Вважається, що школа починається з приміщення.
Справді, перше, що нам малює уява при слові "школа", – це будівля, класи, лабораторії, актовий та спортивний зали тощо.
І хоча я глибоко переконаний у тому, що головне в школі – не стіни, а концепція та люди, які цю концепцію втілюють, робота над приміщенням має бути виконаною.
Взагалі, сфера освіти зазнає нині тектонічних змін: інтернет – це насамперед доступ до інформації, до знань, передачею яких у всі часи займалася система освіти.
На перший погляд може видатись, що в інтернеті є відповіді на всі запитання.
Втім, проблемою постає тепер саме формулювання запитань: якої глибини запитання будуть виникати у майбутнього випускника і наслідком якої інтелектуальної діяльності вони будуть?
Якісні запитання стають ціннішими за типові відповіді.
Навчити мислити, навчити ставити якісні запитання поки системно не вдається онлайн.
Окрім того, наш світ досі значною мірою базується на офлайновій діяльності.
Родини, як правило, мають їхати на роботу в офіс чи на власне підприємство і не можуть присвятити час домашній/онлайн освіті дітей, не можуть забезпечити офлайнову частину соціалізації.
Тому формат шкіл як місця проведення занять поки залишається оптимальним для більшості родин.
Знайти вдалу локацію – непросте завдання, адже вимог до приватної школи з боку держави та клієнтів чимало: велике та світле приміщення з власною територією, зручною транспортною розв’язкою, місцем для паркування тощо.
З точки зору бізнесу важливо оцінити платоспроможність прилеглих до локації територій: чи живе тут достатня кількість представників середнього/вище середнього класу?
Школа якого розміру матиме успіх?
Як влаштовані транспортні потоки? Враховуйте, що вчителю також має бути зручно доїхати до вас.
Що з конкуренцією?
Звісно, добре мати власне приміщення, адже це істотно зменшить ваші операційні витрати у перший, найскладніший час.
Але, як правило, приміщення орендується, і тут починається найважливіше: поки ви не маєте приміщення, вам немає чого показати родинам майбутніх відвідувачів школи.
А як тільки ви орендували приміщення, необхідно швидко робити бодай косметичний ремонт та наповнювати школу учнями. Адже довго орендувати приміщення без прибутків ви навряд чи зможете.
Шукайте приміщення, яке власники готові надавати в оренду роками, адже школа – це довготерміновий проект.
Враховуйте сезонність: на відміну від дитячих садків та дитячих центрів, до яких нові діти приходять у будь-який час, шкільний навчальний рік починається у вересні.
Більшість витрат школи – постійні й не дуже залежать від кількості учнів: оренда, оплата праці вчителів, комунальні послуги, охорона…
Невдала вступна кампанія може призвести до касового розриву вже за кілька місяців з моменту відкриття школи.
Взагалі, на першому етапі до бюджету треба підходити надзвичайно обережно й ретельно. Адже він у будь-якому випадку обмежений, а спокус – яскравих навчальних матеріалів, надсучасних меблів, обладнання, можливостей для дизайну – безліч.
Засновники шкіл можуть занадто сильно сфокусуватися на стінах, партах та інших приємних для ока речах і забути про не менш важливі статті витрат, такі як реклама.
Ми починали з невеликого приміщення одного класу на 11 дітей.
Ми починали з невеликого приміщення одного класу на 11 дітейПісля розуміння того, що проект є вдалим і має потенціал за умови масштабування, розширилися до 7 шкіл.
Наступного року – вже до 23-х по всій країні.
Для себе ми умовно виділяємо 4 формати залежно від кількості майбутніх студентів (так ми називаємо всіх учнів).
4 формати шкілБільший формат – більші прибутки, але й більші ризики.
Та насправді школа починається, все ж таки, не з приміщення, а з ідеї.
Ідеї людини чи групи однодумців, які хочуть змінити середовище для власних дітей або спробувати себе в освітньому бізнесі.
Перші запитання, які порекомендував би поставити собі, якщо ви серйозно думаєте про власну школу, це:
Для чого особисто мені створювати школу? Який портрет учня я готую і для чого? Чи маю я бачення того, що буде запорукою успішності у 2030, 2040, 2050 році, коли мої учні вийдуть у великий професійний світ?
Відповіді на ці запитання допоможуть сформулювати концепцію вашої школи.
Саме концепція допомагає надалі приймати більшість рішень, пов’язаних з тим, чому і як буде вчити школа.
Для себе я знайшов такі відповіді: мені важливо готувати людей, які поєднують науковий, управлінський, підприємницький та творчий типи мислення, в якій сфері вони би не реалізовувалися. Знаються на глобальній проблематиці.
Взагалі, варто зрозуміти: чи плануєте ви створювати школу самостійно з нуля або увійдете до одного з франчайзингових проектів.
З одного боку, власний проект – це майже повна свобода творчості.
З іншого – ви маєте вирішувати усі складні питання самостійно, формувати ім’я та довіру до школи з нуля.
У франшизи навпаки: вже є ім’я, готова концепція, методична база, а велику кількість процесів – розробку та підтримку бренду, вирішення питання ліцензії, пошук та навчання вчителів, налагодження IT-систем та навчальних процесів, навчальну програму тощо – вам не потрібно розробляти.
Як романтик, перші кроки я зробив з підготовки прогресивного змісту, але виявилося, що немає кому викладати цей новий зміст.
Далеко не всі вчителі з формальної системи освіти здатні до саморозвитку й готові змінюватися.
Хоча сьогодні саморозвиток має бути основною рисою вчителя.
В Україні є близько 438 тис. вчителів шкіл, але якщо ви хочете зробити справді нову школу, а не "нові стіни", у вас великі проблеми.
Вчителі, яких традиційно називають сильними, на практиці не так часто готові освоювати нові підходи до викладання, створювати кросдисциплінарні заняття, демонструвати прикладне значення відповідних знань у сучасному світі, звертатися до актуальних джерел англійською.
Ми почали шукати серед студентів педагогічних вишів, але виявилося, що часто педвиші – це кілька років натаскування на застарілій теоретичній базі. При цьому більшість студентів не планують робити кар'єру в освіті.
Тому, якщо ви хочете робити школу нового типу, ви змушені будете, як і ThinkGlobal, готувати нових вчителів та надсилати їх за отриманням дипломів.
Наступний виклик, з яким стикнулась школа, – зрозуміти, як максимально об'єктивно оцінювати кваліфікацію вчителів?
Адже логічно, коли оплата та кар'єра вчителя пов'язані з кваліфікацією, а вчитель чітко розуміє, які компетенції йому потрібно набути.
Ми зрозуміли, що потрібен кваліфікаційний рейтинг для освітян нового типу, й розробили його.
Без розуміння, які саме компетенції потребують розвитку, вчитель не може сформувати послідовну програму власного розвитку й змушений хаотично відвідувати семінари або програми підвищення кваліфікації.
Але ще більшим викликом стали топ-менеджери для шкіл нового типу.
Від вчителів залежить багато, але від очільника школи більше.
Мені ніколи не доводилось чути про місце в Україні, де повноцінно готували б управлінців нової формації для сфери освіти.
Можливо, з-поміж приблизно 17 тис. наявних шкіл вам вдасться залучити топ-менеджерів, які мають досвід управління школою сучасного зразка, але нам поки не щастить із цим.
Потрібно врахувати, що викладачі нової формації не будуть працювати з консервативними топ-менеджерами.
Якщо ви плануєте створювати більше, ніж одну школу, варто бути готовим, закачати рукави й організовувати навчальний центр з підготовки освітніх топ-менеджерів.
З наступним викликом ми стикнулися, коли стали розвивати зміст навчання.
Вам, знову ж, нікуди буде звернутися за вже підготовленими фахівцями з розробки сучасного змісту.
Тож знову потрібно бути готовим до формування нових кадрів і залучення певного досвіду за межами України.
В українській мові немає навіть відповідників для низки важливих понять сучасного освітнього методолога та розробника матеріалів.
І, врешті-решт, ми захотіли з'ясувати, чи нам вже вдається робити якісну освіту та в якому із закладів виходить краще, а в якому гірше?
Але як оцінити достатньо об'єктивно?
Наразі єдині публічні рейтинги якості школи – це рейтинги за ЗНО. Це не надто достовірний рейтинг для оцінювання якості освітньої послуги.
Тож ми взялися за розробку та пілотування внутрішнього рейтингу шкіл, який оцінює якість здійснення управління, кваліфікацію викладачів, відгуки родин, навчальні успіхи тощо.
Не відкрию Америку, якщо скажу, що освітній бізнес не є простим.
Але одна справа – говорити про це, а інша – стикатись із труднощами на практиці.
Загальна середня освіта – це складний продукт, який важко стандартизувати. Тому він не завжди однаково зрозумілий клієнтам (адже нам важко оцінювати те, якою має бути школа майбутнього, якщо ми всі вийшли зі школи минулого).
Надзвичайно великою є роль людського фактору при створенні освітнього продукту: студенти, родини, вчителі, адміністрації, академічні команди.
Ми часто робимо те, що ніхто ніколи раніше не робив – а це необхідність ухвалювати складні рішення, висока відповідальність і стрес.
Втім, ця справа, на відміну багатьох інших видів бізнесу, приносить справжнє задоволення та відчуття самореалізації.
Адже ти маєш можливість позитивно впливати на життя багатьох родин, проектувати і втілювати майбутнє власної країни таким, заради якого варто долати труднощі.
Богдан Олександрук, засновник мережі інноваційних шкіл ThinkGlobal, спеціально для УП.Життя