Як вчителям пристосуватися до нового типу учнів, сучасного світу і зміни своєї ролі так, щоб не почуватися знеціненими? Відповідь — у блозі колишнього шкільного викладача з 25-річним досвідом Уілла Річардсона. Нині він — відомий у США реформатор освітньої галузі. Публікуємо переклад з дозволу порталу ModernLearners.com.
Як змінилася роль шкільного вчителя у світі, де в пару кліків мишкою можна знайти мільйони людей, які потенційно здатні чомусь навчити?
Щоб відповісти на це запитання, потрібно усвідомити: вчителі — вже не найрозумніші люди в тому, що стосується знання програми й навчального матеріалу, якщо під час заняття в класі є доступ до інтернету. Потрібно навчитися сприймати ці зміни як щось позитивне і корисне для учнів.
Я розумію, що таку думку складно прийняти багатьом освітянам, які пишаються знанням своєї справи та вже стали експертами в певних дисциплінах. Вона не вкладається в традиційне розуміння того, ким є вчитель та яка його роль у навчанні.
Деякі з педагогів, що помічають, як змінилася роль їхньої професії, почуваються знеціненими, а іноді навіть приниженими. Я отримував такі відгуки під час багатьох своїх практикумів, де розмірковував на цю тему. І така реакція — цілком зрозуміла.
Тим не менш, у сучасних навчальних закладах роль та цінність вчителя мають змінитися. Заради поліпшення рівня знань та навичок, чому б вчителям не стати тими, хто з’єднає учнів з найрозумнішими та найдосвідченішими експертами, яких можна знайти онлайн? За посиланням є приклад того, як це колись зробив я сам.
Чому б не вбачати цінність вчителя в тому, щоб розуміти потреби кожної дитини та необхідну для неї методику навчання, а також використовувати це розуміння, щоб допомогти дітям самостійно розвиватися?
Саме цю модель, але вже щодо більш дорослих «учнів» — працівників організації, описує Джейн Харт у своїй статті «Аргументи на користь нової ролі сучасного ментора з навчання». Джейн вже давно є одним з тих експертів, у яких я вчуся вчитися. І я думаю, що її ідея «менторства» може значною мірою застосовуватися і до шкільного навчання.
«Роль сучасного ментора з навчання — формувати та підтримувати впевнених у собі і самодостатніх сучасних професіоналів, які максимально використовують можливості та навчаються з різного досвіду заради саморозвитку. Йдеться зовсім не про розробку навчального плану, його подання та структурування».
Основна думка Джейн у тому, що сучасні люди навчаються за допомогою багатьох нових способів не лише на роботі. І через це модель, де управління йде лише «від центру», стає дедалі менш ефективною.
Я б описав це як поступове перекладання відповідальності за навчання з установ на самих учнів. Те саме стосується й школи.
Традиційне сприйняття навчання вже не підходить.
З’явилася потреба в більш сучасному способі створення та підтримки навчального процесу, у якому би кожен сам скеровував свій саморозвиток у правильне русло. І для цього необхідна нова функціональна посада: сучасний ментор з навчання.
Ось перелік якостей, які потрібні ментору:
Допомагайте учням створити власне середовище для навчання. Допомагайте вивчати щось нове щодня. Допомагайте учням поглиблювати знання у сфері своїх інтересів. Допомагайте учням займатися саморозвитком. Допомагайте учням слідкувати за власним процесом навчання і використовувати для цього власні ресурси. Допомагайте учням дізнаватися щось нове один в одного, у своїх однолітків. Допомагайте учням вчитися протягом виконання певної роботи. Допомагайте вибудовувати цілісне сприйняття навчального матеріалу. Надавайте інформаційну та комунікаційну підтримку.Ми не стверджуємо, що методики, пов’язані з традиційним розумінням процесу навчання, є абсолютно непотрібними.
Однак це не альтернативний підхід. Тобто не можна обрати або класичний, або сучасний варіант освіти. Обидві моделі мають місце бути. Адже завжди існуватиме потреба в розробці навчальних планів для викладання обов’язкового матеріалу. Однак нова роль сучасного ментора з навчання означатиме, що існує набагато більше можливостей для сприяння процесу навчання.
Варто також враховувати, що сьогодні більшість шкіл досі обирають класичний підхід до освіти. Бо багатьом складно уявити, як саме навчальний процес має скеровуватися самими учнями.
Нові світові реалії потребують іншого способу мислення, виду діяльності та функцій, особливо тих, що стосуються ролі дорослих у навчанні дітей.