Більшість школярів і школярок цьогоріч зможуть навчатися очно, сидіти за партами, спілкуватися з однолітками та педагогами. Щоправда, в умовах війни навіть такі звичні речі будуть незвичайними.
У своїй новій колонці дитяча й сімейна психологиня Світлана Ройз згрупувала питання, які найчастіше приходили від батьків і вчителів цього тижня. Вона розповіла, чого варто очікувати від нового навчального року та чому перші місяці «школи» будуть не про навчання й здобутки, а про стрес, адаптацію й співналаштування. Наприкінці корисні посилання.
Після тривожних ночей і обстрілів діти, навіть якщо вони не демонстрували різких реакцій, спочатку можуть бути в стані завмирання, а потім ми можемо спостерігати збудження й можливу агресивну поведінку (може бути й навпаки – загальмованість). Це закономірний процес. І так має бути. Діти, які не привертають до себе уваги, якраз і можуть бути в більшій небезпеці, ніж ті, хто дозволяють собі відреагувати напруженням. Ми будемо вимушені починати зі стабілізації і онлайн, і офлайн уроки.
Стабілізація – це створення рамок безпеки, налаштування одне на одного, налаштування на приміщення (клас, укриття, кімнату, зум).
Коли ми приходимо в клас, чи починаємо урок в укритті, чи повертаємося з укриття до школи, ми «фіксуємо реальність»:
словами – кажемо: «Ми в класі, ми зараз в укритті»; зоровим контактом – подивіться, де вікно, де вихід, знайдіть щось зеленого (будь-якого) кольору; заземленням – зверніть увагу на тіло, наприклад, постукайте ногами по підложі, розкладіть речі на парту, відчуйте як ви опираєтеся на спинку стільця, простукайте себе долонями, наче килим; диханням – попросіть, наприклад, здути з парти уявні пилинки (підходять будь-які вправи, де видих повільніше, ніж вдих); ритмом – Мартін Штраубе, який навчає травмапедагогіки, наголошував на важливості повернення відчуття ритму (у нас зараз, об’єктивно, біологічні ритми змінені), адже з ним пов’язані всі наші біологічні налаштування, зокрема, відчуття безпеки. Разом із дітьми простукайте ритм пісні, просіть, щоб діти повторили плескотом, чи тупотінням ніг ритм за нами; рухом, руханкою – допомагає вийти зі стану заціпеніння, направляє активність, допомагає відновити концентрацію уваги.Ми можемо разом з дітьми створити ритуал – починати перший урок з того, що вони разом співають (гімн, «Червону Калину», те, що вони самі обиратимуть), адже це:
згуртовує, налаштовує на спільну дію, знімає відчуття відчуження, налаштовує нашу дихальну систему, знімає напругу, дає відчуття безпеки і того, що моєму голосу (мені) «тут є місце», активізує зони Брока, які можуть бути неактивними в стресі.Можливо, створити в класі свій особливий жест вітання та прощання і кожен урок повторювати правила (ті правила, які були очевидні, зараз важливо озвучувати). Ми маємо нагадувати, що можна пити воду, де туалет, що ми робимо, коли лунає сигнал тривоги тощо.
Вчителі (як і батьки) точно можуть зізнатися, що самі дуже втомлені й складно відновлюються після ночі, а тому розуміють, як дітям може бути тяжко. Тому варто розповісти, що вам допомагає. Це тільки зробить стосунки щирішими, нормалізує стан дітей і зніме зайву тривогу.
У стані стресу відчуття часу та орієнтації в просторі може змінюватися – дітям може бути складно розраховувати, скільки потрібно часу на дорогу, на виконання завдань (коли ми в стані стресу у нас загострюються всі сенсорні відчуття – коли їх забагато, може здаватися, що час тягнеться дуже довго, чи навпаки миттєво). Можливо, використовувати будильники, пісочні годинники. Тому необхідно створювати навіть у приміщенні більше вказівників дороги, навігацію. І саме зараз ігри, які залучають просторове сприйняття, корисні.
В Україну повернулися діти, для яких хвилини мовчання в школах о 9:00 незвичні (не в усіх школах їх проводять). Багато питань від батьків саме про це.
Усе залежить від того, як саме пояснити сенс хвилини мовчання. Навіть маленькій дитині ми можемо сказати, що це можливість подякувати й згадати всіх, хто бореться чи постраждав під час війни. У цю хвилину ми можемо сказати дякую ЗСУ і всім, хто нас захищає, можемо помолитися, якщо у сім’ї так заведено, можемо уявити над собою та над класом будь-який символ сили, який буде для дитини зрозумілим і прийнятним. Якщо батьки знають, що в школі проводять хвилини мовчання, слід поговорити з дитиною вдома. І, звичайно, вчителі мають теж пояснити потребу в них.
Нехай мене вибачать усі освітяни та батьки – перші два місяці шкільного життя точно будуть не про знання та досягнення. Вони про співналаштування, про знайомство й контакт дітей. І чим більше ми в цьому допоможемо, тим швидше діти зможуть перейти саме до навчання. І тим менше буде проявів булінгу в школі.
