Про розвиток емоційного інтелекту, виховання дітей та формування характеру і чеснот розповіла “Освіта Нова” Катерина Ясько.

Катерина Ясько — щаслива дружина й мати трьох дітей, психолог, едуколог, громадська діячка та соціальний підприємець, співзасновниця «Міжнародної просвітницької ініціативи «Відкрита хата» і «Міжнародного Інституту Інтегрального Розвитку».

 

В чому полягає ідея Ненасильницького Комунікування? Це перш за все розвиток у дітей емоційного інтелекту?

Є два погляди, як можна дивитися на Ненасильницьке Комунікування. Перший погляд – це певний процес спілкування, технологія, методика, розроблена Маршалом Розенбергом, американським психологом в середині XX сторіччя, яка дозволяє краще розуміти себе та інших, адже засновується на глибокому зануренні у власні почуття, потреби і вміння розуміти почуття і потреби іншої людини. В класичній психології це називають “емоційним інтелектом”. Ненасильницьке Комунікування, на мою думку, може виступати однією за найкращих методик розвитку емоційного інтелекту. 

Другий погляд на Ненасильницьке Комунікування більш широкий. Деякі люди називають це способом життя, навіть мистецтвом життя. Це – певна філософія. І дійсно Ненасильницьке Комунікування має глибокі корені в філософії Ганді, Мартіна Лютера Кінга. Коли Маршал Розенберг розробляв цей просец, він надихався філософськими поглядами на ненасильство в усій теорії людства. Він розробив метод, завдяки якому цю філософію можна втілити в реальне життя. Чому зі смертю Ганді, Мартіна Лютера Кінга зміни, які вони привнесли у суспільство, не закріпились? Тому що вони уособлювали філософію ненасилля, адже були носіями дуже зрілої свідомості (однією з характеристик якої є глибинно гуманістичний погляд на життя), але не змогли передати це людям. Тобто у них не було необхідних інструментів і методів. Але завдяки Маршалу Розенбергу, ми вже знаємо, як це втілювати у життя.

Ненасильницьке Комунікування – це про ті зміни всередині нас, завдяки яким ми зможемо попереджати багато проблем і бід.

Наскільки я розумію, Ви мали вводити систему ненасильницького спілкування в DEC school на цей навчальних рік? Чи це так? 

Ненасильницьке Комунікування передбачає досить глибокий процес роботи з лідерами організацій, з вчителями, адміністрацією, батьками. І тільки поступово, з часом, це вводиться для дітей. Так, з зими цього року на запрошення DECLifeSchool ми плануємо
розпочати роботу з колективом педагогів. 

Як це відбувається на практиці?

Якщо ми подивимось навколо, то побачимо багато дорослих фізично, але емоційно незрілих людей. Для того, щоб людина почала рости в плані своєї емоційної зрілості, має бути власне бажання, відкритість, в тому числі і до вразливості. Необхідне мати відчуття емоційного контейнеру, безпеки. Це – велика складність.

Тому передати навични Ненасильницього Комунікування на рівні обов’язкового виконання в школі – неможливо. Викладати предмети на основі Ненасильницького Комунікування можуть лише ті люди, які зазирнули в себе, вміють ідентифікувати свої почуття потреби, потреби інших людей, вміють справлятися з інтенсивними емоціями, не подавляючи, а трансформуючи їх.

Перший практичний крок інтеграції Ненасильницького Комунікування в школі — це робота з вчителями. Фактично, це глибинна психотерапія, але тренер не виступає в якості психотерапевта. Ми фасилітуємо такий простір безпеки, коли людина може говорити те, що вона відчуває, іноді перший раз в житті. 

Тобто мова йде, перш за все, про довіру в колективі?

Наша задача створити такий рівень довіри в колективі вчителів, щоб вони могли далі цю довіру транслювати дітям. Для цього робимо вправи на емпатію та самоемпатію. Не всі люди зголошуються і хочуть йти достатньо глибоко. Але вчителі з відкритим світоглядом розуміють, що навчання не може відбуватися виключно в академічній площині. Навчання життю відбувається в кожний момент. Якщо ми хочемо передати дітям не тільки знання, а й мудрість, маємо вчитись говорити від серця. Вчителі мають створити таку атмосферу, коли діти можуть говорити про свої почуття, болі, переживання.

І зі світової практики ми бачимо, що в школах, в яких викладають соціальні навички, академічні показники зростають. Адже краще за все діти навчаються в атмосфері емоційного спокою.

