Ірина Міньковська, ех-менеджерка з PR і партнерства EdCamp Ukraine і співзасновниця Освітнього центру «Я і моя школа» про досвід вчительського підприємництва в США і чи може вчитель в Україні бути підприємцем.
У 2017 році Ірина побувала за програмою Young Transatlantic Innovation Leaders Initiative для соціальних підприємців з 50 країн світу в США і розповіла про отриманий досвід.
У 2005 році після урагану Катріна (найбільш руйнівного в історії США) 80% Нового Орлеану опинилося під водою, 2 000 людей загинули, тисячі втратили дім, місто зазнало збитків на 108 мільярдів доларів. Після трагедії до міста з’їхалися найкрутіші стартапери і стартаперки, соціальні підприємці і підприємниці, а також громадські активісти і активістки зі всієї Америки. За 10 років їм вдалось здійснити в місті величезні зміни.
Місто, яке до урагану було центром злочинності, слабкої освіти і політичних скандалів, містом, де 69% афроамериканських сімей жили за межею бідності, і кожна п’ята дитина не мала їжі та питної води в необхідній кількості, стало містом-топом у всіх американських рейтингах за кількістю стартапів, ініціатив і компаній у сфері освіти, питної води, безпечної їжі і здоров’я.
Впродовж місяця Ірина працювала в Propeller – одному з найвідоміших інкубаторів для соціальних ініціатив Нового Орлеану. Ця команда за 6 років завела до Нового Орлеану 82 мільйони доларів інвестицій з інших штатів і дала майбутнє 310 організаціям. Ірина познайомилася з майже 20 організаціями, які своєю щоденною кропіткою роботою зробили це новоорлеанське чудо можливим – Idea Village, 4.0 Schools, New Orleans Entrepreneur Week, PitchNOLA competition та інші.
Головна причина їх успіху в тому, що вони не конкурують – усі ці організації працюють разом! У них є навіть спільний календар подій і проєктів, де команди відслідковують, щоб одні події не накладалися на інші.
Освітні стартапи були присвячені дуже різним темам – залученість бізнесу до школи, трикутник «школа-сім’я-дитина», побудова учнівством і студентством домів для їхніх педагогів (після урагану це невипадкова ініціатива), навчання дітей через їхню участь у громадських волонтерських проєктах та багато інших.
У Вашингтоні Ірина мала зустріч з Девідом Зіппером, керівним директором світового акселератора для підприємців 1766, де отримали шанс на розвиток і успіх 1000+ стартапів, присвячених освіті, медицині, екології та урбаністиці. Від пана Зіппера Ірина почула, що «шкільні вчителі та вчительки у своїх регіонах можуть створювати власні підприємства, таким чином розвиваючи як себе, так і села/ містечка/ міста, в яких проживають. Надаючи своєму учнівству приклади імплементації підприємницької компетенції в реальному житті».
Щоб стати резидентом інкубатора вчителі та вчительки проходять жорсткий конкурс і тестування. Отримавши цей статус, часто мають можливість обирати формат підтримки. Перший варіант: приходиш із ідеєю невеличкої ініціативи на листочку – і протягом кількох місяців консультуєшся із експертним колом інкубатора, яке допомагає трансформувати цю ідею в реальний бізнес-план. Інкубатор проводить соціологічне дослідження щодо затребуваності твого підприємства на ринку. Грошова допомога в такому разі складає до 500 доларів.
Другий варіант: ви впевнені у своїх лідерських і бізнес-здібностях і вже маєте детальний план розвитку свого підприємства. У такому разі консультант чи консультантка з інкубатора або з іншої успішної компанії допомагають вам зареєструвати і запустити свій бізнес, а також відточити навички, необхідні для його сталого розвитку. Розмір фінансової інвестиції в такому разі складає до 10 000 доларів.
Процес перетворення педагогів на бізнесменів набрав в Америці таких обертів, що там уже говорять про новий тип підприємця – edupreneur (educator «освітянин» + entrepreneur «підприємець») і нову еру – the era of the teacherpreneur (teacher «учитель» + entrepreneur «підприємець»).
У Новому Орлеані всі знають про організацію Overcoming Racism, яка проводить антидискримінаційні тренінги для вчительства, батьківства й шкільної адміністрації, а також компанію Electric Girls, команда якої організовує літні STEM-табори для дівчат віком від 5 до 14 років.
Ще кілька прикладів підприємницької діяльності вчителів середніх шкіл в Америці і інших країнтільки), що надихають:
Робота Семюеля Брауна з Гарлема, Нью-Йорк. Бажаючи захистити своїх дітей та їхніх друзів від злочинів, що можуть статися в цьому районі міста, він заснував організацію, яка навчає дітей після школи. Викладачі на півострові Юкатан у Мексиці навчають своє учнівство веденню локального сільського господарства, тож ці діти рідше полишають свої села для низькооплачуваних робочих місць у великих містах. Директор школи № 55 у Нью-Йорку Стефен Рітц винайшов нову технологію вирощування овочів і фруктів і мотивував своє учнівство заснувати понад 100 садів у місті, давши і собі, і їм можливість розвиватися. Педагоги середньої школи у Гватемалі, кожного дня надаючи харчові набори сім’ям своїх учнів, позбавили їх ганебного жебракування. Шкільний директор у Найробі прибудував до будівлі школи гуртожиток, щоб студентство могло продовжувати спільне навчання після закінчення шкільного дня.Згідно з ресурсом Освітньої фундації Джорджа Лукаса Edutopia, вчителепідприємці – це професіонали і професіоналки, які викладають у школах, але також мають час, сили і бажання для реалізації власних підприємницьких ідей. Хтось із них створює онлайн-курси або позашкільні програми і майстер-класи, хтось фокусується на громадській або бізнес-діяльності, використовуючи грантові можливості, інші розробляють нові освітні технологічні рішення, змінюють стандарти або працюють з батьківством.
