Розвиток – це не раптовий стрибок, не разове зусилля. Це навіть не процес, в якого передбачений результат. Розвиток – це певне сприйняття світу і відповідний спосіб життя.

А виховання і освіта – це лише створення умов і сприяння розвитку на початку шляху.

Тому освіта не має швидких результатів. Це гра в довгу.

І саме те, що ми не дуже добре вміємо грати в довгу, очікуємо швидких результатів при найменших зусиллях, саме тому під кожні вибори у нас трапляється напад паніки “що ж тепер буде?”. Під кожні вибори активізуються розмови про маніпуляції, про технології впливу і відсутність критичного мислення.

Читайте також: Ключики вчителя від Валентини Мержиєвської для першачків

Не думаю, що здивую когось, сказавши, що протягом усіх років незалежності, рівень освіти невпинно знижувався. Це добре помітно викладачам вишів, до яких щороку приходять студенти дедалі слабше підготовлені.

І це мало б бути помітно по результатах ЗНО, якби вони мали абсолютну шкалу. Але, на жаль, ЗНО щороку вираховується відносно: найкращий результат приймається за максимальний бал, а решта визначається пропорційно. Тобто побачити динаміку змін в рівні освіти (хоча б з кількох предметів, хоча б в обсязі ЗНО) – неможливо.

Лише в останні роки намітились обнадійливі зрушення – поява зграйки альтернативних шкіл і запровадження НУШ.

Великою перевагою альтернативних шкіл є їхня динамічність – вони вже, вони не чекають. Але і тут маємо запастись терпінням. Це лише перший засів, дрібною жменькою. Знадобиться десяток років, допоки побачимо плоди. Не досить навіть дочекатись випуску зі школи, бо часто реалізація в житті людини відбуваться пізніше.

Читайте також: "Теревені" як приклад занять для розвитку мовлення і мислення

Перевагою НУШ однозначно є масштабність. Бо не досить, вкрай не досить, виховати десяток, сотню, тисячу, навіть сто тисяч дітей. Для змін в суспільстві потрібна критична маса. Дуже хочеться сподіватися, що НУШ не згорнеться, не призупиниться, тоді років через 10-15 в нас є шанс помітити перші зрушення в суспільстві.

І це не іронія, і не привід для паніки – це хороший план. Є такі сфери, де швидких результатів бути просто не може, бо потрібен час.

В Україні найбільше бракує тих фахівців, які потребують тривалої підготовки. Та навіть на барісту треба вчитись достатньо часу і безліч разів малювати картинки на капучиновій пінці. Що вже казати про економістів, військових, медиків, науковців, політиків...

На початку вчителювання для мене стало відкриттям, що один раз пояснене, ще не стає вивченим. Вчитель може провести чудове заняття: всіх зацікавити, розгорнути простір, пояснити, впевнитись, що учні його почули і зрозуміли, можливо навіть щось запам’ятали, але з часом ці знання вивітрюються.

Це не означає, що все марно. Це не означає, що учні неуважні чи безтолкові – просто так влаштована пам’ять. До кожної свіжої думки необхідно звикнути.

Кожне нове розуміння і усвідомлення трохи змінює нас і робить готовими до подальшого сприйняття. Тож щоразу пояснювати стає дедалі простіше. Але повторювати одне й те саме необхідно багато разів.

Запам’ятовуються ті меседжі, ті закономірності, ті властивості, до яких постійно повертаємось.

На курсах ораторської майстерності, у практиці ведення перемовин, скрізь є правило: “скажіть те, що збираєтесь сказати, повторіть це, повторіть це ще раз”. Хоча, щиро кажучи, іноді і трьох разів замало.

Читайте також: Каротин, Wingardium Leviosa і картина світу

Не менш важливо повторювати запитання. Варіювати їх, ставити багато разів, у різних формулюваннях, уточнювати. Ставити питання доти, доки не отримаєш відповідь.

Коли приймаєш все це, фраза “Repetitio est mater studiorum” (повторення – мати навчання) наповнюється сенсом.

Мова не про механічне повторення, зазубрювання, а про багаторазове повернення, змінюючи формат і контекст. Бо дослівне відтворення тієї самої думки більш гучним голосом, відчеканюючи по слову, – то не зовсім repetitio :)

Вчитель ніколи не має гарантій того, що досягне результату, чи що результату досягнуть його учні. Вчитель може бути впевнений лише в тому, що не припинить спроб.

Тож давайте розраховувати сили, не втомлюватись повторювати і не чекати швидких успіхів.

У нас немає іншого шляху, як грати в довгу.