занадто тихо, можна тренувати звучність голосу.

Допомогти учням розвинути товариські якості просто! Для цього ви можете:

  • створити у колективі атмосферу доброзичливості та поваги;
  • знаходити спільні інтереси – регулярно влаштовувати цікаві позакласні заходи, організовувати обговорення важливих завдань;
  • підтримувати дітей у бажанні спілкуватися, в прагненні знаходитися у вирі подій;
  • допомогти розставити соціальні пріоритети: розібратися, хто входить до числа друзів, а хто – просто знайомих; пояснити, що варто про себе розказувати, а що краще залишити для близького кола;
  • ненав’язливо спрямовувати дітей, які мають комунікативні проблеми, застосовувати на уроках методи та інструменти, що розвивають уміння спілкуватися.