Талановиті педагоги, незадоволені застарілими книгами й іншими освітніми продуктами, демонструють надзвичайне бажання і здатність розвивати свій соціальний бізнес – і змінювати не тільки освітні технології, але і будь-який інший аспект життя.
Кілька років тому британський The Guardian написав про те, що 73% молодих педагогів планують залишити свою професію, 25% з яких – у наступні 5 років. Секретарка з освіти Ніккі Морган ініціювала дослідження, результати якого показали, що основними причинами переходу освітян до інших сфер діяльності є надлишок бюрократії, відсутність балансу між сімейним і професійним життям, брак поваги суспільства до професії і «поведінка сучасного учнівства».
Чому ж молодь все-таки обирає педагогічні виші? Тому що хоче працювати з дітьми, впливати на світ і мати життя, в якому кожен день – інший. Це три найпоширеніші відповіді в результатах дослідження Асоціації вчителів і викладачів. Якраз ці вчителі й вчительки, які колись вступили на педагогічну спеціальність за бажанням серця, не втратили цей вогонь досі й не залишили свою професію, стають вчителепідприємцями.
Що вчителям подобається у своїй професії. Джерело The Gurdian
Шкільні вчителі та вчительки мають всі шанси стати успішними підприємцями і підприємницями, тому що бути успішним освітянином чи освітянкою настільки ж складно, як і успішним підприємцем чи підприємницею! Ця професія вимагає такої ж комбінації якостей: відданості своїй справі, здатності імпровізувати й широти поглядів. Учительство так само має піклуватися не тільки про власний розвиток, але й про розвиток кожного зї своїх учнів і підприємства загалом – школи.
Дослідники й дослідниці наголошують:
Як і успішні підприємці, успішні педагоги працюють не тільки задля фінансової стабільності, але й для того, щоб вирішувати конкретні проблеми і впливати на те, куди і як рухається світ. За інформацією TeachThought, середньостатистичний/-а учитель/-ка приймає 1 500 освітніх рішень за один шкільний день. Для багатьох дітей вчителі є медсестрами, нянями, кухарями і друзями одночасно! Звичайний український клас можна порівняти з корпоративним навчанням 30 нових співробітників(-ниць). Тож мультизадачність і вміння розставляти пріоритети є обов’язковими характеристиками як успішного бізнесмена чи бізнесвумен, так і успішного педагога.Вчителі приймають 1500 освітніх рішень на день. Джерело фото TeachThought
Шкільні педагоги є природними фандрейзерами. Вони вчаться залучати до своїх ініціатив батьківство, керівництво, місцеву владу й бізнес. Ніколи не бояться зробити запит і виголосити натхненну промову на підтримку свого проєкту. Вчительство завжди знає, коли потрібно відкинути план уроку і почати імпровізувати. Одне дитяче запитання може повести урок у зовсім іншому напряму. Увага цілого класу може бути втрачена, якщо одній дитині в якийсь момент стало нудно. Діти з інвалідністю. Зміни стандартів. Перекроювання бюджетів. Нові підручники. Педагоги вміють адаптуватися і роблять це дуже швидко.Усі ці навички й таланти притаманні не тільки іноземному вчительству, а й українському – у багатьох випадках навіть у більшій мірі. Наші педагоги – за всієї поваги до інших професій – часто є найосвіченішими, найпрогресивнішими людьми у своїх регіонах, особливо в маленьких містах і селах, де школа є центром життя. Згідно з результатами дослідження GfK, у містах, де мешкає від 51 до 100 тисяч осіб, важливою роботу шкільних учителів назвали 92% опитаних, тоді як у містах з більш як півмільйонним населенням — тільки 66% (!).
Шкільні вчителі та вчительки можуть і мусять ставати лідерами регіональних спільнот і вчителепідприємцями. Хто, як не вони, здатні розпочати власну маленьку справу – в’язання, виготовлення меблів, екотуризм, локальна кухня, сільське господарство, онлайн-курси, навчання батьківства? Усе що завгодно! Хто може допомогти? Місцевий бізнес, влада, грантові можливості, які зараз якраз фокусуються на розбудові громадянського суспільства і економічному розвиткові саме регіонів.
Здається, що бути вчителепідприємцем – це про мрію. Але насправді це про те, щоб бути ще кращим вчителем чи вчителькою, це про те, щоб співпрацювати з представниками і представницями всіх можливих сфер і груп для досягнення спільної мети. Про те, щоб створити нову школу.
Джерело фото unsplash
По матеріалам НУШ
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram