Експерт Українського інституту майбутнього Микола Скиба презентував аналітичний прогноз на 2018 рік у галузі освіти. Пан Скиба окреслив три можливі сценарії розгортання подій. Записали для вас усе найцікавіше з доповіді.
1 вересня 2018 року в усіх школах країни почнеться навчання за новим Державним стандартом початкової загальної освіти, у новому освітньому просторі, з новими педагогами. Що має відбутися для того, щоб цей старт був успішним?
По-перше, це створення нового освітнього середовища, яке надаватиме емоційне тло і заохочуватиме до навчання. Воно має бути зручним для групового навчання, ігрових практик, проектних підходів. Максимум до серпня цей простір має бути готовим.
По-друге, мають бути готові нові критерії оцінки шкіл — що вважати якісною освітою, а що — неякісною. Для цього створюється Державна служба якості освіти. Якщо місією попередньої служби був контроль, а завданням інспектора — знайти недоліки і покарати, то тепер це більше обслуговувальний сервіс: дати рекомендації і вектори, куди рухатися.
По-третє, це повноцінний старт роботи нових директоратів МОН. Вони ще не повністю сформовані.
По-четверте, це формування нормативно-правової бази (стандарт, типові програми тощо). Наступне — це підвищення кваліфікації.
Є три сценарії подальшого розвитку освіти: трансформаційний, інерційний та катастрофічний.
Перший, трансформаційний, — найбільш бажаний, тому що змінює правила гри. У такому випадку основні зацікавлені сторони та консервативна більшість погоджуються з тими правилами гри, які пропонують агенти змін та інноватори. Імовірність такого сценарію дуже невелика — 2-3%.
Другий, інерційний, — коли в цілому система освіти продовжуватиме жити за інерцією, на драйверах примусу і централізованого контролю. Інновації утворять «острівці», але в масштабах країни правила гри визначатимуть консерватори і скептики.
Інерційний сценарій видається найбільш вірогідним — 80%, що події відбуватимуться саме так. За цим сценарієм, наприклад, вчителі йдуть на курси підвищення кваліфікації, бо відчувають загрозу втрати робочого місця, якщо не пройдуть їх.
Третій — катастрофічний. За ним правила гри встановлюють зовнішні щодо системи освіти гравці. Він є небажаним і для консерваторів, і для агентів змін, оскільки і ті, і ті втрачають контроль над ситуацією. А будь-які правила перестають діяти.
Зараз реформа освіти орієнтована на початкову школу, тому перший дзвоник 2018-го буде дуже урочистим і сповненим надії на зміни. Але, наприклад, учні 5-9-х класів зануряться у звичну класно-урочну систему і старі навчальні програми.
Звичайно, пощастить тим, кому трапляться викладачі, готові експериментувати, відходити від безпросвітного навчального плану, нудної начитки уроків і карального оцінювання.
Насправді, таких випадків буде мало. Адже вчителя, якому «більше за всіх треба», не сприйматимуть учні, в яких згас інтерес до пізнання. А також їхні батьки, яких цікавлять лише оцінки в атестаті. Або й адміністрація чи консервативніші колеги.
У 2018 році школи відчуватимуть тиск з боку виконавчих органів місцевої влади як через канали управлінь та департаментів освіти, так і через очільників адміністрацій чи інших високопосадовців. Чиновники де-факто залишаються головними.
Український інститут майбутнього опитав 70 експертів і практиків. Із них 46 (70%) оцінили ймовірність збереження ручного режиму управління освітою на місцях на 9-10 балів за десятибальною шкалою.
Це наслідки психологічних рудиментів радянської управлінської культури та патерналістські настрої багатьох соціальних груп.
У такій ситуації інноваторам необхідно формувати потужні коаліції, розробляти і впроваджувати систему навігації для себе та інших учасників процесу змін. А в ідеалі — треба винайти спосіб підняти градус інтересу до життя в інерційних мас освітнього простору, до того, що відбувається у верхніх шарах, які аж киплять від ініціатив.
Імовірність того, що батьки проявлятимуть більше інтересу до освіти, а не тільки дізнаватимуться оцінки своєї дитини, невелика. Більшість експертів Українського інституту майбутнього оцінили цей показник в 5 з 10 балів.
Вони вважають, що батьки залишатимуться активними лише в питаннях матеріально-технічного стану шкіл та успішності своїх дітей. І майже всі експерти переконані в тому, що батьки намагатимуться перекласти відповідальність на школу та педагогів, яким, мовляв, підвищують зарплату і яких готують до Нової української школи.
Автор тексту: Олексій Сімончук