Чим більше в дитини страхів й переживань, про які вона не може поспілкуватись, тим гірше вона буде вчитися. 

Які принципи вчитель має перенести на навчальний процес?

Довіра, прозорість відносно почуттів і потреб, відкритість проявляти вразливість, чесність у відчуттях. Ми багато говоримо про педагогіку партнерства на рівні Міністерства освіти і “Нової української школи”. Треба розуміти, які глибинні зміни мають відбудитися у педагогах, щоб втілити в життя цю концепцію. Педагогіка партнерства — це погляд на дитину як на партнера у нашому спільному розвитку. Тому, наприклад, ми просто ввічливо просити зробити домашнє завдання, а не запитати, чи має дитина намір його зробити – це не педагогіка партнерства. Якщо дитина – партнер вчителя по навчанню, то вона має право робити свідомий вибір і жити з його наслідками. Саме в такій парадигмі функціонує слапвнозвісна фінська школа. Але це незвично для наших вчителів, які мають діяти згідно паперів та програми навчання.

В чому найбільша складність впровадження такої системи в школу?

Мислення вчителів і батьків. Це покоління зросло на переході від суто авторитарної системи, яка давала свої результати, до нездорового лібералізму. Відбулась повна зміна свідомості. Але є багато вчителів, які ще навчали батьків дітей, які зараз пішли в школу. У суспільстві відбувається зіткнення цінностей. І ця напруга найбільше відчувається в школі.

Як школа чи освітня система може сприяти розвитку навичок емпатії у дітей? 

Через підготовку і підвищення кваліфікації вчителів і батьків.

Ви були в Дубаї та відвідували їхні школи. Цікаво, які висновки зараз з цього всього реально застосувати на практиці в Україні?

В Дубаї основною візією освіти є щастя. З філософської точки зору — це позитивний підхід до освіти. Завдяки таким корифеям позитивної психології, як Мартін Селігман, Дубай фактично став площадкою для впровадження нових поглядів на освіту.

Це – освіта, в якій важливі не лише академічні показники, а вони досить високі, а й характер, навички і компетенції, які діти набувають у школі. 

Друге – нові підходи до оцінювання. У школі вчитель готує п’ять навчальних планів: для обдарованих дітей, для тих, хто навчається вище середнього, для дітей з середнім рівнем, для тих, які не встигають і один для інклюзивних дітей. І за урок має бути реалізовано 5 планів. Максимум 10 хвилин вчитель розповідає матеріал, а потім іде робота в групах. 

Якою має бути освіта що, спрямована на формування сил характеру і чеснот?

Вчителі мають знати, як не лише навчити дитину, а й виховати її. Адже освіта складається з двох частин – навчання і виховання.

Насправді дитина виховується кожен момент, неважливо де вона є. Вона переймає все від дорослих. Якщо вчителі є цілісними, емоційно компетентними, мудрими людьми, то все вийде.

Які риси характеру, мають бути у дитини, щоб вона мала всі шанси стати успішною та щасливою в житті?

Пропоную подивитись на таблицю

Які поради можете дати батькам по вихованню своїх дітей?

Виховання відбувається природньо, коли ми проживаємо загальнолюдські цінності, а не тільки їх декларуємо. Перш за все, це – навчатися новим навичкам, пов’язаним з батьківством сучасних дітей. Знати психологію розвитку дитини. Так сталося, що єдині, в кого ми самі навчалися емоційному інтелекту, емпатії, навичкам спілкування були наші батьки і вчителі. Але сьогоднішні діти, щоб рости здроровими і гармонійними особистостями, потребують зовсім нових підходів. Тому, на моє переконаннся, варто
поглянути на батьківство як на нову компетенцію, якій треба вчитися.

Ключове – емоційний інтелект має бути розвинений в усіх – і батьків, і вчителів, і дітей. Тільки тоді ми зможемо стати демократичним і свідомим суспільством.

Також батькам важливо розуміти, що сильний характер формується через труднощі. Адже часто батьки хочуть віддати все найкраще своїм дітям і тоді ми бачимо зворотній процес – діти, які все мають, не мотивуються до навчання. Тому, щоб мати мотивацію далі іти по життю, треба мати труднощі, проходячи через які діти набувають такі сили характеру і чесноти, як наполегливість, стійкість, помірність, смирення, вміння бути вдячним.

Анастасія Білинська, “Освіта Нова”