Data?1535450580

Валентина Мержиєвська – співзасновниця і викладач однієї з перших альтернативних шкіл Києва БеркоШко. В школі викладає математику, фізику і теревені. На своїх семінарах «Ключики вчителя» Валентина розповідає про свій досвід роботи з дітьми з 1-го по 8-й клас. Про особливості розвитку і сприйняття інформації в кожному віковому періоді і як відповідати батькам і вчителям на ці особливості аби не вбивати в них бажання пізнавати світ і отримувати від цього задоволення, а також, як той чи інший шкільний аспект влаштований у БеркоШко. Нижче піде мова про перший клас, дітей 7-8 років.

Особливості розвитку першачків

В цей період дорослим важливо набратися терпіння і сприяти самостійності дитини. Хай довго, але сама вдягнеться і взується, хай неякісно, але сама помиє посуд. З часом це буде відбуватися скоріше і якісніше.

В першому класі необхідно надавати дітям можливість для вільної гри, яка є основою для соціалізації.

«Для дітей основна діяльність – гра, і із початком навчання у школі, це не має змінюватись. Тому, коли ми засновували БеркоШко, для нас це була одна з головних мотивацій – залишити дітям час на вільну гру».

Особливого значення набуває створене дітьми. Вони дуже переживають, якщо хтось руйнує їх витвори. В БеркоШко для цього були запроваджені певні активності – діти разом малювали на ватманах за умови невтручання у роботу інших дітей, або дозволялось щось добудовувати за згодою іншої дитини, не руйнуючи вже побудовану конструкцію. Така групова діяльність створює умови для розвитку емпатії, вважає Валентина.

Також важливо вже в цьому віці привчати дітей до дотримання правил простору. Першачки в БеркоШко вчились казати «Мені неприємно», якщо ситуація була неприємною, і поважати «Мені неприємно», сказане іншими. На засвоєння цього правила знадобилось приблизно півтора року, але це дуже допомагає у шкільному житті, навіть вчитель може сказати цю фразу і так спинити галас.

В цей час зароджується дисципліна – здатність докладати зусилля заради віддаленого результату. Дитина поступово навчається стежити за розкладом дня і тижня, збирати з собою необхідні речі до школи і на тренування.

Поради дорослим:

По-перше, створити безпечне середовище. Якщо і є в просторі небезпечні предмети, то діти мають вміти ними користуватися. Наприклад, в БеркоШко діти навчені користуватися ножами.

«Перший клас для нас малоакадемічний, діти звикають ходити до школи і до спілкування в новому форматі, а дорослі приділяють багато уваги безпеці дітей в школі».

В цей період важливо ще аби дорослі питали дітей, чи тим не холодно, чи хочуть їсти, привчаючи відстежувати свій стан, потреби і емоції.

Також необхідно проговорити соціальну безпеку (не розмовляти із незнайомцями, як переходити дорогу) і інтимну (діти мають знати про свою фізіологію, як називаються статеві органи, але дотримання інтимної безпеки починається з того, що батьки звикають стукати до кімнати дитини, питати в неї дозволу, щоб починало формуватись відчуття власних кордонів).

Окрім того, дітям просто необхідно часом нудитись, у свій вільний час вони мають вигадувати, чим себе зайняти, так діти починають читати, малювати, придумувати спільні ігри з однолітками. В цей час вони починають розрізняти, яка діяльність приносить задоволення, а яка ні, і розвивають свою креативність.

Рухливі ігри і тактильні контакти дитині потрібні в цілому для гармонійного розвитку, і зокрема для розвитку емпатії.

«В нас є така вправа, ми сідаємо всі у коло, і кожний віддає свою, наприклад, праву ногу сусідові праворуч і відповідно отримує одну ногу від сусіда ліворуч. Отриману ногу можна промасажувати, погладити, не роблячи при цьому неприємно. "Власник" ноги може коментувати ці дії – приємно, лоскотно, боляче. Комусь складно «віддати» ногу, комусь не хочеться "брати" ногу іншого. Втім, і бажання все контролювати, і якась гидливість – це все про неприйняття. Але неприйняття якогось аспекту світу в подальшому житті створює чимало труднощів у порозумінні, у взаємодії з новими просторами, влитті в команду тощо, тому ми вчимося через такі контактні ігри прийняттю».

Також Валентина радить згадувати події дня, це можуть робити вчителі в кінці шкільного дня, а батьки перед сном у ліжку: «Не обов’язково згадувати хронологію, а можна задавати питання на кшталт «Які п’ять подій дня тебе вразили?». Ми живемо в ті моменти, які викликають в нас яскраві емоції, саме їх ми запам’ятовуємо. Якщо ви не можете згадати, що робили цього літа, вважайте що цього літа в вашому житті не було. Згадування дня допомагає доусвідомити, що відбулося в цей день і що саме варто запам’ятати. 

Ось приблизно так проходить перший рік у БеркоШко. Щоб дізнатись про наступні періоди, приходьте на семінари до Валентини.