Іванна Коберник, радник міністра освіти і науки України, заступник голови громадської організації "Батьківський контроль", розповіла на фестивалі Connect Ukraine про реформу освіти і нову українську школу. “Освіта Нова” записала для вас найцікавіше.
Необхідно підняти розуміння ролі освіти у суспільстві й популяризувати думку, що реформа освіти необхідна і є однією з найважливіших на сьогодні.
До системи освіти зараз дотичні 30 мільйонів громадян України.
Система освіти – це дошкільна, середня, професійна, вища та освіта дорослих. Наразі освіта має такі форми: формальна (пов’язана з роллю держави), неформальна (курси) та інформальна (поки що не визнана українським законодавством). Інформальна освіта — це самоосвіта.
Коберник наголошує, що надзвичайно важливим у 21 столітті дати можливість цю самоосвіту легатимізувати. І це – одна з задач Закону про освіту.
Не всі рівні української освіти відповідають Міжнародній рамці кваліфікацій, і це – одна з основних проблем у реформі освіти, освітній галузі й визнанні дипломів. Наприклад, 11-річна шкільна освіта залишилась лише в Україні, Росії та Білорусі. Ніде у розвиненому світі не існує менше ніж 12-річної шкільної освіти.
На освіту в Україні виділяється 7% ВВП — це є досить великою цифрою для розвинених країн. Але в абсолютних цифрах бюджет України є не таким великим, як в європейських країнах, і тому коштів недостатньо. Але навіть в розподіленні цих коштів маємо диспропорцію. На середню освіту виділяється коштів менше, ніж в інших країнах. На Заході вважають, що саме середня освіта є зобов’язанням держави, а вища освіта вже є зобов’язанням громадянина, який бажає чи не бажає її отримати.
За останні три роки кількість грошей в українській освіті збільшилась за рахунок децентралізації.
Дошкільна освіта повністю підпорядкована місцевій владі, а Міносвіти лише дає загальну програму. За останній рік створено 25 тисяч нових місць у дитячих садках.
Головною проблемою середньої освіти є те, що 70% шкіл в Україні є сільськими, а 30% міськими.
Результати ЗНО показують, що учні сільських шкіл гірше складають ЗНО і отримують набагато гіршу освіту, ніж учні міських шкіл. ЗНО з англійської мови учні сільських шкіл складають у 10 разів гірше.
При цьому 70% загального фінансування направляється саме на сільскі школи, в які ще часто не набираються повні класи.
Абсолютним шоком є те, що 60% шкіл в Україниі налічують до 100 учнів. Тобто, мільярди ідуть на фінансування стін, ставок вчителів, які не надають якісне навчання дітей.
Але 98% дітей в Україні отримують середню освіту, і це – гарний факт.
Проблема вищої освіти у тому, що діти з кращими результатами прагнуть виїхати за кордон. За останні 10 років цей показник збільшився з 15 до 60 тисяч дітей, або понад 10% абітурієнтів. У 2014 році був ухвалений закон, який надав університетам досить широку автономію, але, на жаль, ми не бачимо великих результатів.
При всій ситуації понад 50% українців довіряють системі освіти. А серед працівників освіти показник перевалює за 80%. На жаль, українці не ввжажають реформу освіти пріоритетною. Хоча при прямому запитанні 75% опитаних підтримують реформу.
Серед пріоритетів міністерства реформа середньої освіти — «Нова українська школа», реформа професійно-технічної освіти, адже в нас є дефіцит кваліфікованих працівників, і реформа вищої освіти, яка має стимулювати студентів залишатися в Україні.
Ось ключові компетентності, озвучені минулого року на Всесвітньому економічному форумі в Давосі, і вони є вирішальними при прийомі на роботу:
вміння вирішувати складні завдання; критичне мислення; креативність; управління людьми; навички координації та взаємодії; емоційний інтелект; судження та прийняття рішень; клієнтоорієнтованість; когнітивна гнучкість.На жаль, цим компетентностям лише частково вчить українська школа. І це частково залежить від конкретної ролі конкретного вчителя. Система не налаштована, щоб діти отримували ті навички, які їм критично необхідні в 21 столітті.
Закон “Про освіту” створений для того, щоб система освіти обслуговувала інтереси людини. Формула нової школи:
дитиноцентризм; наскрізний процес виховання, що базується на цінностях; нова структура школи (включаючи 3-річну профільну); реальна автономія шкіл; забезпечення якості; справедливе фінансування; рівний доступ; сучасне освітнє середовище; інклюзивна освіта; педагогіка партнерства; вмотивований і кваліфікований вчитель; компетентнісний зміст освіти.Цей закон фактично змінить функції РВНО, які можуть будуть з часом ліквідовані.
Зараз система навчанні у школі націлена на заучування дітьми фактів і ретранслювання вчителю. В новому підході до освіти ядро знань залишається, але немає вимог знати всі формули з хімії, якщо не можеш прочитати свій аналіз крові, що може бути життєво необхідним.
Те саме і про історію. Дитину на ЗНО питають дати Куликовської битви, а вона має знати, на що ця битва вплинула і які мала наслідки. Дата сама по собі не має ніякого значення.
Вчитель має переосмислити свою роль.
Часто вчителі намагаються навести лад у своєму класі старими методами, що зовсім не працюють з сучасними дітьми. Процес перенавчання вчителів є ключовим у реалізації реформи освіти. Ми можемо купити найпрекрасніше обладнання, побудувати найпрекрасніші школи і віддати всі гроші в освіту, але це нічого не змінить, якщо не перевчимо вчителя.
Гроші в цій ситуації не головне. Діти мають отримати всі наведені навички і їх відпрацювати, тому так, старша школа потребує більш довготривалого часу. Адже саме там дитина має вирішити, за яким профілем розвиватися, готуватися до вступу і отримати навички для цього. Проте механічне додавання одного року навчання до існуючої системи на кшталт західної школи не спрацює. Вчитель має навчити, відпрацювати і зробити так, щоб діти були готові до майбутнього. Якщо ж ні, то застосувати нові методи навчання.
Для того, щоб запустити Нову українську школу, треба перенавчити 22 тисячі вчителів. І це не можливо зробити традиційними методами. Тому міністерство вже зараз готує онлайн-курс, що буде обов’язковим для проходження.
Наприклад, щороку система випускає 18 бджолярів, а потреба на ринку прямо зараз — 2500 тисячі вакансій. Зараз, зовсім інші технологічні знання, що потребують необхідної підготовки.
Те саме і з швачкою. Ця людина має знати сучасні технології, і пов’язано це з потребами військової галузі, наприклад. Військові замовлення потребують технологічних тканин і сучасних знань, в тому числі, секретних.
Ще одна дефіцитна професія — сантехнік. Знайти таких професійних людей – величезна проблема.
Нам треба позбавлятись міфу, що професійна освіта – для лузерів, хто не зміг вступити до вищого навчального закладу.
Тому необхідно укрупнювати ці заклади, прописати інші стандарти освіти, що будуть відповідати потребам ринку, і вести постійний діалог з роботодавцями. Необхідно створити освітні хаби, де крім теоретичних знань люди зможуть отримати практичні знання.