Співзасновник експериментальної Школи «Афіни» Олексій Грєков​ розкрив секрет, як втілювати гейміфікацію в освітній процес, щоб вона гарантовано працювала.

Коли говорять про гейміфікацію освіти, найчастіше мають на увазі, що дорослі дяді чи тьоті повинні взяти програмний матеріал будь-якого навчального предмета й упакувати його в цікаву ігрову оболонку.

Найчастіше так і відбувається... тільки виникає проблема – дітей ця гра нічим не приваблює, їм просто не цікаво.

Але чому? Адже діти люблять грати! Вони годинами можуть проходити складний рівень якої-небудь «безідейної» і «беззмістовної» гри!

А річ у тім, що цікаву гру створила команда професіоналів-ігротехників: психологів, письменників, художників, композиторів і програмістів!

Так, ігротехнік – це професія, і, на жаль, в Україні таких професіоналів вкрай мало.

Але почекайте, може, ми помиляємося? Може, вони є, але ми шукаємо не там? Може, вони ще тільки ростуть і вчаться? Хто, як не діти є професіоналами-практиками у сфері гейміфікація? Чому б не дати їм можливість самим створити такі освітні ігри, в які захочеться грати їх друзям?

Ми спробували й у нас вийшло! Уже чотири покоління 8-класників на осінньому триместровому іспиті демонструють створені ними ігри, що водночас допомагають опановувати історію і географію, інформатику та українську мову. Подивіться тільки, на які теми вони створюють ігри!

Шумери й Вавилон (3500 – 2000 рр. до н. е.) Єгипет (1300 – 700 рр. до н.е.) Греція і Передня Азія (700 – 300 рр. до н. е.) Індія, Китай, Японія і Корея (500 рр. до н.е. – 500 рр. н. е.) Рим (300 р. до н.е. – 300 рр. н. е.) Північна Європа та Київська Русь (400 рр. – 1200 рр. н.е.) і так далі, аж до Європи в 1700 – 1840 рр. н.е.


Як це відбувається?

Група «розробників» отримує тему згідно з жеребом і приступає до роботи. Зазвичай на розробку йде близько місяця.
Для того, щоб отримати залік, потрібно пояснити спеціальному журі (що складається зі старшокласників) правила гри, продемонструвати блок-схему ігрового алгоритму, а потім зіграти в цю гру разом з журі й своїми однокласниками.

Виграють усі!

Творець гри отримує залік, однокласники вивчають новий матеріал, а старшокласники повторюють пройдене.
Виграємо і ми, дорослі, оскільки теж вчимося – бути такими ж креативними ігротехніками, як і наші талановиті діти.

Джерело фото Depositphotos

Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram

Поширити у соц. мережах: