Нейропсихологині Анна Поліщук та Світлана Філатова, співавторки проєкту «Діти, готові до майбутнього», розповідають, в яких ситуаціях варто порівнювати дітей, а в яких це може травмувати дитину.
Часто батьки чують від інших, що всі діти різні й мають індивідуальний розвиток. Звичайно, це правда. І ми теж нерідко говоримо про це батькам. Але як завжди, важливий контекст будь-якої рекомендації.
Іноді батькам корисно порівняти дитину з однолітками, щоб оцінити рівень її розвитку. Ми, як нейропсихологи, добре розуміємо важливість такої оцінки.
Давайте трохи розділимо поняття і проговоримо, коли порівняння дитини з іншими дітьми можливо, а коли і як цього робити точно не варто.
Твереза і трохи холоднокровна оцінка рівня розвитку своєї дитини з іншими дітьми того ж віку і нормами розвитку може допомогти вчасно помітити якусь проблему. Особливо це актуально, якщо дитина в сім'ї єдина.
Як психологи ми знаємо, наскільки це іноді важко зробити дуже багатьом мамам. Сам факт прийняття того, що з дитиною може бути щось не так, для багатьох неможливий. З усім тим, батькам варто все ж інколи дивитися на дитину трішки збоку – чи добре розвинена мова, моторика, чи відповідає його поведінка тому, що вимагають соціальні норми від дитини цього віку.
Найкраще це помітно у порівнянні. Коли дитина перебуває серед однолітків. На дитячому майданчику, на заняттях і тренуваннях, під час групових екскурсій.
Бачачи дитину кожен день, багато проблем батьки можуть не помічати. А таке порівняння може допомогти зрозуміти, чи пора з дитиною звернутися за допомогою до фахівців: лікарів, логопедів, нейропсихологів, психотерапевтів, фізичним терапевтам.
Своєчасне професійне втручання допоможе вирішити вчасно багато проблем.
Неправильне порівняння дітей може призводити до невротичних розладів як дітей, так і самих батьків.
Ніколи не можна вголос при дитині порівнювати його з кимось ще. Навіть якщо порівняння на користь вашого сина чи доньки чада. («А ось інші діти краще вчаться, а ти трієчник», «Ти краще станцювала, ніж Оленка»).
Батькам не варто порівнювати досягнення дітей («Петро молодець, старається на тренуваннях, тому він виграє змагання, а ти лінуєшся») Такі посили нікого не мотивують. А ось травмувати можуть.
Не варто порівнювати й приводити в приклад один одному дітей з однієї сім'ї. («Вася у твоєму віці вже книжки читав, а ти ніяк не навчишся»). І забудьте також про «От я у твоєму віці вже...».
Такі «виховні» заходи тільки породжують ревнощі між братами та сестрами, знижують самооцінку, призводять до фрустрації, незадоволення базових психологічних потреб. І ніколи не будуть стимулом до розвитку.
Батькам треба навчитися вчасно помічати проблеми. При цьому не переносити відповідальність і вину за них на дитину, а надати вчасно підтримку і допомогу, і в такий спосіб сприяти розвитку особистого потенціалу дитини. При цьому акцент завжди повинен бути на прогресі самої дитини у порівнянні з його ж власними результатами. Наголошуйте на її особистому зростанні.
Такий підхід буде сприяти здоровому психологічному розвитку дитини й сприятливому клімату в родині.
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram