Наприкінці лютого перша офіційна група освітян з України з 16 осіб зустрілась з лауреатом Нобелівської премії миру, духовним лідером Тибету Його Святістю Далай-ламою XIV.
Експедиція групи українських освітян в індійське місто Дхарамсала, де з 1959 року живе Далай-лама, організувала ГО “ЕдКемп Україна” в межах програми обміну найкращими освітніми практиками з країнами світу “ЕдМандри #2. Малий Тибет в Індії”. Метою поїздки було вивчення секулярної етики та соціально-емоційного навчання (SEE Learning). “Нова українська школа” розпитала учасників поїздки про їхні враження і нові знання.
[першу частину матеріалу читайте за цим посиланням]
Одне з питань, з яким я їхала до Далай-лами, – як сприяти розвитку духовності в дітях, коли їх виховує покоління батьків і вчителів, які були “відключені” від своїх серця та ідентичності. І він відповів на це питання раніше, ніж я його озвучила: “Коли ми народжуємось, то всі однакові, ми не знаємо своєї національності чи релігії. Усе, що потрібно немовляті, – співчуття та добросердя. Це фундаментальні людські якості, про що варто пам’ятати, стаючи дорослим”.
“Далай-лама впевнений, що релігії могло б не існувати, якби ми розвивали в собі секулярну етику: добросердя, любов і співчуття.”
Далай-лама впевнений, що релігії могло б не існувати, якби ми розвивали в собі секулярну етику: добросердя, любов і співчуття. І найпростіший спосіб зробити світ кращим – прививати ці цінності дітям через освіту.
Перебуваючи в Дармсалі, від усіх, кого ми зустрічали, чули одні й ті ж слова: “Співчуття та добросердя – частина тибетської культури, буддистської філософії, ми просякнуті цим, нас навчають цього в школах і монастирях”.
Слова Далай-лами стали підтвердженням, що ми йдемо правильним шляхом. Адже цінності, про які говорив тибетський лідер, лежать в основі нашої школи. Практики уважності та усвідомленості, через які можна розвивати ці чесноти в дітях, ми застосовуємо в DEC life school уже півтора роки.
Педагоги й лідери школи пройшли близько 200 годин навчання з ненасильницького спілкування. Цими знаннями ми ділимося з дітьми та батьками, адже без їхньої підтримки це не втілити в життя, для таких змін мають бути задіяні всі учасники процесу, а не лише вчителі.
Створення нової культури спілкування та взаємовідносин – це тривалий процес. П’ять років тому в Україні ніхто не говорив про ненасильницьку комунікацію та про важливість mindfulness (практики уважності та медитації). Зараз уже з’явилося середовище людей, для яких це стало стилем життя.
Нам варто створювати моду на добросердя, турботу та правильні комунікації між людьми. Це основа, на якій будуються щасливі суспільства.
І ми стараємося сприяти цьому через освіту крок за кроком.
Зустріч з Далай-Ламою вразила мене своєю простотою і в той же час уважністю до кожного. З якою енергією і любов’ю він створює простір навколо себе мовою, жестами, почуттям гумору.
Для мене було важливо почути, що ситуація в Україні – не зовнішня, а внутрішня. Що нам необхідно відновлювати гармонію всередині, свої традиції, посилювати хороше, що є у нас, свій власний ресурс, модифікуючи та застосовуючи найкращі світові технології (інновації) з різних сфер.
“Зустріч з Далай-Ламою вразила мене своєю простотою і в той же час уважністю до кожного.”
Секулярна етика – це тема, яка мені дуже близька. Адже, вона навчає керувати своїми емоціями і розумом, проявляти емпатію, встановлювати партнерські стосунки ненасильницькими методами. Педагогіка партнерства, орієнтація на учня, виховання на цінностях – такі складові концепції Нової української школи.
Саме за допомогою горизонтальних зв’язків та партнерських взаємодій формується повага, гідність та довіра. Це те, що зараз дуже необхідно в школі. Усвідомила, як важливо бути наповненим. Тільки з цього стану ми можемо дати щось людям довкола.
Вчительство нашого навчально-реабілітаційного центру працює з дітьми з особливими освітніми потребами. Це непроста справа і, звичайно, як і в багатьох педагогів освітніх закладів, на певному етапі виникає професійне та психологічне вигорання. Знання, які я отримала в Індії, наштовхнули мене на думку, як організувати методичну ресурсну підтримку у цьому контексті.
Для мене Далай-лама – це приклад духовного та політичного лідера, який уже не перший рік веде складні переговори з Китаєм про майбутнє Тибету. Було цікаво зрозуміти, як він шукає союзників на світовій арені, як підсилює свій народ.
Навіть секулярна етика, яка отримала світове визнання, – це теж його інструмент у переговорах зі світом. Він сказав, що час маніпуляцій минув й ми, людство, вже не можемо розв’язувати свої проблеми, як раніше – війною. Єдиний спосіб зараз вирішувати суперечки – діалог.
“Він сказав, що час маніпуляцій минув й ми, людство, вже не можемо розв’язувати свої проблеми, як раніше – війною.”
Це те, що треба дітям “прищеплювати” в дуже ранньому віці: вміння будувати діалог, відстоювати свою думку силою аргументації. Ось кілька тез, які я для себе занотувала:
Коли ти бачиш проблему, поговори з собою чесно, яку емоцію ти відчуваєш, які виникають почуття. Почуй себе. Подивися на ситуацію очима опонента/опонентки. Допусти, що це ти спровокував/-ла ситуацію, що ти можеш бути причиною конфлікту. Розглянь ситуацію з погляду, де вона тебе підсилює і чого вчить. Знайди, що в тебе з опонентом спільного і що може вас об’єднати. Запропонуй свій варіант виходу з конфлікту. Вислухай пропозицію опонента/опонентки. Завжди є можливість домовитися про шляхи посередині, не впадаючи в крайності. Якщо поки не вдалося домовитися, сконцентруйся на своїх сильних сторонах. Через час може виявитися, що первісна проблема вже не має того значення.Для мене було важливим і цікавим почути від Далай-лами, що зараз відбувається зміна ролей освіти та вчителя. Коли вчитель усміхається, ми відчуваємо себе набагато краще і вчимося швидше, з великим інтересом. Настав час вчитися вчити заново. Час побудови освіти за іншими принципами:
Тіло, розум, мова – наші маяки формування стосунків між учителем і учнем. Настав час будувати освіту, щоб відчувати радість і створювати діалоги. Шукати можливості рівності, єднання, співчуття. Негативні емоції, тиск, напруга та пошук відмінностей створюють високі міцні стіни, і наші імунні системи дають збій.
Гармонія і світ живуть у нас, і наше людське та вчительське завдання – вчитися гігієни емоцій, робити свій розум жвавішим, працювати над усуненням формальностей і церемоній, рухатися до гармонійного діалогу й пошуку спільних цілей. Жити в мирі та злагоді, єдиним суспільством, спрямованим на творення людей, яким важливо жити в злагоді та мирі без зброї. “Ми з тобою однієї крові, ти і я” – ось, якою має бути філософія людства ХХI століття.
Мене сильно вразило те, як на початку зустрічі, вітаючись з кожним окремо, Його Святість, побачивши в мене в руках подарунок – банку меду – схилив свою голову і вирішив показати мені свою рану. І, сміючись, розповів, що дуже любить солодке і вважає, що ця рана від зайвої кількості солодощів.
“Я отримала відповіді на багато питань, досі відчуваю його тепло, виявлене в увазі, словах, погляді, довірі, спокої та радості.”
Він тримав мене за руку і розповідав про свій біль. Здавалося б, нічого особливого, але це саме те, чим я займаюся у звичайному своєму житті з людьми.
Я отримала відповіді на багато питань, досі відчуваю його тепло, виявлене в увазі, словах, погляді, довірі, спокої та радості. Таке враження, що він говорив з кожним індивідуально і з усіма нами одночасно.
Немає різниці між людьми, ми всі діти Миру і всі гідні любові, прийняття і прощення! Хочеться зберегти це відчуття цілісності та гармонії і так само нескінченно ним ділитися.
За два дні до зустрічі з Далай-ламою наші гіди – монах Геше Ла та його учениця Юлія Капранова, яка виявилась українкою, – дуже ретельно нас готували, розповідали про особливості етикету.
Хоча Далай-лама – людина, але все ж таки це чотирнадцята реінкарнація Будди Співчуття. Коли ти таке вперше чуєш, твій розум не здатний ані осягнути, ані уявити, що це насправді значить. Нам дуже обережно натякали, що Далай-лама чує і розуміє всі думки, – в його присутності всі людські маски зриваються з обличчя. Тільки в момент, коли він зайшов в кімнату, я насправді зрозуміла, що Він – більше, ніж людина.
Від нього такий потік енергії, що несвідомо починають текти сльози від щастя, любові та розуміння, що твоя Душа вічна і прийшла на цю Землю, щоб навчитися чогось, що зробить її кращою. Коли ти розумієш свою вічність, ти не поспішаєш з висновками, не ображаєшся, ти починаєш у всьому, що відбувається з тобою, бачити сенс.
“Тільки в момент, коли він зайшов в кімнату, я насправді зрозуміла, що Він – більше, ніж людина.”
Я хотіла Далай-ламі подарувати символ кримських татар Тамгу, але він її взяв, поцілував, притулив до лоба і сказав: “Come back home”. Це було настільки несподівано для мене, уже потім я зрозуміла, що він інтуїтивно кожному дав якусь важливу настанову.
Мене вразило ще й те, що до Далай-лами я потрапила у складі групи українських освітян. Ніколи не думала про вчителів як про скарб нації. І про те, як вони насправді здатні впливати на суспільну динаміку і будувати країну кожного дня у школах. Я хочу їм усім передати великий уклін і побажати, щоб вони не боялися ставати найпрогресивнішою та найвпливовішою спільнотою сучасної України.
Далай-лама – один з найбільших лам та духовних Вчителів людства. Він – втілення Бодхисатви Співчуття, який свідомо перероджується на благо всіх живих істот.
Зустрітися з ним – це значить, що ваша душа почала працювати над цим ще в минулому житті. Ця зустріч – це результат хорошої карми. Побути в його полі – це великий успіх для будь-якої людини. А для тієї, яка практикує буддизм, – це знак того, що він йде правильним шляхом і що в нього є духовні заслуги. Ця зустріч була унікальна ще тим, що це не паломницька зустріч. Предметом зустрічі була не релігія, а освіта, ми обговорювали глобальні тенденції та навіть політику – як сферу взаємодії людських інтересів.
Півторагодинна аудієнція для української делегації – це дуже добрий знак. Багато вчителів пророкують, що в нашій країні особлива роль у відродженні світової духовності. Ця поїздка породила особливий зв’язок, роль якої ми відчуваємо найближчим часом.
“Якщо ми робимо все безкорисливо і на благо всіх живих істот, ми завжди отримуємо результат, як би складно не було і чого б це не коштувало.”
Неймовірно важливим для мене стало ще й те, що поїздка – це, з одного боку, приватна ініціатива, з іншого – ініціатива освітньої спільноти. Це хороший сигнал про важливість зв’язку вчителів і Вчителя. Якщо ми робимо все безкорисливо і на благо всіх живих істот, ми завжди отримуємо результат, як би складно не було і чого б це не коштувало.
“Нова українська школа”
Усі фото: Уляна Рудіч, ГО “ЕдКемп Україна”