Дітям одночасно тривожно виходити з онлайн-формату та важливо бути поруч наживо. Нам буде потрібно вигадувати більше спільних завдань, ігор, проєктів. Тільки коли дитині безпечно фізично та емоційно, коли вона відчуває себе «своєю» в групі, мозок починає працювати саме на засвоєння нового. І важливо пам’ятати, що ми швидше будемо втомлюватися від контактів.
Наш аудіальний канал депривований [ред. – втрат чогось такого, що дозволяє задовольняти базові потреби]. Забагато небезпечних подразників, пов’язаних зі звуками. Важливо подбати, щоб сигнали тривоги в дітей у телефонах були вимкнені, звуки дзвінків не були різкими, чи, може, їх взагалі слід замінити. Можливо, варто домовитися про створенні в школах «ресурсних тихих місць».
Знову непедагогічне. Повторюся, зараз не час досягнень, оцінок і навантаження. Школа сама по собі зараз – терапевтичний практикум. Бо повертає відчуття «нормальності», режиму, спілкування, стимулювання до дій. Діти зможуть все надолужити, але саме зараз їм потрібна наша особлива уважність і підтримка.
Я обіцяла прочитати підручники для молодшої школи з української мови і літератури. Прочитала. Отримала рецензію від колег і дискримінаційну експертизу. І найближчим часом підготую матеріал з загальними (не буду писати про окремі підручники) пропозиціями для вчителів по темах, у яких ми саме зараз маємо бути уважними. І зовсім скоро буде в вільному доступі методичка для вчителів, створена за їхніми запитаннями. Напевно, найважливіше – аби наші діти відчували нашу близькість та віру в них.
Завтра буде відкритий доступ до відео, яке ми створювали для Першого уроку в межах програми «Ти ЯК?». У ньому не буде роздумів про війну, не буде спонукань для рефлексій. Це мають робити ті, хто знаходяться поруч з дітьми та хто знайомий дітям і відчувається близьким та безпечним. На відео я дуже просто розповідаю дітям (1-6 клас) про різні емоції та показую 3 вправи: дихальну й дві ресурсні – стабілізаційні, – які можна використовувати та включати в будь-які моменти – на початку уроку, класній годині, в укритті
Ресурсна скриня – матеріали для дітей різного віку, які допоможуть навчити розрізняти емоції, усвідомлювати та скеровувати їх. Книжечка–розмальовка з копінг-стратегіями – добре, щоб у перші шкільні дні діти самі її розмалювали та тримали в рюкзачках. Шаблон для спостережень і рефлексій із тілесної усвідомленості. «Пастка для злості» – шаблон саморобки-розмальовки для скеровування агресії. Плакат «Я можу» – для пояснення дитині, що таке «вікно толерантності», та пропозицією стратегій, як у нього повертатися (може висіти в класі). «Оголошення» – можуть висіти на стінах у класі (пропозиції дій, які допомагають при сумі та злості). Дихальні картки – картки з простими дихальними практиками, які можна проводити як у класі, так і в укритті. З них можна розпочинати урок, чи використовувати, коли потрібно заспокоїтися. «Крокуй до укриття» – пісня-руханка, яку можна дітям нагадати перед початком навчального року (там є алгоритм дій при тривозі). Картки сили – ідеї практик для стабілізації в офлайн- та онлайн-роботі з дітьми (картки з зображенням тварин, природних явищ, різних об’єктів, із пропозицією тілесних вправ, метафор сили, ігор) їх можна використовувати як руханки та як тілесні вправи. Карткова гра для дітей та дорослих «Скажи мені. Сила запитань» – гра для відновлення та встановлення близькості, стабілізації, для скеровування до рефлексій. Твоя сила – стабілізаційний практикум для дітей 8-14 років з 22 практиками ресурсності, усвідомлення емоцій, самопідтримки. Можна використовувати як в індивідуальній, так і в груповій роботі. Стійкість для Стійких – 20 анімацій з тілесними стабілізаційними практиками (по 20 секунд). Гра «Приховані дари – знаходь свою силу» – її можна використовувати як стабілізаційну практику: пропонувати картки перед контрольними роботами, коли діти тривожаться.Я одночасно знаходжусь у кількох ролях. Я працюю з дітьми, які дуже сильні, але й дуже вразливі. Я мама – і наша донька йде до школи. І я дуже тривожусь. Я знаходжусь поруч із вчителями – і вклоняюсь їхній стійкості. І теж тривожуся за те, щоб їм вистачило сил впорались із відповідальністю та навантаженням.
Складність у тому, що ми по ходу напрацьовуємо новий для всіх досвід і самі часто не встигаємо адаптовуватися та відновлюватися.
Сил нам всім.
{{read_more|Читайте також| 5553, 4628}}
Джерело фото Depositphotos
Приєднуйтесь до нашої сторінки й групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram